Постанова № 21891350, 27.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17318/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:24

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріПіскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20.05.2011 року № 777), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 20.10.2011 року № 015/10/10-013), ОСОБА_3 (довіреність від 20.10.2011 року № 6016/10/10-013), ОСОБА_4 (довіреність від 26.10.2011 року № 6394/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до суду із позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Шахтарська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 року № 0000121743-60 та від 29.03.2011 року № 0000121743/3-60.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в ході проведення документальної планової перевірки дійшов неправомірних висновків щодо безпідставного включення позивачем податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних, тобто не за датами їх отримання, а пізніше в інших податкових періодах, що призвело до заниження податку на додану вартість і виступило підставою для складення спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з наведеним позивач зазначив, що вказані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних і, відповідно, сформовано податковий кредит у звязку з цим в межах 1095 днів, а тому з його боку відсутні порушення норм діючого податкового законодавства. З урахуванням наведеного позивач у судовому порядку просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Додатково до наведеного позивач також просив суд стягнути з відповідача збитки, повязані з судочинством, а саме: транспортні та інші витрати згідно відповідних документів, що будуть надані суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем незаконно у поточних податкових періодах включені до реєстру отриманих податкових накладних накладні, виписані в минулих податкових періодах, що спричинило заниження ФОП ОСОБА_5 податку на додану вартість. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області 05.05.2006 року за № 2251001 0002 000270, ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, місце проживання 86251, АДРЕСА_1. На податковому обліку ФОП ОСОБА_5 перебуває в Шахтарській ОДПІ з 10.05.2006 року за № 152.

Згідно з свідоцтвом від 29.04.2010 року НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_5 зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 травня 2006 року.

За текстом даної постанови судом наводяться правові акти у редакції, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Як слідує з матеріалів справи, в період 04.10.2010 року по 15.10.2010 року відповідно направленню від 04.10.2010 року № 475 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок Шахтарською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.07.2007 року про 30.06.2010 року, про що складений акт перевірки від 20.10.2010 року № 1438/17-111-1/2902424271 (далі акт перевірки від 20.10.2010 року № 1438).

За результатами акту перевірки від 20.10.2010 року № 1438 Шахтарською ОДПІ встановлено порушення пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальній сумі 3677,00 грн., у т.ч.: заниження ПДВ на суму 16391,00 грн. та завищення ПДВ на 12714,00 грн.

Суть податкового правопорушення, вчиненого позивачем, на думку відповідача полягає в тому, що першим сформовано податковий кредит у поточних податкових періодах на підставі податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах, при цьому позивачем не надано доказів отримання цих податкових накладних із запізненням.

У відповідності до Висновку спірного акту перевірки Шахтарською ОДПІ встановлені інші порушення ФОП ОСОБА_5 податкового законодавства, але які не є предметом розгляду даної адміністративної справи, тому судом не розглядаються.

На підставі акта перевірки від 20.10.2010 року № 1438 Шахтарською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 2 листопада 2010 року № 0001451743/0-717, яким визначене ФОП ОСОБА_5 грошове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 6035,00 грн., у т.ч.: за основним платежем 382,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5653,00 грн.

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 2 листопада 2010 року № 0001451743/0-717 у адміністративному порядку до Шахтарської ОДПІ, Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової служби України, проте рішеннями, відповідно від 03.12.2010 року № 8346/10/25-013-3 (Шахтарська ОДПІ), від 23.02.2011 року № 3359/10/25-113-6 (ДПА у Донецькій області), та від 18.03.2011 року № 2577/Г/25-0315 (ДПС України) скарги позивача залишені без задоволення,

Отже, як наслідок результатів оскарження Шахтарською ОДПІ винесене податкове-повідомлення-рішення від 29 березня 2011 року № 000012143-60 на суму 5248,00 грн., у т.ч.: за основним платежем 1238,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4010,00 грн.

Як слідує із акту перевірки від 20.10.2010 року № 1438 та з урахуванням результатів рішення ДПА у Донецькій області від 23.02.2011 року № 3359/10/25-113-6, проведеною перевіркою достовірності відображених показників за перевіряємий період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (податкових накладних, отриманих податкових накладних, рахунків-факту, банківських виписок, тощо) встановлено завищення задекларованих ФОП ОСОБА_5 показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з податком на додану вартість товарів (робіт, послуг) для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» всього в сумі 3677,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3677,00 грн., у т.ч.:

- заниження податкового кредиту на суму у загальному розмірі 11306,00 грн., у т.ч.: у червні 2008 року на суму 124,00 грн.; у серпні 2008 року на суму 48,00 грн.; у грудні 2008 року на суму 847,00 грн.; у січні 2009 року на суму 718,00 грн.; у лютому 2009 року на суму 408,00 грн.; у червні 2009 року на суму 5376,00 грн.; у жовтні 2009 року на суму 1 915,00 грн.; у лютому 2010 року на суму 1 358,00 грн.; у квітні 2010 року на суму 512 грн.

- завищення податкового кредиту на суму у загальному розмірі 10924,00 грн., у т.ч.: у травні 2008 року на суму 1291,00 грн.; у липні 2008 року на суму 925,00 грн.; у вересні 2008 року на суму 180,00 року; у жовтні 2008 року на 1 837,00 грн.; у листопаді 2008 року на суму 298,00 грн.; у березні 2009 року на суму 443,00 грн.; у квітні 2009 року на суму 2 041,00 грн.; у травні 2009 року на суму 124,00 грн.; у вересні 2009 року на суму 1915,00 грн.; у листопаді 2009 року на суму 835,00 грн.; у грудні 2009 року на суму 390,00 грн.; у січні 2010 року на суму 133,00 грн.; у березні 2010 року на суму 512,00 грн.

За текстом акту перевірки від 20.10.2010 року № 1438 причиною наведеного порушення стало те, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (пряма мова): «фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 до складу податкового кредиту відносились суми ПДВ не по даті здійснення першої з подій дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дати отримання податкової накладної, що є наявними у субєкта господарювання фізичної особи та засвідчують факт їх придбання та сплати, а по факту безпідставного включення податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних. Документи, які б підтверджували іншу дату отримання податкової накладної до перевірки не надавались».

Як слідує з пояснення представника позивача у судовому засіданні, ФОП ОСОБА_5 включав до податкового кредиту суми згідно податковим накладним, які виписані постачальниками, у тих періодах, коли ці податкові накладні були ним отримані, що підтверджується відображенням такого факту отримання в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи із пояснень представників відповідача, позивачем під час перевірки не підтверджений факт отримання від постачальників спірних податкових накладних саме у тих періодах, в яких ці податкові накладні відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Позивачем надані суду документи первинного бухгалтерського обліку за 2008-2010 роки (перевіряємий період): податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні, з огляду на які вбачається, що дійсно період (календарний місяць) виписки податкової накладної не співпадає з періодом (календарним місяцем) включення такої податкової накладної у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Проте, всі документи бухгалтерського та податкового обліку за перевіряємий період позивачем було надано перевіряючим у повному обсязі, та як вбачається зі змісту акту перевірки і не спростовувалося у судовому засіданні представниками відповідача, будь-яких зауважень чи сумнівів ці первинні документи у перевіряючих не викликали.

Згідно з визначенням, наведеним у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України № 168/97-ВР), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Цією нормою також передбачено умови, за яких платник податку має право на податковий кредит у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. За таких умов отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З аналізу наведеної норми вбачається, що надання податкової накладної покупцю є обовязком продавця (постачальника) товарів (послуг), при цьому для покупця Закон визначив право, а не зобовязання, надати скаргу на свого постачальника у звязку з неотриманням (несвоєчасним отриманням) від нього податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права на податковий кредит вважається, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У більшості випадків (крім деяких винятків, встановлених пп. 7.2.6 Закону України № 168/97-ВР) саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто, наявність податкової накладної є обовязковою.

У Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 також вказано, що податкова накладна дає право на включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку (пп. 6.2 п. 6 Порядку).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не дозволяється віднести до складу податкового кредиту будь-які витрати на сплату податку, не підтверджені податковими накладними.

При цьому, у момент проведення перевірки податковими органами суми податку, які попередньо включені до податкового кредиту, але залишаються не підтвердженими податковими накладними, такі суми не можуть бути взяті до уваги.

В податковому законодавстві України, що діяв до часу вступу у дію Податкового кодексу України (до 01.01.2011 року) не було прямо встановлено календарного строку для отримання податкових накладних, та впливу порушення такого календарного строку на чинність таких податкових накладних.

У пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон України № 2181-ІІІ) передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Але, як слідує з норм податкового законодавства, включення сплачених сум податку до податкового кредиту - це не обовязок, а право платника податку.

За умови виконання норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, покупець товару має право включити суму, вказану в податковій накладній, до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому відбувся факт отримання податкової накладної. Така сума відображається у рядку 10.1 декларації з ПДВ за поточний звітний період. Отримана податкова накладна відображається у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, у графі 2 розділу I та вказується саме дата отримання такої накладної.

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї застосовуються норми пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. У зв'язку з цим, податкова накладна може бути включена до податкового кредиту до закінчення термінів позовної давності (1095 днів).

Таким чином, покупець має законне право на включення податкових накладних, що надійшли із запізненням від постачальника, до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому таку накладну отримано, але до закінчення строку позовної давності 1095 днів.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.11 ст. 1 Закону України № 2181-III, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5 декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року надавав щомісяця, податкові накладні, отримані в перевіряємому періоді від постачальників, відображені у повному обсязі в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки від 20.10.2010 року № 1438 Шахтарською ОДПІ не спростовується взагалі факт не включення до податкового кредиту, або необґрунтованого включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податковим накладним від постачальників. Однак, за текстом акту цієї перевірки зазначається про безпідставне включення податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних, у звязку з чим відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та, відповідно, заниження податку на додану вартість.

З огляду на таке суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «безпідставне включення податкових накладних» відсутнє як у податковому законодавстві, що діяв до 01.01.2011 року, так і чинному податковому законодавстві, та як слідує з цього, законами України не передбачається відповідальність за «безпідставне включення податкових накладних» до реєстрів отриманих податкових накладних.

Отже, судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді не порушувалось строків позовної давності (1095 днів) щодо включення податкових накладних від постачальників до реєстру отриманих податкових накладних, та включено у такі податкові періоди суми податку на додану вартість до податкового кредиту, що відображено у податковій звітності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 року № 0000121743-60 та від 29.03.2011 року № 0000121743/3-60 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення збитків, повязаних з судочинством, а саме: транспортні витрати з підтверджуючими документами (чеками, квитанціями, тощо), суд зазначає наступне.

За приписами ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

При цьому, ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем не надано суду документального підтвердження інших витрат, повязаних із судовим розглядом даної справи, окрім сплати судового збору, а тому позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує незаконність акту відповідача, оскільки останній прийнятий у формальній відповідності до приписів діючого законодавства.

Таким чином, на думку суду, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 року № 0000121743-60 та від 29.03.2011 року № 0000121743/3-60 відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 11.03.2011 року № 0000121743-60 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5248,00 (пять тисяч двісті сорок вісім,00) грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 29.03.2011 року № 0000121743-60 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5248,00 (пять тисяч двісті сорок вісім,00) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (86251, с. АДРЕСА_1; реєстраційний номер за ЄДР НОМЕР_4) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 27.10.2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 31.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.