Рішення № 21878582, 27.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року справа № 5020-60/2012 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистриб`юшн»

(вул. Первомайська, 10, м. Севастополь, с. Кача, 99804)

(вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Ар»

(вул. Рєпіна, буд. 15, корпус 3, м. Севастополь, 99045)

про стягнення заборгованості у розмірі 5175,50 грн

Суддя Кравченко В.Є.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.01.2012;

представник відповідача не зявився, -

суть спору:

13.01.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн», посилаючись на статті 258, 509, 526, 530, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України, звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Ар»про стягнення заборгованості у розмірі 5175,50 грн, з яких: 4759,71 грн сума основного боргу; 346,50 грн пені; 69,29 грн 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.01.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 30.01.2012.

Ухвалами суду від 30.01.2012, 13.02.2012 розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2012 не зявився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб, а також у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 15.02.2012, а саме: вул. Рєпіна, буд. 15 корп. 3, м. Севастополь, 99045, не скористався правом, передбаченим у статті 59 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2011 та 19.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистриб`юшн»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Ар»(покупець) були укладені договори поставок SEB-00697040 (від 12.03.2011), SEB-00697041 (від 12.03.2011) та SEB-00698737 (19.03.2011), відповідно до пункту 1 яких постачальник зобовязався передати у власність покупцеві у встановлений строк товар, а покупець зобовязався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 10-13).

Відповідно до пункту 2 договорів товар передається партіями, на підставі заявок покупця транспортом постачальника за ціною, погодженою сторонами.

Згідно з пунктом 4 договорів покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (пяти) банківських днів з моменту одержання товару. Оплата провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За недотримання строків оплати товару згідно з пунктом 4 договорів покупець сплачує постачальникові неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу (пункт 5 договорів).

Відповідно до пункту 8 договорів покупець зобовязаний засвідчити постачання підписом відповідальної особи з накладенням печатки (штампу) покупця в супровідних документах.

Згідно з умовами пункту 9 дані договори на час розгляду справи є чинними.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач поставив товариству з обмеженою відповідальністю «Вик Ар»товар в погодженому сторонами асортименті на загальну суму 4759,71 грн, що підтверджується видатковими накладними SEB-00697040 від 12.03.2011 на суму 2739,24 грн (а.с. 10), SEB-00697041 від 12.03.2011 на суму 224,82 грн (а.с. 10 зворот) та SEB-00698737 від 19.03.2011 на суму 1795,65 грн (а.с. 12).

Відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними, що підтверджується підписом представника товариства з обмеженою відповідністю «Вик Ар» та відбитками печатки підприємства у зазначених накладних, однак до теперішнього часу не сплатило вартість прийнятого товару в повному обсязі, що стало підставою звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості в сумі 5175,50 грн, з яких: 4759,71 грн сума основного боргу; 346,50 грн пеня; 69,29 грн 3 % річних.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України та частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов у частині стягнення суми основної заборгованості, суд виходив з того, що позивачем, на виконання зобовязань за договорами поставок був поставлений товар відповідачу на загальну суму 4759,71 грн, що підтверджується відповідними накладними (а. с. 10-13).

Проте, до теперішнього часу товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Ар»не виконані в повному обсязі у встановлений сторонами умови договорів поставок SEB-00697040 від 12.03.2011 (а.с. 10), SEB-00697041 від 12.03.2011 (а.с. 10 зворот) та SEB-00698737 від 19.03.2011 (а.с. 12) щодо сплати вартості поставленого товару на загальну суму 4759,71 грн, що є свідченням порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного розрахунку за кожну поставлену партію товару, передбаченого пунктом 4 цих договорів.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобовязання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договорами поставок SEB-00697040 від 12.03.2011 (а.с. 10), SEB-00697041 від 12.03.2011 (а.с. 10 зворот) та SEB-00698737 від 19.03.2011 (а.с. 12) у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму - 4759,71 грн.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову щодо стягнення основної суми заборгованості за договорами поставок знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.

За статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання своїх зобовязань у вигляді стягнення 346,50 грн пені за відповідні періоди прострочення по кожній окремій накладній у межах строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, та 3% річних в заявленому позивачем розмірі 69,29 грн за зазначені періоди, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, умовами пункту 5 договорів поставок.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5 договорів поставок сторони домовились, що за недотримання строків оплати товару покупець сплачує постачальникові неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У відповідності з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірені здійснені позивачем розрахунки сум пені та 3% річних та зроблено висновок про те, що ці розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, є арифметично вірними (а.с. 4).

Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5175,50 грн, у тому числі: 4759,71 грн основного боргу, 346,50 грн пені та 3% річних в розмірі 69,29 грн.

Витрати на судовий збір в розмірі 1609,50 грн (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого статтею 13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, який набрав чинності 01.01.2012, а саме: з 01 січня 1073,00 грн), з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір” та статті 49 Господарського кодексу України, понесені позивачем, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 02.03.2012.

Керуючись статтями 4-2- 4-7, 13, 22, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю «Вик Ар»(вулиця Рєпіна, буд. 15, корпус 3, місто Севастополь, 99045, ідентифікаційний код 37348525, відомості про рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистриб`юшн»(вулиця Первомайська, 10, Кача, місто Севастополь, 99804, ідентифікаційний код 35526000, відомості про рахунки відсутні) заборгованість у розмірі 5175,50 грн (пять тисяч сто сімдесят пять грн пятдесят коп), у тому числі: 4759,71 грн основного боргу, 346,50 грн пені, 69,29 грн 3 % річних, а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот девять грн пятдесят коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 02.03.2012.