Постанова № 21839953, 06.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5021/1863/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за дов. № 138/10 від 26.12.2011 р.,

відповідача ОСОБА_2 за дов. б/н від 17.01.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача (вх. №406 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 24.11.11 у справі № 5021/1863/2011

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в ос. Харківської філії, м. Харків

до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка

про стягнення 3 198 995,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.11.2011 р. по справі № 5021/1863/2011 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Моїсеенко В.М., Котельницька В.Л.) позов задоволено повністю стягнуто з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харкіенергоремонт" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3198995,01 грн. заборгованості ( в т.ч. 1757551,94 грн. основного боргу, 386887,24 грн. пені, 833507,09 грн. інфляційних збитків, 221048,74 грн. 3% річних) за договором № 09/10-84 БО-03 від 02.10.2009 р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а також 25500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ "Шосткинське підприємство "Харкіенергоремонт", не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, просить: скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.11.2011 р. по справі № 5021/1863/2011 в частині стягнення 386887,24 грн. пені, 833507,09 грн. інфляційних збитків, 221048,74 грн. 3 % річних; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, в частині стягнення 386887,24 грн. пені, 833507,09 грн. інфляйційних збитків, 221048,74 грн. 3 % річних відмовити; стягнути з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії на суму сплаченого судового збору. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який набрав чинності 04.06.2011 р. та постанову КМ України № 894 від 08.08.2011 р., які, на думку скаржника, не були застосовані господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких не погоджується з доводами апелянта, вважає заявлену скаргу безпідставною та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області без змін.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, а представник позивача заперечував проти її задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 02.10.2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткінське підприємство «Харківенергоремонт»було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання № 09/10-84 БО-03., згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю протягом жовтня 2009 року липня 2010 року, природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу протягом жовтня 2009 року липня 2010 року природний газ в обсязі 6298,185 тис. куб. м., на загальну суму 16496155,78 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% відсотки від вартості запланованих обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на момент звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 1757551,94 грн.

Дана сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що сума заборгованості за договором № 09/10-84 БО-03 є доведеною, підтвердженою матеріалами справи, не заперечується самим відповідачем, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1757551,94 грн. основного боргу.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних та вважає його в цій частині таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин справи, зважаючи на таке.

12.05.2011р. прийнятий Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який набрав чинності 04.06.2011р.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління обєднаною енергетичною системою України, субєктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз»та ДП «Енергоринок».

Пунктом 2.2 статті 2 Закону «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»передбачено, що заборгованість ( у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відмотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом підлягає списанню.

08.08.2011 р. Кабінетом Міністрів України на виконання п. 3 статті 3 цього ж Закону затверджена постанова № 894, яка врегульовує порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є підприємством, що виробляє, транспортує і постачає теплову та електричну енергію, отже на нього поширюється дія Закону «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»

Заборгованість може бути як встановлена так і не встановлена судовим рішенням. В даній справі розмір заборгованості визначений позивачем та не встановлений судовим рішенням.

Наявний в матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що пеня, інфляційні збитки та 3% річних нараховані на заборгованість за природний газ, спожитий відповідачем в період, передбачений процедурою списання та не сплачені станом на дату набрання чинності Законом.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на п. 7 Порядку списання заборгованості, яким передбачено, що заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій ( 3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за спожитий природний газ у період з січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначаються у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Позивач зазначає, що на його думку відповідачем не дотримані вимоги Порядку щодо списання пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, нарахованих відповідачу на заборгованість за спожитий природний газ у період з січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., тому відсутні підстави для списання штрафних санкцій, оскільки договори щодо їх списання між позивачем та відповідачем не укладені.

Однак, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду України вважає такі висновки позивача безпідставними та такими, що не базуються на нормах права, отже не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на таке.

Пункт 2.5 статті 2 Закону передбачає списання заборгованості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України стосується лише порядку списання та не може обмежувати приписи Закону як акту вищої юридичної сили щодо списання зазначеної заборгованості, встановлювати додаткові умови для її списання.

Пункт 7 Постанови, на який посилається позивач, стосується заборгованості щодо стягнення якої до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи позовної заяви, вона подана 29.07.2011 р., а Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»вступив в силу 04.06.2011 р. Оскільки позивач звернувся з позовом після набрання Законом чинності, зазначена норма застосуванню не підлягає.

Враховуючи те, що місцевий господарський суд Сумської області дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за спожитий газ, однак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 24.11.2011 р. по справі № 5021/1863/2011 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, неправильному застосуванні норм матеріального права в звязку з чим підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від 24.11.2011 р. у справі № 5021/1863/2011 в частині стягнення 386887,24 грн. пені, 833507,09 інфляційних збитків та 221048,74 грн. 3 % річних скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з позивача на користь відповідача 28 230 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.