Рішення № 21878725, 12.03.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 рокуСправа № 16/5026/318/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Торговий дім "Поляков" до дочірнього підприємства Маньківського РайСТ Маньківське Виробничо торгівельне підприємство "Кооператор" про стягнення 6 679,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 679,11 грн. з яких: 6 574,37 грн. основного боргу за реалізовані товари, 58,95 грн. 20 % річних, 45,79 грн. пені на підставі договору поставки № 0893-у від 05.09.2011 року, укладеного між сторонами. В судове засідання представник позивача подав заву про зменшення позовних вимог до стягнення лише 20% річних та пені, оскільки за основним боргом відповідач повністю розрахувався (кошти позивач отримав 27.02.2012 року). Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримав та просить суд їх задовольнити. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду, оскільки подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, причини не неявки не повідомив, заперечення проти позову в судове засідання не надав. Після закінчення розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та відзив на позов, в якому відповідач повідомляє про проведення повного розрахунку за основним боргом у розмірі 6 574,37 грн. і надає про це копії платіжних доручень за період 15-27 лютого 2012 року.

Суд вважає за можливе розгляду справи провести за відсутності представника відповідача по справі за наявними документами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд, задовольняє уточнені позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 0893-у від 05 вересня 2011 року (а.с.9-12), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця), продукти харчування та інші товари, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних, які містять посилання на договір між сторонами ( п. 1.1).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору поставки № 0893-у від 05 вересня 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 6 574,37 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії у справі):

- № УФ-0805812 від 10.01.12 р. на суму 1 693,22 грн.;

- № УФ-0811996 від 21.01.12 р. на суму 355,92 грн.;

- № УФ-0805223 від 13.01.12 р. на суму 2 520,00 грн.;

- № УФ-0813110 від 24.01.12 р. на суму 108,48 грн.;

- № УФ-0809158 від 17.02.12 р. на суму 163,62 грн.;

- № УФ-0809744 від 17.01.12 р. на суму 979,94 грн.

- № УФ-0817496 від 31.01.12 р. на суму 209,65 грн.;

- № УФ-0817495 від 31.01.12 р. на суму 542,94 грн..

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.2 відповідач (покупець) здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок позивача (постачальника), на протязі 21 ( двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу позивача (постачальника), на протязі 21 ( двадцяти одного ) календарного дня з моменту отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову становила 6 574,37 грн. За доводами позивача, сума основного боргу в розмірі 6 574,37 грн. відповідачем повністю сплачена після порушення провадження у справі і на цю суму боргу позивач зменшив свої позовні вимоги, а тому 6 574,37 грн. заборгованості суд не присуджує до примусового стягнення.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 5.2. договору між сторонами, згідно з яким при порушенні відповідачем (покупцем) п. 4.2 даного Договору, відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", крім цього, збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Право позивача на стягнення інфляційних та процентів річних закріплено у ст. 625 ЦК України з умовами про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені та процентів річних позивачем зроблено станом на 22.02.2012 року з період прострочення з часу, коли відповідачу слід було провести повний розрахунок за кожною партією товару.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 45,79 грн. за відповідні періоди по кожній накладній, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог, оскільки доказів сплати пені відповідач суду не надав.

Позивач також просить стягнути з відповідача 20 % річних в сумі 58,95 грн.

Суд перевіривши нарахування позивачем 20 % річних в сумі 58,95 грн., встановив, що за належним розрахунком розмір процентів річних становить 59,06 грн., але оскільки позивач просить стягнути 20 % річних в сумі 58,95 грн. і не збільшував позовні вимоги в цій частині, то суд задовольняє позов в цій частині повністю. Докази проведення розрахунку за цим платежем відповідачем також не надані.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача лише 58,95 грн. як 20 % річних та 45,79 грн. пені згідно уточнених позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 1 610,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з дочірнього підприємства Маньківського районного споживчого товариства маньківське виробниче-торгівельне підприємство "Кооператор", Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Шевченка 3, ідентифікаційний код 31898784 на користь приватного підприємства «Торговий дім Поляков», м. Черкаси вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131 ---- 58,95 грн. 20 % річних, 45,79 грн. пені та 1 610,00 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 13 березня 2012 року