Ухвала суду № 21836718, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-22358/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 р.

у справі №2-а-11610/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький підшипник»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький підшипник»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.В. Федчук, судді В.Ю. Сторчак, Ж.М. Мельник-Томенко), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.Г. Усенко, судді В.В. Малинін, О.М. Романчук), позов задоволено, визнано нечинним повідомлення-рішення від 20.07.2007 р. №0000352330/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за період з 01.09.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт від 16.07.2007 р. №1286/2330/31615877.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2007 р. на суму 826538,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2007 р. на 825688,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.07.2007 р. №0000352330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 826538,00 грн.

Підставою для такого висновку, на думку податкового органу, стало неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, частини від'ємного значення у сумі 826538,00 грн., яка фактично не було сплачена постачальникам товарів у попередньому податковому періоді та не формувала від'ємне значення попереднього податкового періоду (лютого 2007 р.).

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судовими інстанціями встановлено, що проведеною перевіркою контролюючим органом не було вставлено порушень позивачем при визначенні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за поточний період, факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у ціні придбаних товарів підтверджується дослідженими судами відповідними банківськими виписками.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2007 р. у сумі 1 020 000,00 грн., відповідає нормативним положенням пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 р. у справі №2-а-11610/07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло