Рішення № 21878581, 22.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року справа № 5020-84/2012

За позовомПублічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”,

ідентифікаційний код 09807750

(61001, м. Харків, пр. Московський, 60)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 66602,99 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 558321,34 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „УкрСиббанк”) ОСОБА_2 представник, довіреність № 12 від 06.01.2012;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_3 представник, довіреність №2332 від 20.12.2011.

Обставини справи:

23.01.2012 Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” (далі ПАТ„УкрСиббанк”, позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 66602,99 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 558321,34 грн, з яких: заборгованість за основним та простроченим кредитом 48848,40швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 409487,69 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом 17701,04 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 148384,76 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 53,55 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 448,89грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 11166,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Кредитним договором №03/МК/06/357 (10938860000) від 19.07.2006 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Ухвалою суду від 26.01.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 02.02.2012 /арк. с. 3-5/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався до 21.02.2012, а у судовому засіданні 21.02.2012 оголошувалась перерва до 22.02.2012. Після перерви розгляд справи продовжено.

У засіданні суду 21-22.02.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнала у повному обсязі, про що надала суду відповідну заяву /арк. с. 60/; водночас, заявила клопотання про розстрочення виконання рішення суду, зважаючи на стан здоровя відповідача, що потребує додаткових витрат на його лікування, а також перешкоджає здійсненню ним активної підприємницької діяльності та, відповідно, отриманню більшого прибутку для погашення існуючої заборгованості.

Представник позивача заперечувала проти задоволення судом клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення, посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, який змінив свою назву на „ПАТ „УкрСиббанк” (Банк), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір №03/МК/06/357 (далі Кредитний договір) /арк. с. 17-19/.

12.03.2007 між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода № 1), відповідно до пункту 1 якої сторони домовились, що для ідентифікації Кредитного договору можуть застосовуватися як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме №03/МК/06/357, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №10938860000 /арк. с. 23/.

Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору Банк зобовязувався надати Позичальнику, а Позичальник зобовязувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62000,00 швейцарських франків у порядку і на умовах, зазначених у даному Кредитному договорі.

Сторони визначили термін кредитування з 20.07.2006 по 20.07.2017 (п. 1.2 Кредитного договору).

У підпункті 1.2.2 пункту 1.2 Кредитного договору сторони встановили, що Позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), але не пізніше 20.07.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, частини другої пункту 9.2 цього Договору.

Кредит вважається повернутим у момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

За використання кредитних коштів сторонами встановлено процентну ставку в розмірі 8,99 відсотків річних (пп. 1.3.1 п. 1.3 Кредитного договору), а за користування кредитними коштами понад встановлений термін 18 відсотків річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитного договору).

Відповідно до листа позивача, надісланого відповідачеві за вих. № 37067 ДР від 09.06.2008, з 01.07.2008 Банком збільшено процентну ставку за „користування основними коштами (сумою основного боргу)” до 10,99 процентів, а процентну ставку за користування кредитними коштами понад встановлений строк до 21,98 процентів /арк. с. 24/.

Порядок оплати процентів спочатку був визначений сторонами у підпункті 1.3.5 пункту 1.3 Кредитного договору з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

Пунктом 2.3 Додаткової угоди № 1, яка набрала чинності 12.03.2007, сторони встановили, що Позичальник зобовязується сплачувати проценти за Кредитним договором у строк з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником умов договору застави, вказаного в пункті 2 даного Договору, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному розділом 11 цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісії Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2 відсотки від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісії) за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Сторони домовились, що Кредитний договір діє з дня його укладання і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит (п. 9.5 Кредитного договору).

При цьому, за змістом пункту 1.3 Кредитного договору, під терміном „плата за кредит” у даному договорі розуміються як проценти, так і комісії.

Додатковою угодою №10938860001 від 26.02.2009 до Кредитного договору №1093886000 /арк. с. 37/ сторони змінили строки сплати процентів та Графік погашення кредиту /арк. с. 38-40/.

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві кредит в сумі 62000,00 швейцарських франків, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2 від 20.07.2006 на суму 62000,00 швейцарських франків (в гривневому еквіваленті 249051,40 грн), копія якого долучена до матеріалів справи /арк. с. 22/.

Натомість, відповідач умови Кредитного договору в частині строків погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 48848,40швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 409487,69 грн; по процентах за користування кредитом в сумі 17701,04 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 148384,76 грн. Також за прострочення повернення кредиту позивачем відповідачеві нараховано пеню в сумі 53,55 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 448,89 грн.

11.02.2010 позивачем на адресу відповідача надіслано Заяву № 136/16/313 з вимогою про сплату боргу /арк. с. 27/, в якій Банк попередив відповідача про те, що у випадку несплати заборгованості протягом 31 календарного дня від дати отримання цієї заяви, на 32-й календарний день термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися таким, що настав, а кредитна заборгованість обовязковою до повернення в повному обсязі.

Факт отримання відповідачем вказаної Заяви-вимоги 27.02.2010 підтверджується поштовим повідомленням із відповідною відміткою про вручення адресатові, копія якого міститься у матеріалах справи /арк. с. 27 зворотний бік/. Проте, ані повернення кредиту, ані сплати заборгованості по процентах за користування кредитом, ані будь-якої відповіді на Заяву позивач не отримав, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з кредитного договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 19.07.2006 між сторонами був укладений договір №03/МК/06/357 /арк. с. 17-19/, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобовязань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили термін кредитування до 20.07.2017 (пункт 1.2 Кредитного договору) за Графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) /арк. с. 20/.

Додатковою угодою № 10938860001 від 26.02.2009 до Кредитного договору /арк.с.37/ сторони виклали Графік погашення кредиту у новій редакції /арк. с. 38/, проте кінцевий термін повернення кредиту змінений не був.

Через невиконання відповідачем строків погашення кредиту за визначеним Графіком позивачем на адресу відповідача надіслано Заяву № 136/16/313 з вимогою про сплату боргу /арк.с.27/, відповідно до якої у випадку несплати заборгованості протягом 31 календарного дня від дати отримання цієї заяви, на 32-й календарний день термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися таким, що настав, а кредитна заборгованість обовязковою до повернення в повному обсязі.

Як убачається з відмітки на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, заява позивача з вимогою про сплату боргу була отримана уповноваженою особою відповідача 27.02.2010 /арк. с. 27 зворотний бік/. Отже, строк повернення всієї суми кредиту та процентів настав, а кредитна заборгованість стала обовязковою до повернення в повному обсязі 31.03.2010.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 „Позика” глави 71 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як установлено судом, відповідно до умов Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений термін Позичальник має сплатити Банку проценти в розмірі 21,98 процентів річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 Кредитного договору з урахуванням листа від 09.06.2008 /арк. с. 24/).

При цьому термін сплати процентів згідно із Заявою-вимогою № 136/16/313 від 11.02.2010 настав 31.03.2010.

За приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 48848,40швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 409487,69 грн та проценти за користування кредитом в сумі 17701,04 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 148384,76 грн.

Враховуючи те, що відповідач визнав заборгованість за тілом кредиту у повному обсязі, а повернення Банку отриманого кредиту є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також зважаючи на відсутність належних доказів повернення кредиту суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу (тілу кредиту) в сумі 48848,40швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 409487,69 грн.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом /арк. с. 8-15/ суд визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю у сумі 17701,04швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 148384,76 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів у сумі 53,55 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 448,89 грн суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведеній нормі кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст.230 ГК України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторони встановили пеню за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісії в розмірі 0,2 відсотки від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісії) за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості (пункт 7.1 Кредитного договору).

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом /арк. с. 15 зворотний бік/ та несвоєчасне погашення заборгованості по процентах /арк.с.16/, суд визнає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі у сумі 53,55 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 448,89 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 03/МК/06/357 (10938860000) від 19.07.2006 та пені за порушення строків повернення кредиту та процентів в сумі 66602,99 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 558321,34 грн, є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців, враховуючи стан здоровя ОСОБА_1, що перешкоджає здійсненню ним активної господарської діяльності /арк. с. 51/, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

При цьому, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, але за станом здоровя не може досить активно займатися підприємницькою діяльністю щоб як можна швидше погасити наявну заборгованість, що підтверджується, зокрема, довідкою Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 від 26.05.2011 № 024971 про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності /арк. с. 52/ та звітами субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя /арк. с. 53-55/, з урахуванням матеріальних інтересів сторін, суд визнав можливим надати розстрочку виконання рішення на один рік (12 місяців).

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 11166,43 грн за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (ідентифікаційний код 09807750; 61001, м. Харків, пр. Московський, 60; п/р29090000000113 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005) 66602,99 швейцарських франків (шістдесят шість тисяч шістсот два швейцарських франки 99 сантимів), що в еквіваленті за курсом НБУ становить 558321,34 грн (пятсот пятдесят вісім тисяч триста двадцять одна грн 34 коп.), з яких: 48848,40 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 409487,69 грн заборгованість по тілу кредиту; 17701,04 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 148384,76грн заборгованість по процентах; 53,55 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 448,89 грн пеня; а також судовий збір у сумі 11166,43 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят шість грн 43коп.).

Надати розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основної заборгованості, заборгованості по процентах та пені в сумі 66602,99 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 558321,34 грн, строком на 12 місяців; стягнення здійснювати за наступним графіком:

до 30.03.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 30.04.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.05.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 29.06.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.07.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.08.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 28.09.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.10.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 30.11.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.12.2012 5550,25 швейцарських франків;

до 31.01.2013 5550,25 швейцарських франків;

до 28.02.2013 5550,24 швейцарських франків.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

27.02.2012.