Рішення № 21839538, 21.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа № 5020-1985/2011 Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Сошніковій Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(вул.Луначарського, б.5, м.Севастополь, 99011)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТ»

(вул. Астана Кесаєва, буд. 8/1, кв. 110, м.Севастополь, 99038)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольської міської Ради

(вул.Леніна,3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 86526,17 грн.

за участю:

прокурора не прибув

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність від 06.01.2012;

від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність від 16.01.2011;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № 03-15/5050 від 30.12.2011.

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до відповідача - ТОВ «СЕТ», в якій просив стягнути з відповідача 86526,17 грн. заборгованості з орендної плати, з якої: 12224,53 грн. сума основного боргу, 790,10 грн. пені, 1511,54 грн. 30% річних та 72000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №127-07 від 23.10.2007 та посиланнями на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає, посилаючись на недійсність договору оренди від 23.10.2007 №127-07. Свої заперечення відповідач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 509, 220, 215, 216, 793 ЦК України.

Прокурор та позивач проти доводів відповідача заперечують.

У судовому засіданні 19.01.2012 оголошувалась перерва до 09 год. 30 хв. 16.02.2012, та до 12 год. 00 хв. 21.02.2012 з підстав, передбачених ст.77 ГПК України.

17.02.2012 відповідач надіслав до суду письмове доповнення до відзиву на позов, в якому посилаючись на п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідач стверджує, що на момент звернення прокурора з даним позовом до суду у ТОВ «СЕТ»була відсутня заборгованість за користування майном і позивачу не спричинено збитків.

Також відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій, заявлений до стягнення є неспіврозмірним по відношенню до розміру плати за користування майном і в 10 разів перевищує розмір неустойки, встановленої чинним законодавством України за просрочку виконання грошових зобов`язань. Дане доповнення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2012 представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про відмову від позову в сумі 800,00 грн., яка була сплачена відповідачем 12.12.2011.

Також представником позивача у судовому засіданні 21.02.2012, в порядку ст. 22 ГПК України, подано письмове клопотання, в якому він інформував суд про сплату заявленої до стягнення основної заборгованості відповідачем в сумі 11424,53 грн., після подачі позову до суду, у зв`язку з чим, позивач просить суд припинити провадження по справі в цій частині позовних вимог через відсутність предмету спору станом на 21.02.2012. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримав правову позицію позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення субєктивного права на захист і компетенції суду.

Водночас, підставою позову є факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів повязується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Предметом позову є вимога про стягнення 86 526,17 грн. заборгованості з орендної плати, з якої: 12224,53 грн.- сума основного боргу, 790,10 грн.- пені, 1511,54 грн.- 30% річних та 72000,00 грн.- штрафу.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного цивільного, господарського та процесуального законодавства, дослідивши документи, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про часткову правомірність позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що 23.10.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТ»(Орендар) в особі їх повноважних осіб було укладено договір оренди нерухомого майна №127-07, а саме: вбудованих нежилих приміщень розташованих на першому поверсі триповерхової житлової будівлі, загальною площею 91,57 кв.м., що розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Єфремова,1, які знаходяться на балансі КП «Жилсервіс №5».

Розділом 2 даного договору сторони погодили порядок передачі і повернення об`єкту оренди, зокрема, в п.2.3 сторонами взаємопогоджено, що підписанням цього договору, Орендар заявляє, що Орендодавець повністю проінформував його про технічні та інші властивості об`єкту оренди.

Умовами розділу 3 договору сторони погодили розмір і строк сплати орендної плати, яка сплачується не пізніше 20 числа поточного місяця.

Умовами розділу 8 договору сторони визначили відповідальність та оперативно-господарські санкції за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку однобічної відмови від цього договору, договір вважається розірваним, а об»єкт оренди звільнений та повернутий Орендодавцю у строки, визначені п.4.4.14 цього договору.

Зі змісту позову та матеріалів, доданих до нього в обґрунтування позовних вимог слідує, що відповідач мав заборгованість перед позивачем за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року в сумі 12224,53 грн.

На підставі положень розділу 8 договору оренди №127-07 від 23.10.2007 орендодавцем арифметично вірно нараховано Орендарю 790,10 грн.- пені, 1511,54 грн.- 30% річних та 72000,00 грн.- штрафу за невиконання умов цього договору. Відповідачем в ході вирішення спору в суді надано суду докази сплати суми основного боргу.

У судовому засіданні 21.02.2012 представник позивача, в порядку, передбаченому ст.22 ГПК України, подав заяву про відмову від позову в сумі 800,00 грн. та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 11424,53 грн. основного боргу через відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог.

Оскільки подані позивачем заява про відмову від частини позовних вимог в сумі 800,00 грн. та клопотання про припинення провадження у справі в сумі 11424,53 відповідають положенням ст. 22 ГПК України, не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом прав та інтересів та підтверджені належними доказами суд приймає відмову від позову позивача в частині позовних вимог в сумі 800, 00 грн. основного боргу та припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на час вирішення спору в суді в частині позовних вимог в сумі 11424,53 грн. основного боргу.

Статтею 184 ГК України визначено особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів. Згідно змісту даної статті сторони самі визначають зміст договору, вибирають контрагентів. Правовою основою договірних зв`язків є акти цивільного законодаства. Але свобода договору полягає в можливості відступу від положень актів цивільного законодавства, якщо імперативність не випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положеннями ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар зобов`язаний вносити оренду плату своєчасно і у повному обсязі також орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров»я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Положеннями ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги Фонду комунального майна про стягнення 790,10 грн.- пені, 1511,54 грн.- 30% річних та 72000,00 грн.- штрафу за договором оренди №37-10 від 04.06.2010р. обґрунтованими.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з ч.1 ст. 233 ГК України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розрахунку суми понесених збитків, із зазначення в чому саме вони виразились, позивачем суду не надано, не наведено їх також і в самій позовній заяві.

У п.п. 3.17.4 Постанови №18 Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними.

Позивачем нараховано на підставі договору оренди №127-07 від 23.10.2007 Орендарю 790,10 грн. - пені та 72000,00 грн. - штрафу за невиконання умов цього договору за обставин, при яких відповідач фактично сплатив суму боргу але з певними затримками, які пов`язані з його фінансовим станом.

При вирішенні даного спору суд враховує ту обставину, що станом на час вирішення спору в суді відповідач добровільно усунув наявність заборгованості перед позивачем, що не заперечується сторонами та підтверджується належними письмовими доказами.

З огляду на викладене, суд вважає нарахований позивачем в межах дії договору оренди №127-07 від 23.10.2007. штраф надмірно великим і не справедливим по відношенню до правовідносин, які склалися з об`єктивних причин, внаслідок яких відповідач не зміг своєчасно здійснювати платежі в повному обсязі, що повністю підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим, суд розцінює даний випадок як винятковий та на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір штрафу до 700,00 грн.

Суд також відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов.

Так, згідно приписів ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом та має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Матеріали справи свідчать, що сторони спрямовували свою внутрішню волю якраз саме на реалізацію умов договору оренди №127-07 від 23.10.2007.

Належних доказів в доведення своєї правової позиції ТОВ «СЕТ»суду не надано, крім того, ТОВ «СЕТ»жодним чином не було позбавлене права скористатись своїм правом, як сторони договору оренди №127-07 від 23.10.2007, яке сторони погодили пунктом 8.4 цього договору та відмовитись від договору в разі втрати цивільного інтересу.

Підстави для визнання недійсним договору оренди №127-07 від 23.10.2007 та застосування наслідків відсутні.

Згідно положень ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку до державного бюджету стягується 1609,50 грн. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено учасників судового процесу про час виготовлення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 180, 184, 233 ГК України ст.ст.203, 215, 546, 551, 610, 611, 625, 629, 767 ЦК України, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, п. 1-1, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТ»(вул. Ас. Кесаєва, буд. 8/1, кв. 110, р/р №26008428637001 в СФ КБ «Приватбанк»МФО 324935, код ОКПО 32130127) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, б.5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) 790,10 грн. - пені, 1511,54 грн.- 30% річних, 700,00 грн.- штрафу, перерахувавши на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Севастополя №33213870700001 в ГУДКСУ м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 38022717, код платежу 22080400.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТ»(вул. Ас. Кесаєва, буд. 8/1, кв. 110, р/р №26008428637001 в СФ КБ «Приватбанк»МФО 324935, код ОКПО 32130127) в дохід Державного бюджету міста Севастополя, ЄДРПОУ 38022717 ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО: 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, судовий збір, код 23013519) судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 71 300,00 грн штрафу.

5. Припинити провадження у справі №5020-1985/2011 в частині стягнення 12224,53 грн.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 23.02.2012