Постанова № 21890250, 06.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/81/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

за участю представника позивача Процик В.І.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Айслаг" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0003882301 від 06 грудня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Айслаг" (далі позивач, ПП “Айслаг”) звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2011 року №0003882301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274615,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки підприємства щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП “Дніпрокомплект”, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, 31 січня 2011 року між ПП “Дніпрокомплект” та ПП “Айслаг” був укладений договір № 3101-1 на поставку товарів (нафтопродуктів), відповідно до якого сторони виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вважає, що в його діях відсутні порушення Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що сформований за наслідками господарських операцій із ПП “Дніпрокомплект”, оскільки податковий кредит підтверджений виписаними на адресу ПП “Айслаг” податковими накладними.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просила позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ПП “Айслаг” встановлено порушення позивачем статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Дніпрокомплект» з ПП «Айслаг». Також перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на 274614,10 грн.

Згідно витягу з акту планової документальної виїзної перевірки від 01.08.2011 року № 3445/46/23-206/25018797 ПП «Дніпрокомплект» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, надісланого Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську, встановлено порушення частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України правочини визнано нікчемними. В ході перевірки також встановлено, що 11.05.2011 року ДПІ у Орджонікідзівському районі міста Харкова на виконання Розпорядження ДПА України № 48-Р від 24.02.2011 року «Про відпрацювання підприємств» та Наказу ДПА від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобовязань та формування доказової бази у справах про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними угодами, надало довідку про результати документальної невиїзної перевірки по ТзОВ «ТД Папіру та картону» з питань правомірності формування сум податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року за № 1677/7/15-523. В результаті вказаної перевірки встановлено відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, ПП «Український центр екології» незаконно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів та послуг у ТзОВ «ТД Папіру та картону». Операції з поставки по ланцюгу ТзОВ «ТД Папіру та картону» - ПП «Український центр екології» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт послуг) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ПП «Айслаг» податкового кредиту по операціях із ПП «Дніпрокомплект» внаслідок укладення нікчемного правочину з даним контрагентом, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Айслаг».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту № 9440/23-2/13369787 від 23.11.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Айслаг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Дніпрокомплект», їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року, було встановлено порушення позивачем статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Дніпрокомплект» з ПП «Айслаг». Також перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на 274614,10 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2011 року №0003882301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274615,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 274614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.) (а.с. 65).

Разом з тим, з акту перевірки ПП «Айслаг» вбачається, що висновок податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту за березень 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Дніпрокомплект» на придбання товарів (нафтопродуктів), Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ПП «Дніпрокомплект» з учасниками попередніх ланцюгів постачань, зокрема з ПП «Український центр екології» та ТзОВ «ТД Папіру та картону» не спричиняють реального настання правових наслідків, не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що, в свою чергу, встановлено актом планової документальної виїзної перевірки ПП “Дніпрокомплект”.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31 січня 2011 року між ПП «Дніпрокомплект» (постачальником) та ПП «Айслаг» (покупцем) був укладений договір № 3101-1 на поставку товарів (нафтопродуктів), відповідно до якого постачальник зобовязується передати покупцю у власність окремими партіями визначений у товарних накладних товар, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар (а.с.33).

На виконання вказаного договору ПП «Дніпрокомплект» протягом березня 2011 року здійснило поставку товару позивачу (нафтопродуктів), що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними (а.с.8-14). Розрахунки за придбаний товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Дніпрокомплект», що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.67-76). Загальна сума поставок за березень 2011 року становить 1647864,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 274614,10 грн., яке включене підприємством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач виконав в повному обсязі.

З огляду на те, що ПП «Дніпрокомплект» на момент виписки податкових накладних в адресу ПП «Айслаг» було зареєстрованим платником ПДВ, що не заперечується сторонами, тому податковий кредит, сформований товариством на підставі господарських операцій із ПП «Дніпрокомлект», є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ПП «Айслаг» придбавало у ПП «Дніпрокомплект» товар (нафтопродукти).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ПП «Дніпрокомплект» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, товаротранспортних накладних, сертифікатами відповідності та платіжними дорученнями.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ПП «Дніпрокомплект» (договір, податкові накладні, видаткові накладні, товаротранспортні накладні, сертифікати відповідності та платіжні доручення) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як вбачається з акту № 9440/23-2/13369787 від 23.11.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Айслаг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Дніпрокомплект», їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року було встановлено порушення позивачем статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Дніпрокомплект» з ПП «Айслаг». Також перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на 274614,10 грн.

Згідно витягу з акту планової документальної виїзної перевірки від 01.08.2011 року № 3445/46/23-206/25018797 ПП «Дніпрокомплект» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, надісланого Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську, встановлено порушення частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України правочини визнано нікчемними. В ході перевірки також встановлено, що 11.05.2011 року ДПІ у Орджонікідзівському районі міста Харкова на виконання Розпорядження ДПА України № 48-Р від 24.02.2011 року «Про відпрацювання підприємств» та Наказу ДПА від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобовязань та формування доказової бази у справах про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними угодами, надало довідку про результати документальної невиїзної перевірки по ТзОВ «ТД Папіру та картону» з питань правомірності формування сум податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року за № 1677/7/15-523.

До таких висновків податковий орган прийшов з огляду на те, що субєкт господарювання відсутній за місцем знаходження, у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо.

Однак, актом перевірки ПП “Дніпрокомплект” не конкретизовано, які саме операції здійснювало дане підприємство, як і не наведено доказів того, що вчинені даним підприємством господарські операції не мають реального характеру.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ПП “Дніпрокомплект” правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже, твердження Луцької ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні. При цьому суд враховує і ту обставину, що при здійсненні перевірки податковим органом не досліджувався факт поставки товару, наявність його залишків на складі на момент перевірки.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Луцькою ОДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції, оскільки висновки податкового органу базуються лише на витягу з акту планової документальної виїзної перевірки від 01.08.2011 року № 3445/46/23-206/25018797 ПП «Дніпрокомплект» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, надісланого Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ, викладених у акті позапланової перевірки ПП «Айслаг», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ в сумі 274615,00 грн. слід скасувати.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0003882301 від 06 грудня 2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0003882301 від 06 грудня 2011 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 лютого 2012 року Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський