Постанова № 21890772, 06.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1768/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріМосковська О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "ПРИВАТОФИС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: 25 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС»» (далі позивач або ТОВ «ПРИВАТОФИС») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року, яким було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 463697,79 грн. та про підтвердження відображеної суми податкового кредиту в розмірі 463697,79 грн. Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року прийняте відповідачем за наслідками перевірки є незаконним, а тому підлягає скасуванню. Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, проти позову заперечує, просить залишити позовну заяву без задоволення. Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРИВАТОФИС» з питань достовірності нарахування суми відємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт №2943/23-5/33546549 від 18.08.2011 року (далі акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме по декларації з ПДВ за червень 2011 року завищено суму податкового кредиту в розмірі 463697,79 грн. та завищено відємне значення на суму 463697,79 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

було винесено податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 463697,79 грн. (нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.). Позивачем було надано заперечення щодо акту-перевірки.

Позивачем зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги №32808/10/25-008 від 10.11.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року скасовано в частині застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 1,00 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Окрім того, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби про результати розгляду скарги, з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області, податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВПТОФИС» не згодне із рішенням відповідача, тому звернулось до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що до податкової звітності за червень 2011 року ТОВ «ПРИВАТОФИС» було включено податкову накладну №6 від 12.01.2011 року від контрагента ТОВ «Залізничний ЛТД» на загальну суму з ПДВ 2782186,72 грн. (сума ПДВ 463697,79 грн.). Накладна була надана ТОВ «ПРИВАТОФИС» на підтвердження власного податкового зобовязання за правочином щодо відчуження нежилих. Передача приміщення від ТОВ «Залізничний ЛТД» ТОВ «ПРИВАТОФИС» відбулася 12.01.2011 року. Представники позивача зазначили, що покупець набуває право власності на відчужені нежитлові приміщення з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів, а отже в даному випадку товаром є передусім право власності на будівлю, а під відвантаженням розуміється набуття права власності на відчужені приміщення, яке виникло 12.01.2011 року в дату нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми відємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ПРИВАТОФИС» (покупець) та ТОВ «Залізничний ЛТД» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.01.2011 року.

Згідно до умов договір купівлі-продажу нежилого приміщення №31 від 12.01.2011 року ТОВ «Залізничний ЛТД» передало, а ТОВ «ПРИВАТОФИС» прийняло у власність нежиле приміщення за адресою м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, 31 Договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №9500076 із зазначеною датою видачі 12.01.2011 року.

Як вбачається з документів, наданих сторонами фактична передача нежилого приміщення відбувалася 13.01.2011 року, що підтверджується акт здачі-приймання приміщення від 13.01.2011 року по договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 12.01.2011 року.

Розрахунки між ТОВ «ПРИВАТОФИС» та ТОВ «Залізничний ЛТД» було проведено в січні 2011 року (підтверджується платіжним дорученням №11).

ТОВ «Залізничний ЛТД» виписано податкову накладну ТОВ «ПРИВАТОФИС» від 12.01.2011 року за №6 на нежиле приміщення за адресою м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, 31 на загальну суму 2782186,72 грн., у т.ч. ПДВ 463397,79 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення дати (дня) виникнення податкових зобовязань.

Відповідно до зазначеного пункту датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки в даному випадку товаром є нежиле приміщення, а саме будівля, то під відвантаженням розуміється фактична передача такого приміщення (що підтверджується актом здачі-приймання приміщення).

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Залізничний ЛТД» податкова накладна була виписана з порушенням норм Податкового кодексу України, а саме: податкова накладна виписана на податкові зобовязання, які ще не виникли, оскільки дата податкової накладної від 12.01.2011 року є датою укладення договору купівлі-продажу, а не датою фактичного отримання товару чи проведення розрахунків, яка є 13.01.2011 року; ТОВ «ПРИВАТОФИС» до податкового кредиту за місяць червень 2011 року було включено невірно оформлену податкову накладну.

Стосовно твердження позивача про хибність та помилковість висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо неправомірності включення податкової накладної, що не надавала права на податковий кредит, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку

її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 (зареєстровано в Мін'юсті ^країни 29.12.2010 року за №1402/18697), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг, відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України т 28.07.1997 року №799 (далі-Порядок №799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі-звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі-поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, кі відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження якої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог Закону щодо нормування податкового кредиту).

Враховуючи вищевикладене, вимога щодо формування податкового кредиту у покупця у періоді виникнення податкових зобов'язань продавця за даною операцією поставки (декларування суми податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання у постачальника) ґрунтується на юрмах чинного законодавства (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України), яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду.

Таким чином, в разі наявності податкових накладних, суми сплаченого при придбанні товарів (послуг) податку на додану вартість повинні були бути включені до складу податкового кредиту (при дотриманні всіх інших умов) в тому звітному періоді, коли були отримані, тобто за правилом "першої події". Своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і законодавчо передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку. Законодавством не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Також, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктами документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту уму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Аналізом наявної інформації електронної бази даних ДПА України АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено що ТОВ „ПРИВАТОФИС" задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ в червні 2011 року в розмірі 463 697,79 грн. не підтверджену податковими зобов'язаннями контрагента ТОВ „Залізничний ЛТД" .

Вказана сума розбіжностей є сумою ПДВ по податковій накладній ТОВ „Залізничний ЛТД" що була виписана для ТОВ „ПРИВАТОФИС" від 12.01.2011 року за №6 на нежиле приміщення за адресою м. Луцьк проспект Президента Грушевського, 31, на загальну суму 2 782 186,72 грн., у т.ч. ПДВ 463 397,79 грн.

З документів наданих ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до суду вбачається, що податкові накладні ТОВ «Залізничний ЛТД» за січень 2011 року не відображені в реєстрі виданих податкових накладних.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту за червень 2011 року. Сума ПДВ в розмірі 463 697,79 грн. віднесена до податкового кредиту за червень 2011 року ТОВ „ПРИВАТОФИС" не підтверджена податковими зобов'язаннями продавця ТОВ „Залізничний ЛТД".

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ від вартості товару за податковою накладною , яка виписана у попередньому періоді з порушенням встановленого порядку, передбаченого Податковим кодексом України. зазначене порушення призвело до завищення позивачем відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за червень 2011 року та завищення залишку відємного значення декларації з ПДВ на суму 463697,79 грн.

Отже, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 01.09.2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 463697,79 грн.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірність дій та висновків відповідача.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05.03.2012 року

Суддя

Н.В. Захарчук