Рішення № 21839401, 14.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року справа № 5020-1378/2011 За позовом Приватного акціонерного товариства

“Швейна фабрика імені Ніни Онілової”

(99011, м. Севастополь, вул. Айвазовського, 3,

ідентифікаційний код 00309460)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення неустойки в розмірі 7000,00 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (ПАТ “Швейна фабрика імені Ніни Онілової”) - ОСОБА_3, довіреність від 01.06.2011,

Відповідач (ФОП ОСОБА_2.) - не з'явився.

Сутьспору:

Приватне акціонерне товариство “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням з боку відповідача нежитловим приміщенням цокольного поверху будівлі по вул. Айвазовського 5 в місті Севастополі після закінчення строку дії договору оренди.

Ухвалою від 0509.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 15.09.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою від 05.10.2011 провадження у справі було зупинено до розгляду Господарським судом міста Севастополя справи №5020-1157/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про спонукання повернути нежитлові приміщення.

Ухвалою суду від 02.02.2012 провадження у справі №5020-1378/2011 було поновлено, розгляд справи призначений на 14.02.2012.

У ході розгляду справи у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву про збільшення позовних вимог по справі та просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 7000 грн. з огляду на те, що станом на лютий 2012 року відповідач продовжує безпідставно користуватися нерухомим майном позивача (арк.с. 73).

Означена заява була прийнята судом.

У судове засідання 14.02.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 09.02.2012, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2002 між Закритим акціонерним товариством "Швейна фабрика імені Ніни Онілової", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Швейна фабрика імені Ніни Онілової" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди майна (далі Договір) за умовами якого орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв від орендодавця в строкове платне користування (оренду) цокольне напівпідвальне нежитлове приміщення колишньої їдальні фабрики ім. Ніни Онілової, загальною площею 50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3

За користування майном орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 500 грн., в тому числі ПДВ -83,33 грн.

Договір діє з 02.01.2002 до 31.12.2006 та вважається продовженим на такий же строк та на тих же самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору, жодна із сторін на заявить про припинення дії договору (пункт 5.5 Договору від 02.01.2002).

У травні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Швейна фабрика імені Ніни Онілової»зверталося до ФОП ОСОБА_2 з повідомленням про припинення дії договору від 01.07.2002 (арк.с. 12), зазначивши, що відповідно до пункту 5.5 Договору він діє з 01.07.2002 по 31.12.2006 тобто 4,5 років та вважається продовженим на тої же строк та за таких же умов, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про припинення дії договору. В звязку з тим, що станом на 30.11.2006 (за місяць до закінчення строку договору) жодна із сторін не повідомила другу сторону про припинення договору, строк його дії був продовжений на наступні 4,5 років, тобто до 01.07.2011. З огляду на таке, орендодавець повідомив орендаря, що з 01.07.2011 договір припиняє свою дію та орендоване нерухоме майно належить поверненню орендодавцю.

Повідомлення були отримані відповідачем у червні 2011 року, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на курєрських накладних (арк.с. 13, 15, 17).

Проте, відповідач нерухоме майно, передане йому за договором оренди від 01.07.2002 не повернув орендодавцеві, що в свою чергу стало підставою для звернення ПАТ «Швейна фабрика імені Ніни Онілової»до Господарського суду міста Севастополя з позовом до ФОП ОСОБА_2 про спонукання повернути приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 15.11.2011 по справі №5020-1157/2011 за позовом ПАТ “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” до ФОП ОСОБА_2 про спонукання повернути приміщення, позов було задоволено повністю, зобовязано ФОП ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення цокольного поверху будівлі по АДРЕСА_3, площею 78,6 кв.м, що зазначені на плані технічного паспорту КП “БТІ та ДРОНМ”СМР під літерами ІІ-1 площею 30,2 кв.м, ІІ-2 площею 2,3 кв.м, ІІ-3 площею 3.3 кв.м, ІІ-4 площею 22,8 кв.м, ІІ-5 площею 3,2 кв.м, ІІ-6 площею 16,8 кв.м та повернути їх ПАТ “Швейна фабрика імені Ніни Онілової”.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 по справі №5020-1157/2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 15.11.2011 було залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні господарського суду міста Севастополя від 15.11.2011 у справі №5020-1157/2011.

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи нерухоме майно, яке зявлялося обєктом оренди за договором відповідачем не було повернуто позивачу.

Враховуючи те, що строк дії договору оренди від 01.07.2002 сплинув 01.07.2011, тобто відповідач з 01.07.2011 безпідставно користується нежитловими приміщеннями цокольного поверху будівлі по вул. Айвазовського 5 у місті Севастополі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі подвійної орендної плати у сумі 7000 грн. за період з липня 2011 року по січень 2012 року, виходячи з розміру орендної плати 500 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Спір у справі виник у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань з повернення нерухомого майна, орендованого за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві (орендареві) майно у користування за плату на певний строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки невиконання обовязку орендаря щодо повернення орендованого майна орендодавцю в разі припинення дії договору визначені частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, із змісту ст. 785 Цивільного кодексу України вбачається обовязок відповідача передати позивачу обєкт оренди після припинення орендних правовідносин.

Доказів виконання такого обовязку відповідачем на дату розгляду справи суду не представлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 01.07.2011, а доказів, підтверджуючих факт на укладення договору оренди на новий строк сторонами не надано, а також не представлено доказів приймання-передачі обєкта, суд дійшов висновку про безпідставне зайняття відповідачем спірного нежилого приміщення.

З огляду на таке, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми неустойки, нарахованої внаслідок безпідставного користування нерухомим майном.

Суд, перевіривши розрахунок суми неустойки, вважає його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення суми неустойки в розмірі 7000 грн. (виходячи з розрахунку ((500 грн. (орендна плата)*7 місяців (з липня 2011 року по січень 2012 року)*2) такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. (враховуючи те, що ставка державного мита із позовної заяви майнового характеру, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що булі понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” (99011, м.Севастополь, вул. Айвазовського, 3, ідентифікаційний код 00309460) суму неустойки в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч грн.. 00 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства “Швейна фабрика імені Ніни Онілової” (99011, м.Севастополь, вул. Айвазовського, 3, ідентифікаційний код 00309460) витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 15.02.2012.