Рішення № 21878724, 12.03.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Справа № 16/5026/263/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився, явка не обов'язкова;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Черкаської філії ПАТ "Брокбізнесбанк"

до Приватного підприємства "Валмак-2002", третя особа - ТОВ "Аква-Рось"

про стягнення 610 274,00 грн. шляхом звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, як із майнового поручителя третьої особи по справі 610 274,00 грн. боргу за кредитними зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В судовому засіданні представник позивача своїх вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у направленому суду відзиві на позов просить розгляд справи провести без його участі та просить відмовити позивачу у заявленому позові через нікчемність іпотечного договору Ді1-14-2008 від 11.03.2008 року, укладеного між сторонами.

Представник третьої особи в засідання жодного разу не з'явився, його явка визнавалася судом не обов'язковою, доказів проведення повного розрахунку за кредитними зобов'язаннями з боку третьої особи суду не надано.

Заслухавши доводи і пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33,35 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покладається як на підставу своїх вимог та заперечень. Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

20 липня 2010 року у справі № 02/1217 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Черкаської філії до ТОВ "Аква-Рось", фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до Приватного підприємства "Валмак-2002" про стягнення 609 158,91 грн. було встановлено, що між позивачем та третьою особою у даній справі (позичальник) було укладено кредитний договір № 14-2008 від 11.03.2008 року, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 550 000,00 грн. із терміном користування до 05 березня 2010 року зі сплатою процентів у розмірі 20% річних. Додатковою угодою № 2 від 10.10.2008 року процентна ставка збільшена до 26% річних.

Даним рішенням суду також встановлено, що позичальник своїх кредитних зобов'язань не виконав і має борг по кредиту в сумі 550 000,00 грн. та по процентах в сумі 59 158,91 грн., які за умовами кредитного договору повинні сплачуватися щомісячно до 30(31) числа поточного місяця.

Рішенням у справі № 02/1217 від 20.07.2010 року позовні вимоги стосовно всіх відповідачів (позичальник та його майнові поручителі) були задоволені повністю - борг по кредиту в сумі 550 000,00 грн. та по відсотках в сумі 59 158,91 грн. було стягнуто з них грошовими коштами і шляхом звернення стягнення на предмет застави та іпотеки з мотивів солідарної відповідальності всіх відповідачів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року у справі № 02/1217 рішення місцевого суду було частково скасовано і позов було задоволено лише стосовно позичальника ТОВ "Аква-Рось", оскільки відповідачі-майнові поручителі не є між собою солідарно зобов'язаними перед позивачем, чим було обґрунтовано позовні вимоги.

Чинне законодавство не забороняє стягувати борг одночасно із позичальника та його майнового поручителя на ту саму суму.

У відповідності до ст. 546, 575 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ЗУ "Про іпотеку", іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено іпотечний договір № Ді1-14-2008, за умовами якого відповідач переданим в іпотеку майном - незавершене будівництво пекарні готовністю 56% (літ. А-2) загальною площею 918,5 кв.м., підвал (літ. пд), ганок (1-3), що знаходиться в м. Городище, Черкаської області, пров. Робочий 2а забезпечив виконання третьою особою по справі його кредитних зобов'язань перед банком за кредитним договором № 14-2008 від 11.03.2008 року.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними вказаних кредитного договору чи іпотечного договору учасниками процесу у справу не надано.

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки позивач просить стягнути заборгованість позичальника у розмірі 550 000,00 грн. боргу по кредиту та 60 274,00 грн. процентів за період з січня 2010 року по липень 2010 року включно. На ці позовні вимоги поширюється трирічний строк позовної давності.

Розрахунок боргу за кредитом та процентами позивачем зроблено вірно та у відповідності до обставин справи і укладених сторонами договорів.

Відповідач проти математичного розрахунку суми боргу не заперечує, позичальник по кредиту (третя особа) доказів проведення повного розрахунку із позивачем суду не надав.

У запереченнях проти позову відповідач вказує, що укладений між сторонами іпотечний договір є нікчемним з мотивів, що незавершене будівництво не може бути предметом іпотеки в силу ненабуття права власності на це майно (для розпорядження ним) до часу здачі в експлуатацію, предмет іпотеки недостатньо ідентифікований для звернення на нього стягнення, а саму іпотеку незавершеного будівництва за законом можна оформити лише через іпотеку земельної ділянки чи іпотеку майнових прав, але не через іпотечний договір.

Позивач проти доводів відповідача заперечив, про що надав суду письмові пояснення і, зокрема, вказав, що згідно положень ЗУ "Про іпотеку" незавершене будівництво може бути предметом іпотеки, договір посвідчено нотаріально без зауважень з боку приватного нотаріуса, а опис предмету іпотеки є достатнім для ідентифікації майна з метою звернення стягнення на нього.

Суд не погоджується із доводами відповідача, виходячи з такого:

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якою конкретно нормою закону передбачено, і з якої підстави укладений сторонами іпотечний договір слід вважати нікчемним, відповідач у своєму запереченні на позов прямо не вказав. Такої норми не встановив і суд.

Іпотечний договір між сторонами є оспорюваним правочином, однак прямого позову про визнання цього договору недійсним учасниками процесу не заявлено. Суд не вважає за можливе за власною ініціативою визнавати іпотечний договір між сторонами недійсним в порядку ст. 83 ГПК України, оскільки це буде виходом за межі позовних вимог, про що не було заявлено клопотання від позивача і це буде суперечити його інтересам.

При укладенні іпотечного договору його сторонами було в достатній мірі описано предмет іпотеки для його ідентифікації - це незавершене будівництво пекарні готовністю 56% (літ. А-2) загальною площею 918,5 кв.м., підвал (літ. пд), ганок (1-3), що знаходиться в м. Городище, Черкаської області, пров. Робочий 2а. При цьому в іпотечному договорі прямо вказано, що після завершення будівництва, введення в експлуатацію та реєстрації права власності на майно, вказана будівля залишається предметом іпотеки, а тому не має значення, у що фактично перетвориться об"єкт після завершення його будівництва, про що вказує відповідач як на недолік договору в частині ідентифікації майна.

Позивач не заявляв про жодні свої проблеми у ідентифікації предмету іпотеки і відповідач також не доказує, що за ознаками, вказаними в іпотечному договорі, існує ще один такий же об'єкт і їх можна сплутати між собою.

Відповідач вже пропустив і строк позовної давності для пред'явлення самостійного позову про визнання іпотечного договору недійсним, який обраховується з дати укладення цього договору - 11.03.2008 року, а доводи про недійсність договору відповідач почав висловлювати лише при загрозі звернення стягнення на предмет іпотеки в погашення боргу позичальника по кредиту, що свідчить про намір вивести власне майно з-під обтяження та ухилитися від виконання договірних зобов'язань, а не захищати свої порушені права, суть яких відповідач не вказав.

Відповідач не заперечує, що при укладенні іпотечного договору він діяв саме з намірами передати предмет іпотеки під обтяження позивачу для забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальником - третьою особою по справі. Дана мета була повністю досягнута сторонами, що засвідчується самим фактом укладення нотаріально посвідченого іпотечного договору.

За таких обставин суд не вбачає ніякого порушення прав сторін іпотечного договору, які настали внаслідок укладення цього договору. Треті особи про порушення своїх прав цим же договором також не заявили.

Якісь вади предмету іпотеки (хоча б вони і мали місце), самі по собі не тягнуть за собою порушення прав сторін договору, які переслідували мету оформити цей договір, передати майно під обтяження та досягли цієї мети.

У відповідності до положень ЗУ "Про іпотеку", незавершене будівництво може бути предметом іпотеки, про що прямо вказано у ст. 1,5, 16 цього Закону.

Так, згідно ст. 5 вказаного Закону в редакції на час укладення між сторонами іпотечного договору, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно ст. 16 - передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Чинне законодавство на момент укладення іпотечного договору між сторонами не забороняло мати на праві власності об'єкт незавершеного будівництва.

З аналізу цих норм, на думку суду, вбачається, що передача прав на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва повинна відбуватися лише у випадку, коли права власності на незавершене будівництво у іпотекодавця не оформлені належним чином. Пунктом 1.3. іпотечного договору було прямо передбачено, що право власності на предмет іпотеки у іпотекодавця підтверджується договором купівлі-продажу № 8871 від 07.12.2006 року та витягом з реєстру прав власності на майно Городищенського виробничого відділку КП "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації". Даної обставини відповідач по справі не спростовує та не заперечує. Доказів про визнання недійсним права власності відповідача на предмет іпотеки у справу не подано.

Тому об"єкт незавершеного будівництва було передано в іпотеку як звичайний об"єкт нерухомості, на який у іпотекодавця було офомлено належним чином право власності, а отже ніякого порушення чинного законодавства при цьому не відбулося.

Згідно п. 5.1.1. іпотечного договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання основного зобов'язання або його частини, воно не буде виконано.

Пунктом 7.4. цього ж договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі:

-рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України “Про іпотеку”;

- продажу іпотекодежателем від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Такі ж положення містяться і в ст. 33 ЗУ "Про іпотеку".

За доводами позивача, що не спростовано та не заперечено відповідачем і третьою особою по справі та підтверджено рішенням суду у справі № 02/1217 від 20.07.2010 року, позичальником не сплачено борг по кредиту в сумі 550 000,00 грн. та проценти по кредиту в розмірі 60 274,00 грн. за період січня-липня 2010 року включно, що дає право банку звертати стягнення на предмет іпотеки для погашення цього боргу.

Виходячи із викладеного, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення боргу третьої особи за рахунок переданого відповідачем в іпотеку майна - незавершенго будівництва згідно іпотечного договору № Ді1 від-1-2008 від 11.03.2008 року. Іпотечне зобов'язання є чинним станом на час вирішення спору, а тому позов підлягає до повного задоволення.

За правилами Закону України “Про виконавче провадження” предмет іпотеки після звернення на нього стягнення підлягає реалізації на прилюдних торгах за оцінкою, визначеною експертом.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 12 205,48 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - незавершене будівництво пекарні готовністю 56% (літ. А-2) загальною площею 918,5 кв.м., підвал (літ. пд), ганок (1-3), що знаходиться в м. Городище, Черкаської області, пров. Робочий 2а стягнути з Приватного підприємства "ВАЛМАК-2002" (ідентифікаційний код 32034230, м. Черкаси, вул. Калініна, 68, кв. 39) на користь публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк" в особі Черкаської філії (ідентифікаційний код 26155993, м. Черкаси, вул. Кірова, 55) - 550 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 60 274,00 грн. заборгованості по відсотках позичальника ТОВ "Аква-Рось" .

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВАЛМАК-2002" (ідентифікаційний код 32034230, м. Черкаси, вул. Калініна, 68, кв. 39) на користь публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк" в особі Черкаської філії (ідентифікаційний код 26155993, м. Черкаси, вул. Кірова, 55) - 12 205,48 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 13 березня 2012 року