Рішення № 21838660, 01.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 8/079-11/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 24.05.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 3 від 10.01.2012 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТVТ”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагромаркет”, м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення штрафних санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „ТVТ” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 31434, 83 грн. пені, 26 416, 40 грн. інфляційних збитків, 6 069, 96 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 р., укладеного між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „Євроагромаркет”, та угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р., укладеної між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2011 р. (суддя Скутельник П. Ф.) порушено провадження у справі № 8/079-11 за позовом ТОВ „ТVТ” до ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення штрафних санкцій.

У процесі розгляду справи позивачем було збільшено розмір позовних вимог та надано суду заяву № 11-1/07 від 11.07.2011 р. про збільшення позовних вимог по справі № 8/079-11, у якій він просив суд стягнути з відповідача на свою користь 48359, 14 грн. пені, 29 899, 88 грн. інфляційних збитків, 8 678, 08 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. (суддя Скутельник П. Ф.) у справі № 8/079-11 за позовом ТОВ „ТVТ” до ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення штрафних санкцій відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. у справі № 8/079-11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. у справі № 8/079-11, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. у справі № 8/079-11 Вищий господарський суд України у своїй постанові від 22.11.2011 р. зазначив, що обовязок оплатити основний борг, а також обовязок оплатити нараховані на основний борг пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, є подільними один від одного зобовязаннями. При цьому, норми матеріального права не зобовязують заявляти вимоги кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості одночасно з вимогами про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних у звязку з простроченням виконання основного грошового зобовязання. У даному випадку предметом спору є вимога TOB „TVT” (нового кредитора) стягнути з TOB „Євроагромаркет” пеню за договором та в порядку ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат у звязку з порушенням виконання грошового зобовязання за договором № ТАТ-К/10, заборгованість за яким була стягнута в судовому порядку у справі № 21/217-10. Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що позивач отримав право на стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних за угодою № 11/05-11 від 23.05.2011 р. про заміну кредитора у зобовязанні. При вирішенні питання щодо правомірності заявленої позивачем пені суду першої інстанції необхідно керуватись вимогами ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України з урахуванням того, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 було стягнуто пеню за період з 12.11.2009 р. по 10.05.2010 р. у сумі 29 347 грн. 17 коп.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2012 р. відмовлено ТОВ „ТVТ” у допуску справи № 8/079-11 господарського суду Київської області до провадження Верховного Суду України.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу 8/079-11 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2011 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 8/079-11 за позовом ТОВ „ТVТ” до ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення штрафних санкцій та присвоєно їй номер № 8/079-11/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників сторін на 11.01.2012 р.

10.01.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № 10-1/01 від 10.01.2012 р. щодо проведених відповідачем оплат згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. по справі № 21/217-10, що долучені судом до матеріалів справи.

10.01.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № 10-2/01 від 10.01.2012 р., що долучені судом до матеріалів справи.

11.01.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.01.2012 р.

25.01.2012 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 15 від 25.01.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, оскільки спір стосовно невиконання договірних зобовязань по договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року було вирішено в господарському суді Дніпропетровської області, а в частині стягнення пені, у звязку із пропущенням строків позовної давності.

25.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.02.2012 р.

01.02.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 р. між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „Євроагромаркет” був укладений договір купівлі-продажу № ТАТ-К/10, відповідно до умов якого, продавець передав, а покупець отримав засоби захисту рослин (далі - товар) на загальну суму 449 155, 08 гривень.

Даний факт підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-000343 від 24.07.2009 р., № РН-00333 від 08.07.2009 р., № РН-00261 від 05.06.2009 р., № РН- 0000053 від 10.04.2009 р., № РН-0000157 від 12.05.2009 р., № РН -00311 від 23.06.2009 р. та довіреностями № 392499 від 24.07.2009 р., № 392475 від 05.06.2010 р., № 392463 від 10.04.2009 р., № 392494 від 12.05.2009 р., № 047 від 23.06.2009 р., які відповідно до п. 2.2. договору, є невідємною частиною цього договору.

Строк дії договору - з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обовязків по договору.

Відповідно до умов договору, кінцевий термін оплати товару складає 25 жовтня 2009 року (п. 5.3. договору).

Вартість товару була лише частково оплачена ТОВ „Євроагромаркет” у сумі 158 865, 00 грн. Як наслідок, утворилась заборгованість ТОВ „Євроагромаркет” перед ТОВ „ТАТ-АГРО” у розмірі 290 290, 08 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ТОВ „Євроагромаркет” на користь ТОВ „ТАТ-АГРО” основного боргу у розмірі 290290, 08 грн., пені у розмірі 29347, 13 грн., штрафу у розмірі 29029, 00 грн., 3% річних у розмірі 4294, 70 грн., інфляційних втрат у розмірі 18868, 86 грн. за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р., витрат на оплату держмита у розмірі 3718, 30 грн., витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн. і до стягнення з ТОВ „Ласуня” на користь ТОВ „ТАТ-АГРО” 2000, 00 грн. за договором майнової поруки від 03.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. виправлено допущену помилку у мотивувальній частині рішення у справі № 21/217-10 від 09.09.2010 р. та викладено абзац 27 мотивувальної частини рішення у справі № 21/217-10 від 09.09.2010 р. у наступній редакції:

„Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що до стягнення підлягає:

- пеня в розмірі 29 347, 13 грн. за період з 12.11.2009 р. по 10.05.2010 р.;

- штраф в розмірі 10 % від суми неоплаченого товару, який складає 29 029, 00 грн.;

- 3 % річних в розмірі 4 294, 70 грн. за період з 12.11.2009 р. по 10.05.2010 р.;

- інфляційні збитки в розмірі 18 868, 86 грн. за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р.”

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. у період з лютого по травень 2011 р. відповідачем було лише частково виконано свій обовязок по оплаті присуджених на користь ТОВ „ТАТ-АГРО” грошових коштів та перераховано ТОВ „ТАТ-АГРО” грошові кошти у розмірі 60205, 89 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ „ТАТ-АГРО” від 22.02.2011 р. на суму 30000, 00 грн. (призначення платежу: „погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10”), випискою з банківського рахунку ТОВ „ТАТ-АГРО” від 17.03.2011 р. на суму 30000, 00 грн. (призначення платежу: „погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10”), листом № 3085 від 10.06.2011 р. ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ Київської області, довідкою № 34/7-26/264 від 14.10.2011 р. ПАТ „Український професійний банк”, наявними у матеріалах справи.

Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у відповідності до ст. 534 Цивільного кодексу України перераховані ТОВ „Євроагромаркет” на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. на користь ТОВ „ТАТ-АГРО” грошові кошти у розмірі 60205, 89 грн. були зараховані останнім в порядку черговості на погашення судових витрат та штрафних санкцій і інших нарахувань, що загалом складають 85493, 99 грн., що підтверджується листом-повідомленням № 25-1/02 від 25 02.2011 р. про здійснення зарахування проведеної оплати, письмовими поясненнями № 10-1/01 від 10.01.2012 р. щодо проведених відповідачем оплат згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. по справі № 21/217-10, наявними у матеріалах справи.

23.05.2011 р. між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ” було укладено угоду № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512 519 ЦК України), згідно умов п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ „Євроагромаркет”, що іменується надалі „боржник”, зобовязання щодо розміру сплати штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 року, у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником взятого на себе грошового зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобовязання відповідно до умов даної угоди.

Згідно п. 1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї угоди.

Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобовязання, що відступається за даною угодою, становить 63 921, 19 грн.

Пунктом 2.2. угоди передбачено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається за даною угодою, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат), котрі нараховані ТОВ „Тат-Агро” відповідно до умов та норм чинного законодавства України та договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року за період із 11.09.2010 р. по 23.05.2011 р.

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань у наступному розмірі:

- пеня за період з 11.09.2010 р. по 23.05.2011 р. у розмірі 31434, 83 грн;

- 3 % річних за період з 11.09.2010 р. по 23.05.2011 р. у розмірі 6069, 96 грн;

- інфляційні збитки за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р. у розмірі 26416, 40 грн.

Пунктом 6.1. угоди визначено строк її дії, згідно якої ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цією угодою.

23.05.2011 р. між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ” було підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи:

- копія договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10;

- постанова ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ Київської області від 02.11.2010 р. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 22239795) щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10.

26.05.2011 р. новий кредитор - позивач звернувся до боржника - відповідача із повідомленням про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р., у якому позивач повідомив відповідача про те, що за угодою № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р. ТОВ „ТАТ-АГРО” відступило позивачу право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних витрат) у загальному розмірі 63921, 19 грн., котрі нараховані ТОВ „Тат-Агро” відповідно до умов та норм чинного законодавства України та договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року за період із 11.09.2010 р. по 23.05.2011 р. Факт направлення позивачем повідомлення відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0383 від 26.05.2011 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 26.05.2011 р.

У червні 2011 р. відповідач звернувся до позивача та до ТОВ „ТАТ-АГРО” із письмовими запереченнями № 127 від 03.06.2011 р. стосовно заміни кредитора у зобовязанні, у яких він категорично заперечує проти заміни кредитора у зобовязанні, оскільки спір стосовно невиконання договірних зобовязань по договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року було вирішено в господарському суді Дніпропетровської області.

06.07.2011 р. між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ” було підписано додаткову угоду № 1 до угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р., згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти пункти 2.1., 2.2., 2.3. угоди у наступній редакції:

„2.1. Вартість зобовязання, що відступається за даною угодою, становить 86 937, 01 грн.

2.2. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається за даною угодою, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат), котрі нараховані ТОВ „Тат-Агро” відповідно до умов та норм чинного законодавства України та договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року за період із 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р.

2.3. Первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань у наступному розмірі:

- пеня за період з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. у розмірі 48359, 14 грн.;

- 3 % річних за період з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. у розмірі 8678, 08 грн.;

- інфляційні збитки за період з серпня 2010 р. по травень 2011 р. у розмірі 29899, 88 грн.

06.07.2011 р. між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ” було підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи:

- копія банківської виписки від 18.02.2011 р.;

- копія банківської виписки від 17.03.2011 р.;

- копія банківської виписки від 10.06.2011 р.;

- копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 р. у справі № 21/217-10.

11.07.2011 р. новий кредитор - позивач звернувся до боржника - відповідача із повідомленням про заміну кредитора у зобовязанні від 06.07.2011 р., у якому позивач повідомив відповідача про те, що за угодою № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р. та додатковою угодою № 1 від 06.07.2011 р. до угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р. ТОВ „ТАТ-АГРО” відступило позивачу право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних витрат) у загальному розмірі 86937, 01 грн., котрі нараховані ТОВ „Тат-Агро” відповідно до умов та норм чинного законодавства України та договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року за період із 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. Факт направлення позивачем повідомлення відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 8515 від 11.07.2011 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 11.07.2011 р.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48359, 14 грн. пені, 29 899, 88 грн. інфляційних збитків, 8 678, 08 грн. 3 % річних.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару, заміною сторони у зобовязанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 цього ж Кодексу встановлено, що первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що у відповідності до угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р. та додаткової угоди № 1 від 06.07.2011 р. до угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р., укладених між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ”, до останнього перейшло право вимоги виконання відповідачем обовязку по оплаті 48359, 14 грн. пені від суми основної заборгованості за період з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р., 29899, 88 грн. інфляційних збитків від суми основної заборгованості за період з серпня 2010 р. по травень 2011 р., 8678, 08 грн. 3 % річних від суми основної заборгованості за період з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р., укладеним між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „Євроагромаркет”.

Заперечення відповідача того, що спір стосовно невиконання договірних зобовязань по договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.04.2009 року вже було вирішено в господарському суді Дніпропетровської області є необґрунтованими, так як предмет угоди № 11/05-11 про заміну кредитора у зобовязанні від 23.05.2011 р. (з урахуванням додаткової угоди до неї), укладеної між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „ТVТ”, предмет позову і спору у даній справі жодним чином не стосується предмету позову і спору у справі господарського суду Дніпропетровської області № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. та не охоплюється рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р., що також було зазначено Вищим господарським судом України у своїй постанові від 22.11.2011 р.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у встановлений договором строк та на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн. і станом на 01.06.2011 р. відповідач обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед ТОВ „ТАТ-АГРО” складала 290290, 08 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ „ТАТ-АГРО” від 22.02.2011 р. на суму 30000, 00 грн. (призначення платежу: „погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10”), випискою з банківського рахунку ТОВ „ТАТ-АГРО” від 17.03.2011 р. на суму 30000, 00 грн. (призначення платежу: „погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10”), листом № 3085 від 10.06.2011 р. ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ Київської області, довідкою № 34/7-26/264 від 14.10.2011 р. ПАТ „Український професійний банк”, листом-повідомленням № 25-1/02 від 25 02.2011 р. про здійснення зарахування проведеної оплати, письмовими поясненнями № 10-1/01 від 10.01.2012 р. щодо проведених відповідачем оплат згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. по справі № 21/217-10, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обовязку щодо оплати у повному обсязі товару (основної заборгованості) станом на 01.06.2011 р. за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р., укладеним між ТОВ „ТАТ-АГРО” та ТОВ „Євроагромаркет”, що була встановлена та підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. у справі № 21/217-10 за позовом ТОВ „ТАТ-АГРО” до ТОВ „Ласуня”, ТОВ „Євроагромаркет” про стягнення 371829, 77 грн.

Як було зазначено вище, позивач, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. всього на загальну суму 48 359, 14 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. 5.3., п. 5.4. договору покупець зобовязаний сплатити штраф в розмірі 10 % від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р., сума заборгованості 290 290, 08 грн., кількість днів заборгованості 378 днів, розмір облікової ставки НБУ 10, 25 %, 9, 50 %, 8, 50 %, 7, 75 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

290290.0811.05.2010 - 07.06.20102810.2500 %0.056 %*4565.11

290290.0808.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*4533.30

290290.0808.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*4461.72

290290.0810.08.2010 - 23.05.20112877.7500 %0.042 %*35379.60

290 290, 08 грн. х 10, 25 % х 2 х 28/365 = 4 565, 11 грн.

290 290, 08 грн. х 9, 50 % х 2 х 30/365 = 4 533, 30 грн.

290 290, 08 грн. х 8, 50 % х 2 х 33/365 = 4 461, 72 грн.

290 290, 08 грн. х 7, 75 % х 2 х 287/365 = 35 379, 60 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р. у вищевказані періоди становить 48 939, 73 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 15 від 25.01.2012 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені, у звязку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, згідно п. 8.4. договору купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р. сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором та відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється без обмеження строку, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по пені від суми основної заборгованості по товару за договором не спливла, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду за захистом своїх прав на одержання пені від суми основної заборгованості по товару за договором.

Оскільки, розмір пені від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 48 359, 14 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з серпня 2010 р. по травень 2011 р. всього на загальну суму 29 899, 88 грн. та з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р. всього на загальну суму 8 678, 08 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.08.2010 - 31.05.2011290290.081.11633673.65323963.73

290 290, 08 грн. х 1, 116 = 323 963, 73 грн.; 323 963, 73 грн. - 290 290, 08 грн. = 33 673, 65 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р. у вищевказані періоди становить 33 673, 65 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 29 899, 88 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 11.05.2010 р. по 23.05.2011 р., сума заборгованості 290 290, 08 грн., кількість днів заборгованості 378 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

290290.0811.05.2010 - 23.05.20113783 %9018.88

290 290, 08 грн. х 0, 03 % х 378/365 = 9 018, 88 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № ТАТ-К/10 від 02.03.2009 р. у вищевказані періоди становить 9 018, 88 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 8 678, 08 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 6000, 00 грн.

Пунктом 10 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пунктом 12 вищевказаних розяснень передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004 р. „ Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України ” на запитання „У яких випадках підлягають сплаті витрати сторони за участь адвоката у розгляді справи? Чи підлягають відшкодуванню витрати сторони на оплату послуг інших осіб (представників), які не є адвокатами?” зазначено, що статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів (первинних бухгалтерських документів), що б підтверджували фактичне понесення позивачем витрат (оплату) на послуги адвоката.

Докази, надані позивачем у процесі розгляду справи на підтвердження надання адвокатських послуг, а саме договір № 01-06-2011 про надання правової допомоги від 01.06.2011 р., укладений між ТОВ „ТVТ” та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1, акт прийому-передачі документів від 01.06.2011 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 07.06.2011 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р., не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують фактичне понесення позивачем витрат (оплату) на послуги адвоката, а підтверджують виникнення між ТОВ „ТVТ” та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 договірних відносин, предметом яких є надання правової допомоги.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем у процесі розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів (первинних бухгалтерських документів), що б підтверджували фактичне понесення позивачем витрат (оплату) на послуги адвоката, то суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 6000, 00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Судові витрати, а саме державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроагромаркет” (ідентифікаційний код 32975988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТVТ” (ідентифікаційний код 37250862) 48 359 (сорок вісім тисяч триста пятдесят девять) грн. 14 (чотирнадцять) коп. пені, 29 899 (двадцять девять тисяч вісімсот девяносто девять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. інфляційних збитків, 8 678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 08 (вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 869 (вісімсот шістдесят девять) грн. 37 (тридцять сім) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

02 березня 2012 р.