Ухвала суду № 21836725, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/37924/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Колосовьского Ю.О., відповідача:не з'явився,

прокурора:Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

до якої приєднався Заступник прокурора Запорізької області,

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.02.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р.

у справі №13/774/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, за участю Прокурора Запорізької області,

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі відповідачі) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.Г. Серкіз, судді С.А. Гончаренко, І.В. Садовий), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Я.В. Семененко, судді Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк), позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка виразилась у ненаданні до органу Державного казначейства України висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2008 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за липень 2008 року у розмірі 17710144,00 грн.; присуджено судові витрати на користь позивача.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, до якої приєднався Заступник прокурора Запорізької області, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Крім того, Головним управлінням Державного казначейства України у Запорізькій області заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва у звязку із припиненням державної реєстрації, замінивши його на Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обовязкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази припинення державної реєстрації юридичної особи Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 13.09.2006 р. №11030282. Як платником вказаного податку ним було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008р., якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 17710144,00 грн.

Відповідачем було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2008 р, за результатами якої складено довідку від 17.10.2008 р. №54/08-08/00186542.

Вказаною довідкою було встановлено сплату позивачем у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податкову періоді суми у розмірі 17710144,00 грн. та підтверджено заявлену підприємством суму бюджетного відшкодування за липень 2008 р.

На момент розгляду справи судовими інстанціями зазначена сума на рахунок позивача не надійшла.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.7.4 п. 7.7 зазначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Згідно ч. 6 п. 7 Положення про Державне казначейство, затверженного постановою КМУ від 31.07.1995 р. №950), відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Як вбачається з наведених законодавчих приписів визначальною ознакою для відшкодування сум надмірно сплачених податків з бюджету є наявність висновку податкового органу про підтвердженість або необґрунтованість заявлених сум.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, станом на липень 2008 року, різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту мала відємне значення.

Згідно довідки відповідача про підтвердження сум бюджетного відшкодування порушень щодо визначення позивачем податкових зобовязань, податкового кредиту та відємного значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту не встановлено.

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у ціні придбаних товарів не заперечується відповідачем. Податковий орган у своїх доводах посилається виключно на відсутність права на звернення позивача до суду із позовом про стягнення коштів з бюджету.

Такі твердження обґрунтовано не взяті судовими інстанціями до уваги.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленняням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, в данному випадку як то передбачено приписами пп.7.7.1 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, приписами пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону вказано, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином судам першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано визначено неправомірною бездіяльність податкового органу щодо ненадання до органу Державного казначейства України висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області на Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

3. Постанову Господарського суду Запорізької області від 11.02.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. у справі №13/774/08-АП залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло