Постанова № 21890762, 06.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2082/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2012 року Криворізький транспортний прокурор звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача накладений на нього адміністративно-господарський штраф за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про накладення фінансових санкцій № 138489 від 03.11.2011 в сумі 1700 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, відповідачем не виконано зобовязань по сплаті адміністративно-господарського штрафу за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про накладення фінансових санкцій № 138489 від 03.11.2011 в сумі 1700 грн. 00 коп., внаслідок чого за СПД ФО ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області на суму 1700 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року за № 789, Міністерство транспорту і зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері автомобільного та інших галузей транспорту, у сфері забезпечення безпеки руху на усіх видах транспорту.

Пунктом 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року за № 1190 „Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті" встановлено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті України (скорочено Головавтотрансінспекція, а далі ГДІАТ), є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту і зв'язку України і йому підпорядковується.

Територіальне управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області утворено наказом начальника ГДІАТ - Головного державного інспектора на автомобільному транспорті від 28.02.2005 року за № 1 та діє на підставі Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністра транспорту і зв'язку України від 14.12.2005 року за № 888, без права юридичної особи.

Пунктом 4 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті визначено, що основними завданнями її територіальних управлінь, наряду з іншим, є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно із п. 5 цього Положення, територіальні управління, відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезення пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедура здійснення державного контролю Головавтотрансінспекцією за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567.

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 цього Порядку, рейдова перевірка додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається територіальним управлянням ГДІАТ у Дніпропетровській області з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.

Згідно з пунктами 20, 21, 23 цього Порядку, при виявленні при перевірці порушень вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт, складаються акти реагування, наведені у додатках 2, 3 та 4 до Порядку.

Судом встановлено, що 05.09.2011 державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Мулявко О.Б. та Смаглюк О.І. проведено рейдову перевірку, під час якої було встановлено факт надання послуг з перевезення пасажирів з порушенням режимів праці та відпочинку водія, чим порушено вимоги ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Це порушення зафіксовано у складеному зазначеними посадовими особами 18.10.2010 року акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 039785/1.

Згідно з абз. З ч. 1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 цього Закону, а саме без оформлення ліцензійної картки, схеми маршруту, розкладу руху, індивідуальної книги водія тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 1700 гривень.

На підставі п.п. 26, 27 Порядку, справа про виявлене порушення розглядається керівником органу державного контролю, якими, згідно з п. 3 Порядку є начальник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та начальник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, або його заступник. Керівник органу державного контролю за наявності підстав виносить постанову про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, яка оформлюється згідно з додатком 5 до Порядку.

Виключний перелік порушень вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт, при виявленні яких складається один з передбачених Порядком актів, на підставі якого за наслідками розгляду справи виноситься постанова про застосування фінансових санкцій, містить стаття 60 Закону України „Про автомобільний транспорт".

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 цього Закону, тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 1700 гривень.

Згідно з абз. 7 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушення режиму праці та відпочинку, тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 340 гривень.

Так, Начальник територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Бузяков Р.М. 03 листопада 2011 року, керуючись п.п. 25, 27 Порядку здійснення державного контролю автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, (далі - Порядок) виніс Постанову про застосування фінансових санкцій № 138489, якою до СПД-ФО ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 гривень за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт передбачене абзацом 3 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", вчинення якого підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 039785/1 від 05.09.2011 року (а.с. 7).

Пунктом 22 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що штраф належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, і тому сплачується тільки до Державного бюджету України.

Згідно п. 28 Порядку фінансова санкція, якою є передбачений ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Матеріаліми справи підтверджується, що у відповідності до вимог п. 29 Порядку, листом з простим повідомленням до СПД-ФО ОСОБА_1 було направлено копію постанови про застосування фінансових санкцій. Вказана постанова про застосування фінансових санкцій була отримана СПД- ФО ОСОБА_1 10.11.2011 року, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Незважаючи на те, що копія постанови № 138489 про застосування фінансових санкцій Відповідачем отримана, СПД-ФО ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 28 Порядку у частині сплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів, оскільки до цього часу не сплатив штраф та не повідомив про це територіальне управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області.

Згідно з п.2 ст.121 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян чи держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 КАСУ прокурор може звертатися в адміністративний суд з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 прокурори, їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та самостійно зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та в чому полягає чи може відбутись порушення інтересів держави.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність заборгованості не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до державного бюджету України (р/р 31112106700019, МФО 805012, ЗКПО 24230992, код штрафу 21081100, УДКУ у Дніпропетровській області) накладений на нього адміністративно-господарський штраф за порушення ним вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт по постанові про накладення фінансових санкцій № 138489 від 03.11.2011 в сумі 1700 гривень 00 коп. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя

В.С. Парненко