Ухвала суду № 21836697, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-11152/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Сольвара О.М., відповідача:Бабія Т.М.,

прокурора:Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»

на постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2008 р.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р.

у справі №3/130А

за позовом Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

до Державного підприємства «Львіввугілля»

про зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області (далі позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державного підприємства «Львіввугілля»(далі відповідач) про зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.07.2008 р. (суддя Н.Є. Березяк) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя М.А. Пліш, судді Р.М. Шавель, О.П. Стародуб) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, зобовязано позивача перерахувати на власні поточні рахунки із спеціальним режимом використання для розрахунків по податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 74 955628,00 грн.; зобовязано позивача перерахувати до бюджету податок на додану вартість у сумі 45 329 156,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду попередньої інстанції та закрити провадження у справі.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судовими інстанціями було встановлено такі фактичні обставини справи.

Податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку господарської діяльності відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2006 р., результати якої оформлені актом від 09.04.2008 р. №368/23-1/32323256.

Вказаною перевіркою було встановлено, що за перевіряємий період в якості оплати за поставлену продукцію підприємством було отримано кошти у розмірі 540 036 971,00 грн. (з використанням кредитної лінії), в тому числі на поточні рахунки - 75218436,00 грн.

В порушення приписів п.7№ Постанови КМУ від 05.06.2000 р. №892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості», відповідачем не було перераховано на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для розрахунків по податку на додану вартість суми податку на додану вартість за перевіряємий період. Крім того, позивачем зазначено, що за вказаний період кошти, що все ж таки надійшли на поточні рахунки підприємства у розмірі 15 050 532,00 грн. в державний бюджет не перераховані, а були використані для власних потреб.

Вирішуючи питання про правомірність дій податкової інспекції, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, яка підлягає розгляду у судовому порядку.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті третьої Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції ? це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

При цьому п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Вичерпний перелік повноважень державної податкової служби наведено у ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також іншими законодавчими актами не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про зобов'язання до вчинення дій направлених на зобов'язання підприємства перераховувати на власні поточні рахунки сум та перераховувати суми до бюджету.

Враховуючи наведене, позовні вимоги податкової інспекції не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, провадження у даній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2008 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 р. у справі №3/130А скасувати.

Провадження в адміністративній справі №3/130А закрити.

3. Ухвала та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.