Рішення № 21839403, 06.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року справа № 5020-1876/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»

(вул. Ізмаїльська, буд. 106, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал форс»

(вул. Руднєва, буд. 41, корп. 34 «Б», м. Севастополь, 99053),

про стягнення 18352349,32 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал форс»

(вул. Руднєва, буд. 41, корп. 34 «Б», м. Севастополь, 99053),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»

(вул. Ізмаїльська, буд. 106, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700)

про визнання договору нікчемним,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 представник по довіреності № 23 від 30.05.2011 (копія довіреності у справі)

Від відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_2. представник по довіреності від 07.12.2011 (копія довіреності у справі).

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал форс» про стягнення 18352349,32 грн. заборгованості за договором поставки від 09.04.2010, у тому числі 13500000,00 грн. основного боргу, 3064685,00 грн. пені, 1212897,20 грн. індексу інфляції та 574767,12 грн. штрафу.

12.12.2011 відповідач звернувся до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»про визнання договору нікчемним.

Ухвалою суду від 12.12.2011 зустрічну позовну заяву було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-1876/2011.

У засіданні суду, яке відбулось 23.01.2012, представник позивача (за первісним позовом) надав суду заяву від 23.01.2012 про виправлення описки у позовній заяві, в якій виправив помилку і просив суд у просительній частині позову замість стягнення штрафу у розмірі 574767,12 грн. читати: «3% річних у розмірі 574767,12 грн.»та надав розрахунок 3% річних.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а проти зустрічних позовних вимог заперечував, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 12.12.2011 на зустрічну позовну заяву, і просив у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача (за первісним позовом) з первісними позовними вимогами не погодився повністю, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 15.12.2011 на позовну заяву та доповненні від 23.01.2012 до нього, а зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

09.04.2010 між сторонами був укладений договір поставки.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач за первісним позовом) зобовязувався передати у власність покупцеві (відповідачеві за первісним позовом) продукцію, визначену відповідними видатковими накладними до цього договору (надалі іменується - продукція), а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, асортимент, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються відповідними накладними (надалі іменується - накладна), що є невідємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору поставка продукції за цим договором здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Місцем здійснення поставки продукції є склад постачальника або інший, вказаний постачальником, склад (п. 2.2. договору).

Відвантаження продукції здійснюється силами і засобами покупця (п. 2.3. договору).

У відповідності з п. 3.1. договору ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами у відповідній видатковій накладній.

Загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає: 13500000 грн. (тринадцять мільйонів пятсот тисяч гривень), у тому числі ПДВ (п. 3.2. договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом оплати суми вартості продукції на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, протягом 10 банківських днів з моменту постачання відповідної партії продукції (п. 3.3. договору).

За умовами п. 7.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2010 (п. 7.2. договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обовязків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії цього договору (п. 7.3. договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач (за первісним позовом) свої зобовязання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу (за первісним позовом) товар на суму 13500000,00 грн., з ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000585 від 12.04.2010, належно завірена копія якої наявна у матеріалах справи (арк. справи - 12).

Вказаний товар був одержаний уповноваженим представником відповідача (за первісним позовом) за довіреністю № 190721/1 (арк. справи 31-32), виданою на одержання цінностей за вищевказаним договором.

Проте, відповідач (за первісним позовом), у порушення умов договору, свої зобовязання перед позивачем (за первісним позовом) не виконав у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) у розмірі 13500000,00 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобовязання у відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Факт наявності заборгованості відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) в сумі 13 500 000,00 грн. документально встановлений та підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим первісна позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Позивачем (за первісним позовом) також заявлено вимоги про стягнення 3064685,00 грн. пені, 1212897,20 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 574767,12 грн.

Суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою ст 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Положення про відповідальність сторін за порушення умов договору встановлені у розділі 4 договору поставки від 09.04.2010. Проте, ані розділ четвертий, ані інші розділи вказаного договору не містять посилань на можливість стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання.

Оскільки сторонами у вищевказаному договорі не узгоджена можливість стягнення пені за прострочення виконання зобовязання, первісна позовна вимога про стягнення 3064685,00 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно з розрахунком позивача, нараховано 1212897,20 грн. індексу інфляції за період з травня 2010 року по вересень 2011 року та 3% річних у розмірі 574767,12 грн. за період з 01.05.2010 по 30.09.2011.

Судом перевірено здійснені позивачем (за первісним позовом) розрахунки індексу інфляції та 3% річних та встановлено, що розрахунок суми 3% річних здійснений вірно, у зв'язку з чим 3% річних у розмірі 574767,12 грн. підлягають стягненню з відповідача (за первісним позовом), а при нарахуванні суми індексу інфляції позивачем (за первісним позовом) не враховано процесів дефляції, внаслідок чого судом був здійснений наступний перерахунок суми індексу інфляції:

13500000 х 108,98% - 13500000 = 1212300, де

13500000 сума боргу,

108,98% - показник середнього індексу інфляції за позовний період,

1212 300 сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом).

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача (за первісним позовом) підлягає 15287067,12 грн., у тому числі 13 500 000,00 грн. основного боргу, 1212300,00 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 574767,12 грн., а в частині стягнення 3064685,00 грн. пені, та 597,20 грн. індексу інфляції у первісному позові повинно бути відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал форс»про визнання договору поставки від 09.04.2010 нікчемним суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Кепітал форс»посилається на те, що сторони при укладенні вказаного договору не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що у свою чергу є однією з ознак чинності правочину у відповідності з частиною пятою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наведені ТОВ «Кепітал форс»в обґрунтування зустрічних позовних вимог обставини про відсутність у сторін підчас укладення правочину наміру на реальне настання його наслідків, є підставами визнання судом такого правочину недійсним внаслідок його фіктивності, а не нікчемним (недійсним за законом), як цього вимагає позивач (за зустрічним позовом).

Так, на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З наведеної норми випливає, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний. Iншими словами, при вчиненні фіктивного правочину відсутня головна ознака правочину його спрямованість на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Проте, як було зазначено вище, факт постачання позивачем (за первісним позовом) відповідачеві (за первісним позовом) товару підтверджений підписаною обома сторонами без заперечень видатковою накладною № РН-0000585 від 12.04.2010, а його одержання повноважним представником ТОВ «Кепітал форс»- підписом такого представника та відповідною довіреністю № 190721/1, що свідчить про реальне виконання сторонами умов оспорюваного договору, у зв'язку з чим підстави вважати його фіктивним відсутні.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до пункту 24 якої для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судовий збір за первісним позовом підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає покладенню на позивача (за зустрічним позовом) відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 13.02.2012.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1). Первісний позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал форс» (вул. Руднєва, буд. 41, корп. 34 «Б», м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 33765188, р/р 2600000016411 у СФ ВАТ «Укрексімбанк»в м. Севастополь, МФО 384986, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»(вул. Ізмаїльська, буд. 106, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, ідентифікаційний код 24759439, п/р 26004000016719 у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»в м. Білгород-Дністровський, МФО 300614, або на інші рахунки) 15287067,12 грн., у тому числі 13 500 000,00 грн. основного боргу, 1212300,00 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 574767,12 грн., а також 47029,83 грн. судового збору.

3). В іншій частині у первісному позові відмовити.

4). У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 13.02.2012.