Постанова № 21890019, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2012 р. Справа №2а-12242/11/0170/9 (14:30) Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Гаманко Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

до Приватного підприємства "Вера"

про стягнення заборгованості в сумі 39064,10 грн.

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим до Приватного підприємства "Вера" про стягнення заборгованості в сумі 1919080,40грн., з яких: 1669217,97грн. – заборгованість з податку на прибуток, зокрема пеня в розмірі 84397,07грн.; - 211449,23грн. – заборгованість по єдиному податку, зокрема пеня в розмірі 10689,23грн.; 19944,61грн. - заборгованість з податку на додану вартість, зокрема пеня в розмірі 0,50грн; 333,00грн. - заборгованість з податку з доходів найманих працівників; 866,25грн. - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб; 6,80грн. – комунальний податок; 12,63грн. – заборгованість по збору за спеціальне водокористування; 17249,91грн. - заборгованість по земельному податку.

Позовну заяву Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим до Приватного підприємства "Вера" про стягнення заборгованості в сумі 1919080,40грн., у частині позовних вимогпро стягнення заборгованості в сумі 1880016,30грн., залишити без розгляду.

У судове засідання, що відбулося 01.02.12р., позивач явку представника не забезпечив, надіслав клопотання від про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням ухвали про залишення без розгляду позовних вимог в розмірі 1880016,30грн., суд розглядає позовні вимоги в розмірі 39064,10 грн., з яких: 650,90грн. – заборгованість з податку на прибуток; 19944,61грн. - заборгованість з податку на додану вартість, зокрема пеня в розмірі 0,50грн; 333,00грн. - заборгованість з податку з доходів найманих працівників; 866,25грн. - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб; 6,80грн. – комунальний податок; 12,63грн. – заборгованість по збору за спеціальне водокористування; 17249,91грн. - заборгованість по земельному податку.

Що стосується заборгованості в розмірі 30335,78грн. з яких: 650,90грн. – заборгованість з податку на прибуток; 19944,61грн. - заборгованість з податку на додану вартість, зокрема пеня в розмірі 0,50грн; 333,00грн. - заборгованість з податку з доходів найманих працівників; 866,25грн. - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб; 1,70грн. – комунальний податок; 12,63грн. – заборгованість по збору за спеціальне водокористування; 8526,69грн. - заборгованість по земельному податку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року №1251-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч.1 та 4 ст.2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно до ст. 15 Закону України “Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про плату за землю” розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Стаття 17 Закону України “Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що відповідач самостійно надав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку від 01.02.10р. №1925, де разом за період з липня по грудень 2010р. нарахував податок за поточний 2010рік в розмірі 8723,22грн.

Судом з’ясовано, що з урахуванням переплати заборгованість відповідача з земельного податку за податковим розрахунком від 01.02.10р. №1925 складає 8526,69грн.

Судом також встановлено, що відповідач надав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №12940 від 20.05.10р., та з урахуванням переплати заборгованість відповідача за вищенаведеною декларацією складає 229,61грн.

Згідно самостійно визначених зобов’язань по розрахунку №31472 від 08.11.10р. (сума 5,10грн.), на час розгляду справи, за відповідачем значиться заборгованість по комунальному податку в розмірі 01,70грн.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідачем не сплачені в строк та у повному обсязі самостійно нараховані податкові зобов’язання в розмірі 8758,00грн.

За порушення податкового законодавства, на підставі акту перевірки №525/1501/30122135 від 06.04.10р. відносно відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення №0000341501/0 від 09.04.2010р. на суму 650,90грн. (розміщено на дошці оголошень 14.04.2010р.). На час розгляду справи штраф в розмірі 650,90грн., визначений наведеним податковим повідомленням-рішенням не сплачений.

На підставі акту перевірки №1427/23/30122135 від 24.09.10р. відносно відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №0000872301/0 від 11.10.2010р. на суму 19714,50грн., №0001071701/0 від 11.10.2010р. на суму 866,25грн. та №0001071701/0 від 11.10.2010р. на суму 333,00грн. (отримані 13.10.2010р. (а.с.79)), на час розгляду справи не сплачені.

На підставі акту перевірки №905/15-3/30122135 відносно відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення №0010081503/0 від 25.06.2010р. на суму 19,31грн. (отримано 09.07.2010р. (зворотній бік а.с.46)), частково сплачено на суму 6,68 грн., заборгованість складає 12,63грн.

Відповідно до п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно до абзацу 3 п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону №2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів того, що вищенаведені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства, доказів їх оскарження або сплати.

Відповідно до п.п. 6.2.1, 6.2.3 ст. 6 Закону № 2181 відповідачеві направлені перша податкова вимога № 1/40 від 05.02.2010р. та друга податкова вимога № 2/98 від 09.03.2010р. (отримані відповідно 05.02.2010р. та 10.03.10р.).

За таких обставин вимоги позивача на суму 30335,78грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заборгованості за 2011р. в розмірі 8728,32грн., з яких 8723,22грн. - за податковим розрахунком земельного податку №154 від 25.01.11р. та 5,10грн. – за розрахунком комунального податку №38354 від 19.01.11р., у цій частині суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;

Таким чином, грошове зобов’язання платника податку становиться податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1); - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) –протягом 40 календарних днів,що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2); - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.12.3); - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п.п. 49.18.4); - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів,що настають за останнім календарним днем звітного(податкового)року(п.п.49.18.5). Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу,зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду (п.49.19).

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, несплачена платником податків сума податкового боргу за податковими деклараціями є узгодженою з моменту отримання ним податкової вимоги. Всупереч цьому, позивачем не було представлено суду доказів узгодження суми податкового боргу відповідача 2011 рік.

Також, суд звертає увагу на те, що норми Податкового кодексу України набрали чинності з 01.01.2011 року, у тому числі в частині відсутності необхідності направлення окремої вимоги на збільшення податкового боргу. Тому, представлені позивачем податкові вимоги за 2010 рік не є належним доказом узгодження податкового боргу відповідача за 2011 рік.

Позивач не надав суду доказів існування податкової вимоги, яка складена згідно з ПКУ та доказів її надсилання відповідачу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тільки в розмірі 30335,78грн.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова складена у повному обсязі 06.02.12р.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство "Вера"(98500, АР Крим, м.Алушта, вул. Леніна, б.26, офіс 1-7; код ЄДРПОУ 301221135) заборгованість в розмірі 30335,78грн., та перерахувати на:

р/р 31117009700007 Держбюджет, код платежу 11021000, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 – 650,90 грн.;

р/р 3119029700007 Держбюджет код платежу 14010100, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 19944,61 грн.

р/р 31418504700007 Місцевий бюджет, код платежу 13020200, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 12,63 грн.

р/р 33211828700007 Місцевий бюджет, код платежу 16010200, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 1,70 грн.

р/р 33217811700007, Місцевий бюджет, код платежу 13050100, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 8526,69грн.

р/р 33217800700007, Місцевий бюджет, код платежу 11010101, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 333,00 грн.

р/р 3321885470007, Місцевий бюджет, код платежу 11011101, ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО: 824026, ЄДРПОУ 34740913 - 866,25 грн.

3. В решті позовних вимог в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Гаманко Є.О.