Ухвала суду № 21839480, 16.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

16 лютого 2012 року справа № 5020-3/173

За заявоюКомунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №2” Севастопольської міської Ради

про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010

у справі № 5020-3/173

за позовомДержавної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини

“Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі

Севастопольського міського управління “Севастопольекокомресурси”,

ідентифікаційний код 25726790

(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, офіс 97)

доКомунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №2” Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 22287686

(99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, 1-А)

про стягнення заборгованості в сумі 346814,94 грн,

Суддя Головко В.О.

Представники учасників судового процесу:

стягувач (ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі міського управління “Севастопольекоресурси”) явку уповноваженого представника не забезпечив;

заявник-боржник (КП “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” СМР) ОСОБА_1 представник, довіреність від 01.01.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.11.2010 з Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради на користь Севастопольського міського управління “Севастопольекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України стягнуто 346814,94 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 3468,15 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

26.01.2012 Комунальне підприємство “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про надання відстрочки виконання зазначеного рішення суду.

Ухвалою від 07.02.2012 заява боржника про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173 прийнята до розгляду; судове засідання призначено на 16.02.2012.

В судовому засіданні 16.02.2012 представник боржника (заявника) виклала зміст вимог заяви, просила заяву задовольнити.

Стягувач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте до початку судового засідання через канцелярію суду надав відзив на заяву про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до якого у задоволенні вказаної заяви просить відмовити у звязку із її необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, суд встановив відсутність підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Як убачається із заяви боржника, необхідність надання судом відстрочки виконання рішення суду обумовлена знаходженням боржника у важкому фінансовому становищі та відсутністю фінансової можливості для задоволення вимог стягувача, що повязано із заборгованістю населення міста Севастополя з оплати за надані комунальні послуги, встановленням тарифів, які є нижче собівартості послуг, а також тим, що функціонування підприємства є необхідним для утримання жилих будинків та прибудинкових територій у належному стані.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані боржником копії наказу начальника цивільної оборони міста Севастополя №20 від 21.09.2009 „Про заходи щодо недопущення зриву в роботі житлово-комунального господарства по забезпеченню нормальних умов життєдіяльності населення міста в осінньо-зимовий період 2009-2010 років” /арк. с. 98-103/, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1858/09/2770 від 24.03.2010 /арк. с. 104-111/, рішення Севастопольської міської Ради № 9919 від 13.04.2010 „Про внесення змін до рішення міської Ради від 12.09.2006 № 650 „Про реалізацію тарифної політики в сфері житлового господарства” /арк. с. 112-114/, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1709/10/2703 від 29.03.2011 /арк. с. 115-120/, рішення Севастопольської міської Ради № 653 від 19.04.2011 „Про встановлення КП „РЕП № 2” Севастопольської міської Ради тарифів на послуги по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій (квартирна плата) для населення” /арк. с. 121-127/, постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1503/11/2770 від 20.07.2011 /арк. с. 128-133/ не є тими доказами, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим.

Наявність же скрутного фінансового становища боржника не є винятковою обставиною, а являється результатом його господарської діяльності.

До того ж, як правильно зазначив стягувач, знаходження боржника у важкому фінансово-господарському становищі не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

На думку суду, заява боржника порушує конституційний принцип обовязковості судового рішення та спрямована на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить статті 124 Конституції України, статтям 45, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд звертає увагу боржника на те, що рішення суду від 11.11.2010 набрало законної сили 27.11.2010, а отже підлягало виконанню з 28.11.2010.

Проте, за майже 15 місяців рішення виконане боржником лише на 1/8 частину (сплачено 41000,00 грн), що обєктивно можна вважати штучним відстроченням його виконання.

До того ж, обґрунтування надання відстрочки виконання рішення скрутним матеріальним становищем боржника зроблено на теперішній час, а заява про відстрочення зроблена на 1 рік, хоча до того часу фінансовий стан боржника може змінитись.

Таким чином, заява боржника про відстрочку виконання судового рішення є необґрунтованою, а саме відстрочення відповідає лише інтересам заявника, але порушує права стягувача на отримання присудженої йому суми коштів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі № 5020-3/173 за позовом Севастопольського міського управління “Севастопольекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України до Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради про стягнення 346814,94 грн, відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко