Рішення № 21868162, 21.02.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/216/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.

Спори про відшкодування шкоди Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Кривохижі В. І.

суддів: Черниш Т. В., Карпенка О. Л.

при секретарі: Черниш Т. В., Карпенка О. Л.

розглянула у (відкритому/закритому) судовому засіданні в місті Кіровограді

цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 травня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» /далі-банк/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування збитків.

Зазначав, що між ним та банком 30 липня 2007 року був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів, за яким він отримав грошові кошти в сумі 200000 грн. на купівлю автомобіля марки Mitsubishi, 2007 року випуску, моделі PAJERO, чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу від 30 липня 2007 року, укладеного з ТОВ «Транссервісінвест». За умовами п.3.3.3 даного договору позичальника зобов»язано щорічно оформляти договір страхування транспортного засобу на користь кредитора, як вигодонабувача, за пакетом «повне КАСКО». На виконання цієї умови договору між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» було укладено договір щодо страхування вищезазначеного автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно умов якого загальний страховий платіж становив 14473,80 грн. та були визначені періоди страхування: з 31 липня 2007 року по 30 січня 2008 року та з 31 січня 2008 року по 30 липня 2008 року з оплатою двох страхових платежів по 7236,90 грн. зі строком оплати до 31 липня 2007 року та 31 січня 2008 року. У зв»язку з відсутністю у позивача коштів на внесення страхових платежів, між ним та банком 30 липня 2007 року був укладений договір відновлювальної кредитної лінії, згідно якого кредитор зобов»язується надавати позичальнику грошові кошти для цільового використання, а саме на здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування від 28 липня 2007 року, відповідно до умов якого кредитор виступає вигодонабувачем. За умовами цього договору кредитору доручалося здійснювати перерахування траншів кредиту для сплати чергових страхових платежів на поточний рахунок страховика в розмірі та в строки, що передбачені договором страхування транспортного засобу. Сторони домовилися, що ці умови договору діють під відкладальною умовою, якою є ненадання позичальником-позивачем кредитору-відповідачу документів, які б підтверджували самостійну сплату позичальником чергового страхового платежу по договору страхування. Згідно з умовами договору банк у разі ненадання позичальником підтвердження щодо сплати страхового платежу за договором страхування, в порядку передбаченому договором, протягом останнього робочого дня періоду сплати страхового платежу зобов»язаний надати позичальнику кредит шляхом списання відповідної суми коштів з позичкового рахунку згідно договору. Страховий платіж за період з 31 липня 2007 року по 30 січня 2008 року в розмірі 7236,90 грн. був сплачений, а черговий за період з 31 січня 2008 року по 30 липня 2008 року сплачено не було, оскільки у позивача були відсутні кошти. Однак, сподіваючись на взаємне виконання сторонами обов»язків за договором, він був впевнений, що банк виконав його умови і перерахує кошти в сумі 7236,90 грн. на рахунок страховика для продовження строку дії договору страхування. 29 лютого 2008 року внаслідок ДТП його автомобіль було пошкоджено. Через несплату банком чергового страхового платежу, договір страхування втратив чинність, у зв»язку з чим йому було відмовлено страховою компанією у виплаті страхового відшкодування. Тому і просив стягнути з відповідача на його користь заподіяні невиконанням умов договору матеріальні збитки в сумі 174390,49 грн., а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 травня 2011 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 174390,49 грн. матеріальних збитків, судовий збір в сумі 1700 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 803,04 грн. витрат на проведення експертизи, 3000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 180013,53 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов»язань за договором позивача було позбавлено права на звернення з вимогою до страхової компанії на отримання ним страхового відшкодування, стягнувши з відповідача матеріальні збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту та втрати товарної вартості автомобіля в сумі 174390,45 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Зазначає, зокрема, що суд не взяв до уваги, що під час вирішення спору та на дату ухвалення рішення Одеської філії ПАТ «Укрсоцбанк» не існувало, тому зобов»язання відшкодувати суму збитків є нечинним. При цьому матеріальна шкода була завдана внаслідок ДТП, до якої банк не мав жодного відношення, оскільки її не завдавав. Несвоєчасна ж сплата страхових платежів за період з 31 січня 2008 року по 30 липня 2008 року відповідно до договору страхування відбулася не з вини банку. Крім того, розмір витрат на правову допомогу не підтверджується жодними належними доказами. Також суд не врахував положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначав, зокрема, про те, що відповідач, посилаючись, на положення ст.1166 ЦК України, безпідставно намагається перевести вирішення спору в розріз відшкодування майнової шкоди за умови наявності вини особи в її завданні, оскільки в даному випадку суть спору полягала в стягненні саме збитків внаслідок недобросовісного виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором. При цьому, договірне списання коштів передбачено договором, укладеним між сторонами, узгоджується з вимогами норм чинного законодавства та підтверджується здійсненням такого платежу саме відповідачем.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти доводів скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК).

Судом встановлено, що 29 лютого 2008 року сталася дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача Mitsubishi PAJERO державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ДАІ, схемою ДТП та протоколом медичного огляду №26 від 29 лютого 2008 року, проведеним за направленням інспектора ДАІ (а.с.88-92).

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 19 квітня 2010 року сума матеріальних збитків, завданих власникові транспортного засобу, складає 174390 грн. 45 коп. (а.с.18-28).

Згідно договору кредиту від 30 липня 2007 року, укладеного між позивачем та банком, позичальника зобов»язано щорічно оформляти договір страхування транспортного засобу на користь кредитора, як вигодонабувача за пакетом « повне КАСКО» в страховій компанії, узгодженій з кредитором, та надавати кредитору оригінальний примірник цього договору або його нотаріально посвідчену копію (а.с.7-10).

Також встановлено, що 28 липня 2007 року між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано зазначений автомобіль з встановленням загального страхового платежу на один рік в сумі 14473 грн. 80 коп., який було розбито на два періоди страхування: з 31 липня 2007 року по 30 січня 2008 року (включно) та з 31 січня по 30 липня 2008 року (включно) з оплатою двох страхових платежів по 7236 грн. 90 коп. зі строком оплати до 31 липня 2007 року та 31 січня 2008 року (п.п.10,11 договору) (а.с.13).

За договором відновлювальної кредитної лінії від 30 липня 2007 року, укладеним між позивачем та банком, на здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу від 28 липня 2007 року, укладеного між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон», для забезпечення сплати чергових страхових платежів згідно із п.1.2 ст.1 договору, позичальник-позивач доручає кредитору-відповідачу здійснювати перерахування траншів кредиту для сплати чергових страхових платежів на поточний рахунок страховика №26250210, МФО 300335, банк отримувач ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 20080515, згідно з п.1.2 ст.1 договору в розмірі та в строки, що передбачені договором страхування. Сторони домовилися про те, що п.1.2.1 ст.1 договору діє під відкладальною умовою, якою є ненадання позичальником кредитору документів, які б підтверджували самостійну сплату позичальником чергового страхового платежу по договору страхування (п.1.2.1 договору).

Пунктом 3.1.2 зазначеного договору передбачено обов»язок відповідача у разі ненадання позичальником підтвердження щодо сплати страхового платежу за договором страхування, в порядку, передбаченому п.3.3.9 договору, протягом останнього робочого дня періоду сплати страхового платежу, що передбачений договором страхування, надати позичальнику кредит шляхом списання відповідної суми коштів з позичкового рахунку, вказаного в п.2.1 договору в межах максимального ліміту заборгованості, в порядку та у спосіб, визначені цим договором (а.с.11,12).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив страховий платіж за період з 31 липня 2007 року по 30 січня 2008 року в розмірі 7236 грн. 90 коп., а черговий страховий платіж за період з 31 січня по 30 липня 2008 року позивач не сплачував та документів, які б підтверджували самостійну сплату за рахунок власних коштів, як передбачено п.3.3.9 договору, кредитору не надавав, чого відповідач не заперечував.

А тому відповідно до положень цього договору відновлювальної кредитної лінії саме кредитор був зобов»язаний виконати вищезазначені умови п.п. 1.2, 1.2.1, 2.1, 3.1.2 договору та перерахувати кошти в сумі 7236 грн.90 коп. на рахунок страховика для продовження терміну дії договору страхування.

З урахуванням викладеного, є обґрунтованим висновок суду відносно того, що позивач мав право розраховувати на своєчасне і добросовісне виконання відповідачем взятих на себе зобов»язань за договором, однак останній їх не виконав.

Також підтверджується, що позивач звернувся до страхової компанії з заявою про видачу страхового платежу, однак листом від 23 вересня 2008 року йому було відмовлено у зв»язку з втратою договором чинності через несплату чергового платежу (п.11 договору) (а.с. 56).

Судом також встановлено, що від відповідача на рахунок страхової компанії в якості страхового платежу за договором страхування на наступний період з 30 липня 2008 року по 29 липня 2009 року надходили кошти в сумі 14473 грн. 80 коп., які було повернуто у зв»язку з тим, що пошкоджений автомобіль не підлягає страхуванню.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Боржник, який порушив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором (ст.623 ЦК).

Матеріалами справи підтверджується, що належний позивачу автомобіль знаходиться у пошкодженому стані і для його відновлення (ремонту) необхідно понести витрати в сумі 174390,49 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 22, 526, 610, 611, 614, 623, 629 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов»язань за договором, за наявності в ньому відповідного розпорядження позивача на договірне списання коштів шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку №НОМЕР_2 в КОФ АКБ «Укрсоцбанк» на рахунок страховика, позивача було позбавлено права на звернення з вимогою до страхової компанії на отримання ним страхового відшкодування, чим йому заподіяно збитки, які підлягають стягненню з відповідача.

Тому безпідставними є доводи скарги щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки спірні правовідносини регулюються вищезазначеними положеннями зобов»язального права (розділ 1, глава 48,51 ЦК), а не положеннями про відшкодування шкоди (розділ 111, глава 82 ЦК), на які помилково посилається відповідач. При цьому, не ґрунтується на законі і посилання відповідача щодо неврахування правил договірного списання коштів. Відповідно до п.1.38 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» договірне списання - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Пунктом 6.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, передбачено, що платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачити доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає інформацію про платіж і номер, дату договору, за яким передбачено можливість застосування договірного списання. Зазначені положення Інструкції повинні застосуватись в даному випадку без додаткових доручень, оскільки договірне списання коштів передбачено договором, укладеним між сторонами, що, зокрема, і було здійснено відповідачем у серпні 2008 року, коли за договором страхування на рахунок страхової компанії «Еталон» банком були перераховані кошти в сумі 14473 грн. 80 коп., як страховий платіж на наступний період з 30 липня 2008 року по 29 липня 2009 року (а.с.30, 43-44,57). Посилання у скарзі щодо відсутності доказів понесених витрат на правову допомогу спростовується наявними у матеріалах справи договором про надання правової допомоги №04/09 від 4 березня 2009 року та розрахунковою квитанцією від 3 березня 2009 року за послуги адвоката в сумі 5000 грн. (а.с.31,32). Витрати стягнуто з урахуванням вимог закону відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України, що доводами скарги не спростовується. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Однак, стягуючи суму збитків з ПАТ «Укрсоцбанк», до якого пред»явлений позов, суд зайво зазначив і про стягнення їх в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», діяльність якої до того ж з 15 квітня 2011 року припинено з одночасним створенням на її базі Одеського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», яке є структурною одиницею та не є юридичною особою (а.с.121,122).

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2011 року змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 174390,49 грн., понесені судовий збір у розмірі 1700 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на проведення експертизи 803,04 грн., витрати на правову допомогу 3000 грн., а всього 180013,53 грн.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: