Ухвала суду № 21836750, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/51/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Єлєніна С.М. відповідача:Кожем'яки М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р.

у справі №2-а-7203/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Бліц-Трейд»

до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бліц-Трейд»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 р. (суддя А.І. Балаклицький), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя І.Й. Петрик, судді Г.В. Земляна, А.Б. Парінов), адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 р. №0036352320/0 та №0036362320/0, від 30.08.2010 р. №0036352320/1 та №0036362320/1.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 10.06.2010 р. №429/23-2/31323164.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині віднесення до складу валових витрат у 1 кварталі 2008 року вартості експедиційно-диспетчерських послуг у сумі 1735741,00 грн., оскілки вони не призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні зазначених послуг.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 р. №0036352320/0 та №0036362320/0.

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень, скарги позивача було залишено без змін та прийнято нові повідомлення-рішення від 30.08.2010 р. №0036362320/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1248740,04 грн. (у т.ч. 832493,36 грн. основного платежу та 416246,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та №0036352320/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 709319,73 грн. ( у т.ч. 451645,00 грн. основного платежу та 257674,73 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В обґрунтування необхідності нарахування позивачу податкових зобовязань відповідач вказує на такі обставини.

У ході перевірки ним було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Комерційне підприємство «Ініціативна група»було укладено договір від 02.03.2008 р. №0320/08 на експедиційно-диспетчерські послуги.

Згідно п.п. 1.1 вказаного договору Замовник (позивач) доручає Виконавцю експедиційно-диспетчерські послуги по перевезенню вантажів, а Виконавець зобовязується здійснювати цю послугу й доставку вантажів по території України. Згідно п.п. 2.1.1 Договору Замовник зобовязаний надавати Виконавцю заявки не пізніше ніж за 1 день до дати відправки. У заявці зазначаються точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття, строк доставки, контактні особи та їх телефони, відомості про вантаж.

Всього згідно актів про надання послуг було виконано робіт на суму 4242493,57 грн., у тому числі ПДВ 707082,26 грн. Згідно наданих до перевірки накладних виконано робіт на суму 5886656,70 грн., у тому числі ПДВ 981109,45 грн. Контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів, платіжних доручень на перерахування коштів Виконавцю, виписок банку, заявок, передбачених самим договором, із зазначенням точної адреси завантаження/розвантаження, дати і часу прибуття, строку доставки, контактних особи та їх телефони, відомостей про вантаж.

До перевірки було надано виключно сам договір та акти прийому-передачі виконаних робіт, які на думку відповідача, не є належними первинними документами, оскільки не містять даних щодо обсягу наданих робіт та понесених витрат на виконання послуг, а отже формування валових витрат на їх підставі є порушенням податкового законодавства.

Такі твердження були правомірно спростовані попередніми судовими інстанціями зважаючи на наступне.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги правомірно дійшли висновку стосовного того, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності формування позивачем складу валових витрат.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»також обґрунтовано не взяті судовими інстанціями до уваги.

Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведені законодавчі приписи позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні послуг отриманих від ТОВ «Комерційне підприємство «Ініціативна група»до складу податкового кредиту.

Крім того, зважаючи на те, що судовими інстанціями було встановлено, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість витрат на експедиційно-диспетчерські послуги, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних обґрунтовано визнано судовими інстанціями правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р. у справі №2-а-7203/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло