Рішення № 21888522, 02.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.12р.Справа № 7/5005/992/2012

За позовом Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб", м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 , м. Дніпропетровськ

про стягнення 45 532, 82 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. № 2 від 16.11.2011р.;

від відповідача: начальник Василевська О.О., наказ № 88/1-к від 01.06.2005р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Науково-виробнича комерційна фірма "Техснаб" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 41 436, 00 грн., інфляційних нарахувань на суму основного боргу за період прострочення виконання основного зобовязання, розрахованих з застосуванням індексів інфляції за червень 2011 року січень 2012 року, у сумі 373, 25 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання з 30.05.2011р. по 29.02.2012р. у сумі 943, 38 грн., пені за період прострочення виконання основного зобовязання з 30.05.2011р. по 03.11.2011р. у сумі 2 780, 19 грн., а всього: 45 532, 82 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, що надійшла до господарського суду 01.03.2012р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 9 від 01.04.2011р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу товару за накладною № 9 від 01.04.2011р., наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 41 436, 00 грн. 3% річних та інфляційні нарахування заявлені на підставі ст. 625 ЦК України. Вимоги про стягнення пені ґрунтуються на положеннях Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідач відзив на позов не надав. У судовому засіданні представник відповідача наявність боргу за поставлений товар за спірною накладною та у спірній сумі не заперечує, посилається на обставини скрутного фінансового становища, що призвели до прострочення виконання зобовязання по оплаті вартості отриманого від позивача товару.

Суд відкладав розгляд справи з 16.02.2012р. на 01.03.2012р.

У судовому засіданні 01.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011р. Приватне підприємство Науково-виробнича комерційна фірма "Техснаб" (продавець) та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 22 (покупець) уклали договір № 9 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) у межах генерального договору № 04/09 від 01.10.2009р. продавець продає, а покупець придбаває продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначається у накладній.

Відповідно до п. 1.5. Договору строк його дії з моменту підписання до 31 грудня 2011 року.

Загальна сума Договору - 41 436, 00 грн., у тому числі ПДВ 6 906, 00 грн. (п. 1.2. Договору).

На виконання умов Договору за накладною № 9 від 01.04.2011р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 41 436, 00 грн.

Накладна підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками позивача та відповідача відповідно.

Повноваження особи, що отримала продукцію від позивача, на вчинення відповідної дії підтверджуються виданою відповідачем довіреністю від 01.04.2011р. №146.

На оплату вартості поставленої продукції позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 9 від 01.04.2011р. на суму 41 436, 00 грн.

Заперечень з приводу отримання від позивача продукції за наведеною вище накладною відповідач не навів.

Відповідно до п. 1.3. Договору оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 днів з моменту надходження продукції на склад покупця.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленої йому позивачем за спірною накладною продукції, наявність боргу відповідача за поставлену продукцію у сумі 41 436, 00 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи умови Договору (п. 1.3.), відповідно до яких оплата за продукцію здійснюється протягом 30 днів з моменту надходження продукції на склад покупця, дату отримання відповідачем продукції, поставленої йому за накладною № 9 від 01.04.2011р., на час звернення позивача з позовом до суду строк оплати продукції поставленої за наведеною накладною та у спірній сумі є таким, що настав.

Доказів оплати вартості отриманої від позивача продукції за вказаною накладною відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 41 436, 00 грн. не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 41 436, 00 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу за поставлений товар, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за час прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, яка полягає і у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР врегульовані договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Так, стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами статті 3 наведеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, Цивільний кодекс України в частині підстав для застосування відповідальності у виді пені відсилає до закону або договору, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині розміру пені до договору (розмір пені встановлюється за згодою сторін), який в силу положень статті 3 цього Закону не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (обмеження передбаченого договором розміру пені, який підлягає стягненню).

Разом з тим, укладений між позивачем та відповідачем Договір, не містить положень про забезпечення виконання відповідачем зобовязання по своєчасній оплаті позивачу поставленої продукції пенею, не встановлює її розмір.

Щодо спірних правовідносин (правовідносини поставки) забезпечення виконання основного зобовязання неустойкою (пенею) не встановлено і законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у звязку з простроченням оплати продукції заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення з 30.05.2011р. по 29.02.2012р. у сумі 939, 41 грн.

В решті вимог щодо стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає через допущені при розрахунку арифметичні помилки.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань, розрахованих від суми основного боргу з застосуванням індексів інфляції за червень 2011 року січень 2012 року, у сумі 373, 25 грн., оскільки значення індексу інфляції за наведений період, розраховане шляхом перемножування між собою помісячних індексів інфляції, що складають відповідний період, є меншим одиниці.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань перевірено за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Враховуючи наведене вище, суд відхиляє доводи позивача, яким обґрунтовані вимоги про стягнення пені та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 29, ідентифікаційний код 32616714) на користь Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб" (49106, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 45, кв. 185, ідентифікаційний код 31647228) основний борг у сумі 41 436 (сорок одна тисяча чотириста тридцять шість) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 41 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн. 96 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Л.А. Коваль Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 06.03.2012р.