Рішення № 21878557, 21.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа № 5020-100/2012

За позовомПублічного акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

доКомунального підприємства „Житлосервіс № 15”,

ідентифікаційний код 32296567

(99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-А)

про стягнення 152788,89 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „ЕК „Севастопольенерго”) ОСОБА_1 юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 17/0/2-12 від 03.01.2012;

відповідач (КП „Житлосервіс № 15”) явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

27.01.2012 Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі позивач, ПАТ „ЕК „Севастопольенерго”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Комунального підприємства „Житлосервіс № 15” (далі відповідач, КП „Житлосервіс № 15”) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 213393,78 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 4267,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором № 4082 від 30.03.2011 про поставку електричної енергії щодо розрахунків за отриманий товар (електричну енергію).

Ухвалою від 30.01.2012 порушено провадження у справі № 5020-100/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; представників сторін викликано для уточнення обставин справи на 16.02.2012; розгляд справи призначено на 21.02.2012.

21.02.2012 у засіданні суду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 152788,89 грн за період з 18.05.2011 по 20.12.2011 /арк. с. 77-78/.

Ураховуючи положення частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв вищезазначену заяву позивача.

Отже, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 4082 від 30.03.2011 про поставку електричної енергії в сумі 152788,89 грн.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.02.2012) та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 73-75/, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 72/; про причини неявки суду не сповістив; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідач мав достатньо часу на підготовку відзиву на позов та надання суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заперечень проти позову, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а також зважаючи на те, що подальше відкладення розгляду справи порушує міжнародний принцип вирішення спору протягом розумного строку та суперечить інтересам позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011 між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, яке в подальшому змінило свою назву на „Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник), що підтверджується Витягом зі Статуту ПАТ „ЕК „Севастопольенерго” /арк. с. 66-68/, та Комунальним підприємством „Житлосервіс № 15” (Споживач) укладено договір №4082 на постачання електричної енергії (далі Договір) /арк. с. 8-14/.

За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 2962,48 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору (розділ 1 Договору).

У розділі 2 Договору сторони визначили власні зобовязання.

Зокрема, Постачальник зобовязався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток „Обсяги поставки електричної енергії споживачу і субспоживачу”) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору).

В свою чергу, Споживач зобовязався, серед іншого, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов Додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показників обліку електричної енергії” (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяг споживання визначається Постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку „Порядок розрахунків”.

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

Відповідно до порядку розрахунків (Додаток 6 до Договору /арк. с. 79-81/), розрахунковим періодом є період з 20 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 25 число поточного місяця (пункт 1 Додатку 6 до Договору).

Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку (пункт 3 Додатку 6 до Договору).

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за договором №4082 від 30.03.2011 позивач надав суду акти про використання електричної енергії /арк. с. 44-64/, а також рахунки-акти виконаних робіт №33846 від 17.06.2011 на суму 133470,55 грн /арк.с.30/; №40282 від 20.07.2011 на суму 132053,75 грн /арк. с. 31/; №45819 від 18.08.2011 на суму 124990,68 грн /арк. с. 32/; №51611 від 19.09.2011 на суму 127306,51 грн /арк. с. 33/; №57131 від 18.10.2011 на суму 121699,73 грн /арк. с. 34/; №62766 від 18.11.2011 на суму 206856,98 грн /арк. с. 35/; №69394 від 20.12.2011 на суму 191949,86 грн /арк. с. 36/.

Із наведених документів убачається, що загальна заборгованість відповідача за активну електроенергію за період з 18.05.2011 по 20.12.2011 складає 152788,89 грн, що також підтверджується бухгалтерською довідкою Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” про стан заборгованості Комунального підприємства „Житлосервіс № 15” перед позивачем станом на 21.02.2012 /арк. с. 82/.

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання за Договором на постачання електричної енергії.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: за спожиту електричну енергію розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем за вказаний період утворилась заборгованість у сумі 152788,89грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними, які виникли з договору поставки електричної енергії, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також спеціального законодавства в сфері електроенергетики, а саме: Закону України „Про електроенергетику” та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та абзацом вісімнадцятим пункту 1.2 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (з наступними змінами та доповненнями), Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Перелік місць установки приладів обліку електричної енергії наведений у Додатку 3 до Договору /арк. с. 18-22/.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами Договору відповідач був зобовязаний сплатити вартість спожитої електричної енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, тобто останній рахунок №69394 від 20.12.2011 на суму 191949,86 грн мав бути сплачений відповідачем принаймні 26.12.2011 (понеділок).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день прийняття рішення у справі належні та допустимі докази повної оплати відповідних рахунків-актів відповідачем не надані. Натомість, наявна заборгованість відповідача в сумі 152788,89 грн є обґрунтованою та документально підтвердженою.

За викладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у сумі 152788,89 грн за Договором № 4082 від 30.03.2011 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3055,78 грн за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Житлосервіс 15” (ідентифікаційний код 32296567; 99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-А; п/р 26008038570001 в Севастопольській філії АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 384588, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (ідентифікаційний код 05471081; 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44; рахунок зі спеціальним режимом використання №2603830131168 в Севастопольському відділенні Ощадбанку № 4548, МФО 384027) заборгованість за активну електроенергію у сумі 152788,89 грн (сто пятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім грн 89 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Комунального підприємства “Житлосервіс 15” (ідентифікаційний код 32296567; 99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 88-А; п/р 26008038570001 в Севастопольській філії АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 384588, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (ідентифікаційний код 05471081; 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44; п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО300506) витрати по сплаті судового збору у сумі 3055,78 грн (три тисячі пятдесят пять грн 78 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

27.02.2012.