Рішення № 21878562, 29.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року справа № 5020-1370/2011 за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

(01601, м. Київ - 133, вул. Кутузова 18/9)

до підприємства “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації”(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13),

публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (99007, м. Севастополь, вул. 4 Бастіонна, 32)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони Російської Федерації (119160, РФ, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

про визнання договору недійсним

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора Почка А.А., посвідчення №17 від 02.02.2012

представник позивача - не з'явився

представників відповідача (ПАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”) ОСОБА_1, довіреність № 14/0/2-12 від 03.01.2012

представника відповідача (підприємство “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації”) - ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.02.2012

представники третіх осіб - не з'явились

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до підприємства “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації”, публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” про визнання договору № 1467-23/09 від 28.12.2009 купівлі-продажу обладнання в трансформаторних підстанціях (далі ТП) недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.09.2011 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 19.09.2011.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

01.11.2011 у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.11.2011.

Ухвалою суду від 02.11.2011 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.11.2011.

Ухвалою суду від 14.11.2011 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - до 02.12.2011 та розгляд справи відкладено на 25.11.2011.

Ухвалою суду від 25.11.2011 до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство оборони Російської Федерації, провадження у справі зупинено до 28.02.2012 до 14:30 годин у звязку зі зверненням з судовим дорученням до Арбітражного суду міста Москви.

28.02.2012 провадження у справі було поновлено та розгляд справи продовжено по суті.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення, вважає, що у підприємства “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” були відсутні законні підстави відчужувати обладнання, яке є предметом спірного договору оскільки воно належить до власності Держави Україна.

Представник відповідача - підприємства “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” - проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що на балансі підприємства перебувають трансформаторні підстанції, обладнання яких є предметом спірного договору, отже його відчуження здійснено правомірно. Також в ході розгляду справи підприємством “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” було заявлене клопотання про передачу спору до розгляду в межах справи № 5020-4/263 про банкрутство Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації», яке судом залишено без задоволення, як таке, що не ґрунтується на законі.

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” також проти задоволення позовних вимог заперечував, в ході розгляду справи надав письмові пояснення по справі, вважає, що трансформаторні підстанції, обладнання яких є предметом спірного договору, віднесені до обєктів Чорноморського Флоту Російської Федерації, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж»у судове засідання не зявився, надав письмові пояснення, позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони Російської Федерації - у судове засідання не зявився, пояснень щодо позовних вимог не надав. Відповідно до ухвали Арбітражного суду міста Москви від 02.02.2012 у справі № А40-9268/12-48-89 про дату, час та місце розгляду справи тертя особа повідомлена належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з'явившихся осіб на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між підприємством “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” і відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія “Севастопольенерго” (перейменовано у публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія “Севастопольенерго”) було укладено договір № 1467-23/09 купівлі-продажу обладнання ТП-20, ТП-124, ТП-109, ТП-87,ТП-704, ТП-703, ТП-162, ТП-538 в обсязі акту прийманні-передачі (додаток № 1) і інвентаризаційної відомості (додаток № 2).

Прокурор в порядку пункту 2 статті 121 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним з посиланням на статті 655, 658 Цивільного Кодексу України. Зазначає, що органом, що наділений повноваженнями управляти державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР є Фонд державного майна України. Підприємство «Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” не є власником обладнання, що є предметом спірного договору, отже не мало права на його продаж.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України встановлено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», господарський суд, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

-відповідність змісту угоди вимогам закону;

-дотримання встановленої форми угоди;

-правоздатність сторін за угодою;

-у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, законодавством передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним л и ш е на підставах і з наслідками, які передбачені законом.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України унормовано, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність у підприємства «Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” права власності на спірне майно, та, відповідно, право на його відчуження.

Статтею першою Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно з "Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України", затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2558-XII від 07.07.1992, яке діяло на час укладання спірного договору, державним органом, який здійснює державну політику в сфері використання державного майна є Фонд державного майна України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005, № 555-р "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР" на Фонд державного майна України покладено функції з управління державним майном, зазначеним у додатках 2 і 3 до Угоди, та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.

Частиною другою статті 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 (далі Угода) встановлено порядок використання об'єктів Чорноморського флоту, зокрема визначено, що перелік та параметри об'єктів, які використовує Україна, містяться у Додатку N 1, що використовуються Чорноморським Флотом РФ у м. Севастополі - у Додатку № 2.

Як встановлено у судовому засіданні трансформаторні підстанції, обладнання яких є предметом спірного договору, входять до обєктів, які використовуються Чорноморським Флотом Російської Федерації, зокрема, такими обєктами є 1848 БАН (без південного гаража)(ТП-109), 544 УНР (ТП-124), 24 ЗЗБВіК(ТП 87), 803 КМТС(ТП-462,126). В той же час, Угодою визначено, що 54 Мехбудзавод, до складу якого входять ТП-35, ТП-291, ТП-311, ТП-362 використовується спільно і Українською і Російською сторонами. Та обставина, що трансформаторні підстанції входять до вказаних обєктів (розташовані за тими ж адресами) підтверджується актами розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно з Порядком проведення робіт з документами про визнання права власності Російської Федерації на об'єкти, розташовані на території України, у відповідності зі статтями 2 та 4 Угоди від 15.01.93, затвердженому Протоколом від 04.10.94, підготовка документів, підтверджуючих право власності, здійснюється підприємствами, на балансі яких закріплене майно, відповідно до вищеназваного Переліку документів. Підготовлений пакет документів подається цими підприємствами до відповідного уповноваженого органу Російської Федерації, який розглядає їх і направляє Фонду держмайна України, який після розгляду документів направляє свій висновок стороні, що надала їх, після цього оформлюється спільним Протоколом.

Як вбачається з повідомлення КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»СМР право власності на обєкти нерухомого майна ТП-20, ТП-124, ТП-92, ТП- 87, ТП-109, ТП-161, ТП-162, ТП-538, ТП- 703, ТП- 704 не зареєстровано (т.1 а. с. 181).

Згідно статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що, обладнання, яке є предметом спірного договору на час його укладання належало на праві власності підприємству “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” останнім суду не надано.

Щодо посилання представників відповідача про наявність права на відчуження спірного обладнання, оскільки воно перебувало на балансі у підприємства, вони не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" від 31.03.1999 N 87 баланс це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал, тобто знаходження майна на балансі підприємства не свідчить про належність цьому підприємству права власності на відповідне майно.

Доводи відповідачів, що у порушення вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР" Фондом державного майна України не було проведено інвентаризацію не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не проведення інвентаризації майна не свідчить про набуття права власності на це майно відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у підприємства “Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” були відсутні правові підстави для укладення договору купівлі-продажу № 1467-23 від 28.12.2009 та передачі обладнання трансформаторних підстанцій у власність ВАТ «Севастопольенерго», а тому позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідача не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначену норму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 1703,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу обладнання в ТП-20, ТП-124, ТП-109, ТП-92, ТП-87, ТП-704, ТП-703, ТП-162, ТП-161, ТП-538 № 146-23/09 від 28.12.2009, укладений між підприємством "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” і відкритим акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”.

Стягнути з підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” 99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13) у дохід державного бюджету (одержувач Державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі , МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1703,00 грн (одна тисяча сімсот три гривні).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяпідписН.Г. Плієва

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 05.03.2012