Рішення № 21839102, 06.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа № 3пд/5014/430/2012.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукра», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Темір»,

м. Луганськ

про визнання договору купівлі продажу № 29/1 від 29.12.2010 недійсним

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., юрист, довіреність №1 від 20.12.2011

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

17.02.2012 позивач ТОВ «Лукра»(далі Позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ «Компанія «Темір»(далі Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі продажу № 29/1 від 29.12.2010.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що 29.12.2010 між ТОВ «Лукра»та ТОВ «Компанія «Темір»було укладено угоду договір купівлі продажу товару № 29/1, за яким відповідач зобовязався передати матеріали для виробництва лако красочних виробів, а позивач прийняти та сплатити за товар обумовлену договором суму. Відповідачем на підставі замовлень позивача було поставлено замовлену продукцію на загальну суму 796120,00 грн. згідно наданих податкових та видаткових накладних, а позивач сплатив зазначену суму шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача.

Проте ТОВ «Компанія «Темір»не надало ТОВ «Лукра»на підтвердження виконання господарського зобовязання товаро транспортних накладних та сертифікатів якості на поставлений товар, тому позивач вважає, що відповідачем у такий спосіб порушено вимоги діючого законодавства, а саме спільного Наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»та Постанови Міністерства охорони здоровя України № 41 від 13.12.2002 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві», що підтверджується актом № 325/23-20/30996264 від 19.07.2011 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Лукра».

Позивач вважає договір купівлі продажу товару № 29/1 від 29.12.2010 таким, що порушує ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно якої зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, оскільки цим договором не передбачено надання відповідачем позивачеві транспортної документації на товар та сертифікатів якості, і на підставі цього просить суд визнати договір недійсним у відповідності до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав письмовий відзив від 06.03.2011 на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за його відсутності, та заперечив проти позову, посилаючись на те, що доказів порушення сторонами вимог ст.203 ЦК України при укладенні договору позивачем не наведено, недійсність правочину законом не встановлено. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем як постачальником вимог Постанови Міністерства охорони здоровя України від 13.12.2002 № 41 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві»та спільного Наказу № 488/346 від 29.12.1995 Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», проте зазначені нормативні акти не зареєстровані в Мінюсті України, а згідно п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 № 731, не допускається випадків направлення на виконання нормативно правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Лукра»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 27.06.2000, № запису 1382120 0000 007212, що підтверджується свідоцтвом серії АОО № 488486 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9), довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 434402 з ЄДРПОУ від 22.12.2011 (а.с.8).

Відповідач ТОВ «Компанія «Темір»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 08.12.2006, № запису 13821200000011756, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 13-52/27 з ЄДРПОУ від 27.02.2012.

29.12.2010 сторонами у справі укладений договір № 29/1 купівлі продажу товару (далі за текстом договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач як Продавець зобовязується передати матеріали для виробництва лако красочних виробів (товар) у власність позивача як Покупця, а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах цього договору (а.с.15).

З боку позивача, як покупця, договір підписаний керівником Кравченко С.П., з боку відповідача, як продавця директором О.О. Липка.

Відповідно до п.2.1 договору, найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках фактурах до даного договору, виписаних Продавцем та підставі заявки Покупця, п.3.3 поставка товару Покупцю покладається на Продавця, яку останній здійснює за власний кошт, п.4.1 ціна за одиницю товару, а також загальна ціна товару зазначається в рахунку фактурі, який виписується на підставі заявки Покупця, п.4.2 оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів за товар, що постачається на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідачем на підставі заявок позивача було поставлено замовлену продукцію, а саме:

-лак УРФ 1105 8500 кг (видаткова накладна № 040414 від 04.04.2011 на 3000 кг на суму 61500,00 грн. без ПДВ (а.с.17), (видаткова накладна № 080426 від 08.04.2011 на 2000 кг на суму 41000,00 грн. без ПДВ (а.с.19), (видаткова накладна № 140410 від 14.04.2011 на 2000 кг на суму 41000,00 грн. без ПДВ (а.с.20), (видаткова накладна № 280414 від 28.04.2011 на 1500 кг на суму 30750,00 грн. без ПДВ (а.с.22);

-уайт спирт 5000 кг (видаткова накладна № 010429 від 01.04.2011 на суму 75000,00 грн., в тому числі ПДВ 12500,00 грн.) (а.с.16);

-пігмент Фтал. Синій 200 кг (видаткова накладна № 050419 від 05.04.2011 на суму 17000,00 грн. без ПДВ) (а.с.18);

-пігмент Фтал. Зелений 200 кг (видаткова накладна № 050419 від 05.04.2011 на суму 13600,00 грн. без ПДВ) (а.с.18);

-пігмент Фтал. Лимонний 200 кг (видаткова накладна № 050419 від 05.04.2011 на суму 8200,00 грн. без ПДВ) (а.с.18);

-двоокис титану 19000 кг (видаткова накладна № 040414 від 04.04.2011 на 5000 кг на суму 97500,00 грн. без ПДВ) (а.с.17), (видаткова накладна № 080426 від 08.04.2011 на 6000 кг на суму 117000,00 грн. без ПДВ (а.с.19), (видаткова накладна № 140410 від 14.04.2011 на 6000 кг на суму 117000,00 грн. без ПДВ (а.с.20), (видаткова накладна № 280414 від 28.04.2011 на 2000 кг на суму 39000,00 грн. без ПДВ (а.с.22);

-барабан металевий 181 шт. (видаткова накладна № 200420 від 20.04.2011 на суму 9050,00 грн. без ПДВ (а.с.21);

-аеросил 300 кг. (видаткова накладна № 200420 від 20.04.2011 на суму 7500,00 грн. без ПДВ (а.с.21).

Також відповідачем було видано відповідні податкові накладні - № 010429 від 01.04.2011 на суму 75000,00 грн., в тому числі ПДВ 12500,00 грн. (а.с.29), № 040414 від 04.04.2011 на суму 190800,00 грн., в тому числі ПДВ 31800,00 грн. (а.с.28), № 050419 від 05.04.2011 на суму 46560,00 грн., в тому числі ПДВ 7760,00 грн. (а.с.27), № 080426 від 08.04.2011 на суму 189600,00 грн., в тому числі ПДВ 31600,00 грн. (а.с.26), № 140410 від 14.04.2011 на суму 189600,00 грн., в тому числі ПДВ 31600,00 грн. (а.с.25), № 200420 від 20.04.2011 на суму 19860,00 грн., в тому числі ПДВ 3310,00 грн. (а.с.24), № 280414 від 28.04.2011 на суму 83700,00 грн., в тому числі ПДВ 13950,00 грн. (а.с.23).

Загальна сума поставленого товару склала 795120,00 грн.

Отриманий товар позивачем оплачений платіжними дорученнями № 984 від 07.04.2011 на суму 100000,00 грн. (а.с.38), № 988 від 08.04.2011 на суму 60000,00 грн. (а.с.37), № 1062 від 06.05.2011 на суму 100000,00 грн. (а.с.36), № 1077 від 12.05.2011 на суму 100000,00 грн. (а.с.35), № 1118 від 25.05.2011 на суму 160420,00 грн. (а.с.34), № 1151 від 06.06.2011 на суму 20000,00 грн. (а.с.33), № 1149 від 06.06.2011 на суму 100000,00 грн. (а.с.32), № 1150 від 06.06.2011 на суму 100000,00 грн. (а.с.31), № 1157 від 07.06.2011 на суму 73734,00 грн. (а.с.30), примірники яких з печаткою відповідної установи банку позивачем надано до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В обґрунтування позову позивач послався, зокрема, на те, що договір купівлі продажу товару № 29/1 від 29.12.2010 є таким, що порушує ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, оскільки цим договором не передбачено надання відповідачем позивачеві транспортної документації на товар та сертифікатів якості, і це знайшло підтвердження в акті перевірки ТОВ «Лукра», складеному 19.07.2011 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним укладеного сторонами у справі договору купівлі - продажу товару.

Що стосується посилання позивача на те, що відповідачем порушено при укладенні договору ч.1 ст.203 ЦК України тим, що умовами договору не передбачено надання транспортної документації та сертифікатів якості, і тому договір суперечить таким актом цивільного законодавства, як спільний Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»та Постанова Міністерства охорони здоровя України № 41 від 13.12.2002 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві», не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

При цьому вимоги щодо обовязку покупця надати продавцеві транспортну документацію та сертифікати якості товару можуть включатися сторонами договору добровільно, на їх власний розсуд, відповідно до принципів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови укладеного сторонами у справі договору, не містять положень про обовязок покупця надати продавцеві транспортну документацію та сертифікати якості товару.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на момент укладення договору сторонами дотримано норми ст. 203 ЦК України, крім того, договір фактично виконаний його сторонами, а саме відповідачем за зазначеними вище накладними здійснено поставку обумовленого договором товару, а позивачем здійснено оплату отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, доводи позивача щодо недійсності договору спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного рішення 12.03.2012

Суддя А.В. Секірський