Постанова № 21888162, 07.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2012 р. Справа № 5023/6981/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.

суддівБарицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011

у справі№5023/6981/11 господарського суду Харківської області

за позовомПриватного підприємства "ЛСВ Моноліт"

доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "СВ" пророзірвання договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бихно О.М.;

- відповідача Кадєєв К.М.,

- третьої особи Шишлов О.М.,

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 05.03.2012 №03.07-05/169 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та призначено наступний склад колегії суддів: головуючий Євсіков О.О., судді Барицька Т.Л., Губенко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2011 у справі №5023/6981/11 (суддя Аюпова Р.М.) задоволений позов Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" (надалі позивач/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк" (надалі відповідач), третя особа у справі - Приватне підприємство "СВ"; за рішенням визнано припиненими правовідношення між позивачем та відповідачем за іпотечним договором №178-Z/7 від 26.05.2008, а також за договором №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №178-Z/7 від 26.05.2008; виключено з державного реєстру іпотек запис №7257689 від 26.05.2008 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові приміщення підвалу №102, №103, першого поверху №104-121, 123-125, другого поверху - №126, 127, 129, 131, 132, 135-149 літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, що належать ПП "ЛСВ Моноліт"; виключено з державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №7258329 від 26.05.2008 у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем іпотечного договору №178-Z/7 від 26.05.2008 про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень №102, №103, першого поверху №104-121, 123-125, другого поверху - №126, 127, 129, 131, 132, 135-149 літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, що належать ПП "ЛСВ Моноліт".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) вказане рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 559, 593, 598, 599 ЦК України, ст.ст. 4, 17, 19 Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви від 21.10.2011 є наступні вимоги позивача: - визнати припиненими правовідношення між позивачем та відповідачем за іпотечним договором №178-Z/7 від 26.05.2008, - визнати припиненими правовідношення між позивачем та відповідачем за договором №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №178-Z/7 від 26.05.2008, - виключити з Державного реєстру іпотек запис №7257689 від 26.05.2008, внесений реєстратором у зв'язку з укладенням договору іпотеки №178-Z/7 від 26.05.2008, про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові приміщення підвалу №102, №103, першого поверху №104-121, 123-125, другого поверху - №126, 127, 129, 131, 132, 135-149 літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, що належать ПП "ЛСВ Моноліт", - виключити з державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №7258329 від 26.05.2008 у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем іпотечного договору №178-Z/7 від 26.05.2008 про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень №102, №103, першого поверху №104-121, 123-125, другого поверху - №126, 127, 129, 131, 132, 135-149 літ. "А-2", загальною площею 818,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, що належать ПП "ЛСВ Моноліт" (надалі нерухоме майно).

В обґрунтування підстав уточненого позову позивач посилається на те, що ним, в забезпечення виконання третьою особою у справі зобов'язань за Генеральною угодою №178 від 22.05.2008, укладеною з відповідачем, а також за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22.05.2008 та за іншими договорами, що будуть укладені на підставі Генеральної угоди №178 від 22.05.2008, був укладений з відповідачем іпотечний договір №178- Z/7 (надалі спірний договір), відповідно до якого позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно. За договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 відповідач зобов'язався надати третій особі грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 4 000 000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 16,2% в гривнях, 13,6% в доларах США, 13,6% в євро, 15% в рублях. Водночас, 26.05.2008 між відповідачем та третьої особою була укладена додаткова угода №1 до договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1, відповідно до якої було збільшено ліміт кредитної лінії до 7 000 000,00 грн.; 28.10.2008 додаткова угода №2, якою змінено процентну ставку за користування кредитом, а саме: в гривнях 19,0% річних, в доларах США 13,6%, в євро 13,6% річних, 15,0% - в рублях.

Отже, навівши наведені обставини, позивач зазначає, що через збільшення процентної ставки по кредиту в гривнях з 16,2% річних до 19,0% було збільшено кредитне навантаження, на виконання якого був укладений іпотечний договір №178- Z/7; про вказане збільшення позивач не був повідомлений і своєї згоди на вчинення даних дій не надавав, а тому слід припинити дію вказаного іпотечного договору на підставі ст. 559 ЦК України, відповідно до приписів якої, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Місцевий господарський суд, задовольняючи даний позов, погодився із доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову; при цьому, суд першої інстанції зазначив, що з аналізу іпотечного договору вбачається, що іпотекодавець (позивач) взяв на себе зобов'язання відповідати перед іпотекодержателем (відповідачем) як майновий поручитель, який передав в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника в рамках генеральної угоди №178 від 22.05.2008, без будь-яких додаткових угод до неї, що укладені та/або будуть укладені, в тому числі, що збільшують обсяг зобов'язань та процентів за основним зобов'язанням в рамках генеральної угоди, оскільки про це прямо не зазначено в іпотечному договорів, а відповідати тільки за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди. Однак, додатковою угодою №1 від 28.10.2008 до генеральної угоди сторони збільшили розмір відсотків річних за користування кредитними коштами з 16,2% до 19,0%, без внесення відповідних змін до іпотечного договору, що вплинуло на обсяг відповідальності позивача без його згоди, та, відповідно до ст. 559 ЦК України, а також параграфу 49 ЦК України та ст. 17, 19 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення зобов'язань за спірним іпотечним договором.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, не погодився із висновками, зробленими судом першої інстанції; при цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачений вичерпний перелік підстав, за яких іпотека припиняється, серед яких відсутня та, на яку посилається позивач в обґрунтування позову; крім того, проценти є платою за кредит, а не рівнем відповідальності, в зв'язку з чим, підвищення плати за користування кредитом не є підвищенням рівня відповідальності.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України "Про іпотеку".

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 22.05.2008 між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач, та третьою особою у справі була укладена Генеральна угода №178, відповідно до п. 1.1. якої банк (відповідач) зобов'язався на положеннях та умовах даної угоди надати третій особі кредит, кредитні лінії, гарантії, акредитиви, в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, тощо; загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках даної угоди не повинен перевищувати: в гривнях 5 911 900,00 грн., в рублях 5 274 588,36 грн..

22.05.2008 між відповідачем та третьої особою був укладений договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 з максимальним загальним лімітом 4 000 000,00 грн. та сплатою процентів у наступному розмірі: в гривнях 16,2% річних, у доларах США та євро 13,6% річних, в рублях 15,0% річних.

26.05.2008 до договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 укладено додаткову угоду №1, згідно з якою, було збільшено ліміт кредитної лінії до 7 000 000,00 грн.; 28.10.2008 додаткову угоду №2, згідно з якою, серед іншого, збільшено проценту ставку за користування кредитом в гривні до 19,0% річних; того ж дня (28.10.2008) до генеральної угоди від 22.05.2008 було укладено додаткову угоду №1 про збільшення процентної ставки за користування кредитом у гривні до 19,0% річних.

В забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за генеральною угодою №178, за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22.05.2008 та за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, 26.05.2008 між відповідачем та позивачем був укладений іпотечний договір №178-Z/7, відповідно до умов якого, позивач передав в іпотеку відповідачу спірне нерухоме майно (п. 1.1.).

Пунктом 1.2. іпотечного договору сторони узгодили, що банк відкриває позичальнику кредитний ліміт на строк до 20.05.2011 з максимальним загальним розміром заборгованості в 7 000 000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь-яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами. Згідно з п. 1.4. іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки в 4 637 800,00 грн.

Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає про його неповідмолення, а також про відсутність його згоди на збільшення розміру процентної ставки в гривнях за користування кредитними коштами, що на його думку є підставою в порядку ст. 559 ЦК України припинити правовідносини за іпотечним договором №178. Однак, із таким доводами та правовим обґрунтуванням даного позову погодитися не можна, з огляду на таке.

По-перше, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Отже, виходячи із вищезазначених норм та відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобовязання, а відтак правове обґрунтування підстав позову ст. 559 ЦК України, а також застосування судом першої інстанції до договору іпотеки положень ст. 559 ЦК України та параграфу 49 ЦК України, якою визначені підстави припинення поруки є безпідставним та необґрунтованими, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим засобом забезпечення зобовязання.

По-друге, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави, за наявності яких припиняється іпотека, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Водночас, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач не навів підстав, як конкретно визначених вказаною нормою, так і інших підстав, передбачених цим Законом для визнання припиненою іпотеки за спірним договором іпотеки і, відповідно, для визнання припиненими правовідносин за цим договором.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, і про що вказувалося вище, сторони, укладаючи спірний іпотечний договір, обумовили за виконання третьої особою яких правочинів поручається позивач, а саме: Генеральна угода №178 від 22.05.2008, договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22.05.2008, та інші договори, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди №178., тощо (п. 1.1.).

Отже, є цілком очевидним, що укладаючи спірний іпотечний договір, поручитель (позивач) був обізнаний із змістом вже укладених правочинів (генеральна угода №178, договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1), за виконання яких третьою особою перед відповідачем він поручився. Так, відповідно до п. 7.4. вказаного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії, передбачено право банку у визначеному вказаним пунктом порядку, збільшувати розмір процентів за користування кредитними коштами; при цьому, його положеннями не передбачено обов'язку узгоджувати такі дії, чи повідомляти про них іпотекодавця. Зазначена умова іпотечного договору №178- Z/7 є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Доказів на підтвердження необізнаності зі змістом правочинів, в забезпечення виконання яких укладений спірний іпотечний договір, позивачем не надано, що правомірно розцінено судом апеляційної інстанції підставою для відмови у позові.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до даних правовідносин слід застосовувати аналогію закону, а саме, ст. 559 ЦК України, яка регулює підстави припинення договору поруки; водночас, як вказувалося вище, в даному випадку забезпечувальним зобов'язанням є договір іпотеки, який є окремим самостійним способом забезпечення зобовязання, і правовідносини за яким регулюються іншими нормами, ніж за договором поруки.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 у справі №5023/6981/11 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О Євсіков

Судді Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко