Ухвала суду № 21836706, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК/9991/32869/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Ноженко Е.В., Сизько Б.Б.,

відповідача:Аполонова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 р.

у справі №2а-5779/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Агропродукт»

до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області

про визнання протиправними (нечинними) та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 р. №0000412301/0, від 08.07.2010 р. №0000422301/0, від 30.07.2010 р. №0000412301/1, від 30.07.2010 р. №0000422301/1, від 15.09.2010 р. №0000412301/2, від 15.09.2010 р. №0000422301/2, від 22.11.2010 р. №0000412301/3, від 22.11.2010 р. №0000422301/3. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові пояснення на касаційну скаргу податкової інспекції, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено наступне. Представниками контролюючого органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.03.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 21.06.2010 р. №86/23-017/35821448.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2.067.978,00 грн., у тому числі за 3-й квартал 2009 року на суму 283.625,00 грн., за 4-й квартал 2009 року на суму 1.784.352,00 грн.; пп. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 119,00 грн. (4-й квартал 2009 року); вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 167,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. №0000382301/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3.102.145,00грн. (у т.ч. 2.068.097, 00 грн. основного платежу та 1.034.048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Листом від 07.08.2010 р. №4482/23-017 відповідач повідомив, що зазначене податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. №0000382301/0 відкликано та 08.07.2010 р. прийнято нове, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2.716.888,00 грн. (у т.ч. 2.068.097,00 грн. основного платежу та 648.791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням форми «Р»від 07.07.2010 р. №000041412301/0 позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1.034.048,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, їх було залишено без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, підставою для нарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, стали висновки про безтоварність укладених позивачем з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсвітгруп», контрактів від 17.09.2009 р. №CSFO/UKR/2009/P0030 та від 06.10.2009 р. №CSFO/UKR/2009/P0032У.

На думку контролюючого органу, зазначені договори були фіктивними та нікчемними, укладені між позивачем та його контрагентом з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, не мають ознак товарності та укладені виключно для отримання податкових вигод.

Наведені висновки податковий орган, зокрема, аргументує тим, що спірні господарські операції не було підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, відповідач вказує, що на момент здійснення господарських операцій директор контрагента помер, а отже виписані ним податкові накладні та інші документи не можуть вважатись дійсними.

Такі доводи податкового органу було обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, з огляду на таке.

Згідно даних бухгалтерського обліку контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсвітгруп»за період вересень-листопад 2009 року було поставлено позивачу олію соняшникову у кількості 1.499,44 т вартістю 9.926.295,00 грн. Зазначені кошти були у повному обсязі сплачені позивачем, що підтверджено відповідними наданими до перевірки виписками з ПАТ «Індексбанк».

Так, до перевірки позивачем було надано товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні за період з вересня по листопад 2009 року.

Виконання контрактів з названим контрагентом податковим органом не заперечується, про що зазначено у акті перевірки, зокрема вказано про відсутність порушень податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій поставки ТОВ «Промсвітгруп»у вересні-листопаді 2009 року олії соняшникової позивачу.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що питання реальності виконання зазначених господарських операцій досліджувалося у справі №2а-1774/10/2370 за результатом розгляду якої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. було визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2010 р. №000010231/0, щодо правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

Так, положеннями пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, формування складу податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є правомірним лише за умови придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з обовязковим документальним підтвердженням таких операцій.

Відтак, встановлення постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №2а-1774/10/2370 правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року свідчить на користь висновку про реальність проведених у зазначеному звітному податковому періоді господарських операцій.

Згідно з процесуальними приписами ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід також зазначити, що товарність спірних операцій було підтверджено наданими позивачем товарно-транспортними накладними за відповідні звітні періоди.

Нормами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 п.5.7 цієї статті.

Приписами пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього ж Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зважаючи на названі законодавчі норми та обставини, що склалися у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили правильність віднесення позивачем до складу валових витрат грошових коштів, сплачених по спірним господарським операціям, а відтак скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток є цілком обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобовязань правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло