Рішення № 21878556, 27.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року справа № 5020-28/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1;

АДРЕСА_2)

про визнання договору недійсним, стягнення 27732,42 грн. та зобовязання повернути майно,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2012;

відповідача ОСОБА_3, довіреність №685734 від 02.02.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, стягнення 27732,42 грн. та зобовязання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки розмір орендної плати, визначений у договорі оренди суперечить вимогам статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п.п. 4, 8, 12 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995, що є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою від 06.01.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою суд в порядку частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»за клопотанням позивача відстрочив сплату судового збору до 01.02.2012.

Ухвалою від 26.01.2012 суд відстрочив сплату судового збору до 01.03.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити, проте письмового відзиву на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом по справі оголошувалась перерва в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 15.02.2012 до 27.02.2012.

Представник позивача в судове засідання після перерви не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представникам сторін в судовому засіданні розяснені їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 3-09 (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1.-1.2. якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 156,41 кв.м, розташовані в підвалі двохповерхової житлової будівлі, розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. Леніна, 30, вартість якого складає, згідно незалежної оцінки станом на 31.08.2008 1175950,00 грн., для організації секції боротьби, самбо та дзюдо, занять фітнесом (далі обєкт оренди).

Згідно з пунктами 3.1.3.3. Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Орендна плата складає 2450,00 грн. за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Сторони зобовязані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою сторін у випадку зміни Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007, якою передбачено збільшення розміру орендної плати. Сторони зобовязані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою однієї із сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.5 Договору у випадках перегляду суми орендної плати, що визначена у п. 3.4 Договору, орендна плата визначається виходячи з орендної ставки від вартості обєкта оренди, визначеної новою незалежною оцінкою вартості майна. При цьому, обовязок оплатити послуги по незалежній оцінці накладається на Орендаря. Змінений розмір орендної плати вважається початковим при наступних розрахунках сторін.

Передбачені даним пунктом договору зміни суми орендної плати оформлюються додатковою угодою.

Даний Договір діє з моменту його підписання і до 11.03.2014 (пункт 7.1. Договору).

Згідно з актом прийому-передачі орендованого майна від 19.03.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв обєкт оренди (арк. с. 8).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу оренди комунального майна, і тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 284 Господарського кодексу України передбачає істотні умови договору оренди, відповідно до якої істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 встановлено, що розрахунок розміру орендної плати за користування майном, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, здійснюється згідно Методики розрахунку орендної плати, визначеної для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, зі змінами та доповненнями (далі Методика).

Відповідно до пункту 4 Методики орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Пунктом 8 Методики передбачено, що у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = Вп х Сор,

де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2.

Як вбачається зі звіту про вартість обєкту оцінки, виконаного оцінювачем ОСОБА_4 31.08.2008, ринкова вартість вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 156,41 кв.м, розташованих в підвалі двохповерхової житлової будівлі, за адресою: м.Севастополь, вул. Леніна, 30, складає 1175950,00 грн. (арк. с. 15).

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(у редакції, що діяла на момент укладення договору) орендарям збиткових підприємств, а також об'єктів, що мають важливе соціальне значення, орендодавець може надавати пільги щодо орендної плати. Порядок визначення таких підприємств (об'єктів), а також умови надання цих пільг встановлюються: Кабінетом Міністрів України - для підприємств (об'єктів), що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для підприємств (об'єктів), що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для підприємств (об'єктів), що перебувають у комунальній власності.

Рішенням Севастопольської міської Ради №5383 від 15.10.2008 «Про надання пільг по орендній платі за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя»надано пільгу по орендній платі за оренду об'єктів комунальної власності міста Севастополя, що використовуються для розміщення тренажерних залів, фізкультурно-спортивних закладів, юридичних осіб (в тому числі громадських організацій) і субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, діяльність яких направлена на організацію та проведення занять різноманітними видами спорту, і встановлено орендну ставку в розмірі 3% в рік від незалежної оцінки вартості обєкту оренди.

Таким чином, був визначений розмір річної орендної плати по Договору: 1175950,00 х 3% = 35278,50 грн.

Відповідно до пункту 12 Методики розмір місячної орендної плати за перший місяць після укладення договору оренди чи перегляду розміру орендної плати розраховується за формулою:

Опл

Опл.міс. = ------ х Іп.р. х І м ,

12

де Опл - річна орендна плата, визначена за цією Методикою, грн.; Іп.р. - індекс інфляції за період з початку поточного року (у разі оренди нерухомого майна - з дати проведення незалежної оцінки) до дати укладення договору оренди або перегляду розміру орендної плати; Ім - індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір місячної орендної плати по Договору за перший місяць оренди склав 2450,00 грн.

Пунктом 2 Методики встановлено, що у разі визначення орендаря на конкурсних засадах, орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Як вбачається з протоколу засідання конкурсної комісії №3(2)-09 від 10.03.2009, комісією було прийнято рішення укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір оренди приміщення по вул. Леніна, 30, строком на пять років, з орендною платою за перший місяць в розмірі 2450,00 грн. (арк. с. 16-19).

11.03.2009 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради був виданий наказ №206 про укладення договору оренди з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на нежитлове приміщення по вул. Леніна, 30, строком на пять років для розміщення організації секції боротьби, самбо та дзюдо, занять фітнесом, з орендною платою за перший місяць в розмірі 2450,00 грн. (арк. с. 19).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі істотні умови договору оренди були узгоджені сторонами.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі Постанова Пленуму) передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із пунктом 7 Постанови Пленуму правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суд вважає, що договір оренди нерухомого майна № 3-09 від 19.03.2009 був укладений з додержанням усіх вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що у даному випадку мала місце помилка Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради при розрахунку орендної плати.

Відповідно пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Під істотною помилкою слід розуміти неправильне сприйняття стороною правочину суб'єкта, предмету чи інших істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення, якщо за відсутності неправильного сприйняття за обставинами справи можна зробити висновок про те, що правочин не було б вчинено.

Істотними обставинами, що в такому разі підлягають встановленню судом та відображенню в судовому рішенні є відповідно обставина щодо якої помилилась сторона правочину, істотність значення цієї обставини, а також причини допущеної помилки (що впливають на подальші правовідносини сторін за частиною другою статті 229 Цивільного кодексу України).

Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2011 у справі №12/14/1239.

У пункті 19 Постанови Пленуму зазначено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, підстави для визнання договору оренди нерухомого майна №3-09 від 19.03.2009 недійсним та застосування наслідків недійсності договору відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі..

При цьому, Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради були заявлені як вимоги немайнового, так і майнового характеру.

Згідно пункту 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Враховуючи, що ухвалою від 26.01.2012 суд відстрочив сплату судового збору до 01.03.2012 та розгляд цієї справи по суті, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (р/р №31215206783001 в ГУ ДКСУ у м.Севастополі, одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 2352,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.02.2012