Ухвала суду № 21836763, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/60643/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.05.2011 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 р.

у справі №2а-3581/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.05.2011 р. (суддя Кисельова О.М.), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 р. (головуючий суддя Щепанська О.А., судді Дугаренко О.В., Фщенко Г,М.), задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 р. №0000012300/0. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2010 р. №168/23/30328811, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством п.1.8 ст.1 та п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ за жовтень 2010 року на 103058 грн.

На підставі вказаного акту 10.01.2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 103058 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу стало встановлення порушення позивачем при визначені різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, а саме: її завищення з урахуванням результатів позапланової перевірки за вересень 2010 року та з урахуванням результатів камеральної невиїзної перевірки декларації з ПДВ за квітень 2010 року, згідно якої залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (значення рядка 26 попередньої декларації) було зменшено у повному обсязі за результатами планової виїзної перевірки, оформленої актом від 15.03.2010 р. №83/23/30328811.

Згідно з цим актом залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 26 попередньої декларації) було зменшено у повному обсязі.

Відповідач в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі зазначеного акту посилається на здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Андеґраунд-люкс»та ТОВ «АРТ-галактика», яких за рішеннями господарських судів було визнано банкрутами, а ТОВ «АРТ-галактика»також ліквідовано.

Зважаючи на викладене, контролюючий орган дійшов висновків, що контрагентами позивача не було сплачено до бюджету відповідних податкових зобовязань з податку на додану вартість. Відтак, з урахуванням відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, податкова інспекція вказує і на відсутність у позивача права на відшкодування такого податку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, нормами п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп.7.7.3 П.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Судовими інстанціями до матеріалів справи долучені копії договорів на поставку товарів (надання послуг), податкові накладні, акти виконаних робіт, накладні, що підтверджують факт надання послуг та отримання товару за відповідними договорами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у зазначених періодах.

Також до матеріалів справи долучені платіжні доручення позивача на перерахування контрагентам коштів за цими договорами (з ПДВ у їх складі), що підтверджують фактичну сплату у вересні коштів на адресу постачальників, що і стало підставою до заявлення у жовтні 2010 року до відшкодування ПДВ у сумі 103.058,00 грн.

Невідповідність вказаних первинних документів, на підставі яких товариством включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, вимогам ст.7 Закону України №168/97-ВР відповідачем не встановлено.

Таким чином, доводи відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування не сприймаються судом як підтвердження правомірності такого визначення.

Відтак, цілком правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у ціні товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Андеґраунд-люкс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-галактика»та відповідності його дій нормативним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування такого податку від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення підприємству заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.05.2011 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 р. у справі №2а-3581/11/0170 (2а-3581/11/0170 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло