Ухвала суду № 21836682, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-46216/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Стефака Т.В., відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської областi від 04.04.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 р.

у справі №12/363А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафта»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафта»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Львівської областi від 04.04.2008 р. (суддя О.Д. Запотічняк), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя М.А. Пліш, судді Р.М. Шавель, В.М. Каралюс), позовні вимоги задоволено частково; визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2007 р. №0003912301/0 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3049864,28 грн., у тому числі основний платіж 1531203,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1518661,28 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судовими інстанціями було встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивачем, згідно договорів купівлі-продажу від 23.08.2006 р. №А96/3760-Н на загальну суму 21953441,97 грн., №А96/3761-Н на загальну суму 33465720,21 грн., №А96/3764-Н на загальну суму 4348256,43 грн., №А96/3771-Н та №А96/3772-Н на загальну суму 5249570,70 грн., №А96/3759-Н, №А96/3762-Н та А96/3763-Н на загальну суму 39538888, 72 грн., було придбано нафту на біржовому аукціоні №96.

У день отримання придбаної нафти позивачем було реалізовано її на ВАТ «НПК «Галичина» та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», згідно видаткових накладних:

- від 04.09.2006 р. № 040907 на загальну суму 182691,28 грн. (податкова накладна №160 від 29.09.2006 р.); від 20.09.2006 р. № 200913 на загальну суму 19913595 грн. (податкова накладна №162 від 29.09.2006 р.);

- від 11.09.2006 р. №110904 на загальну суму 3062620 грн. (податкова накладна від 29.09.2006 р. №138); від 11.09.2006 р. №110905 на загальну суму 27572670,00 грн. (податкова накладна від 29.09.2006 р. №161);

- від 29.09.2006 р. № 290916 на загальну суму 3 981393,00 грн. (податкова накладна від 29.09.2006 р. № 156);

- від 29.09.2006 р. № 290917 на загальну суму 5092076,68 грн. (податкова накладна від 29.09.2006 р. №157);

- від 29.09.2006 р.№ 2590918 11814 на загальну суму 36 193 887,19 грн. (податкова накладна від 29.09.2006 р. № 163).

Таким чином позивач у вересні 2006 року провів реалізацію нафти, закупленої на аукціоні по вказаних договорах нижче первісної вартості на загальну суму 8556944,88 грн., у т.ч. ПДВ 1426157,48 грн.

Крім того, згідно угоди від 30.08.2006 р. №У 490/2006 позивачем було відвантажено ТОВ «Інтерпайп Україна»мазут паливний на загальну суму 2 764 147,38 грн., у т.ч. ПДВ 460 691,23 грн. та ТОВ «Авітел»на загальну суму 100 003,86 грн., у т.ч. ПДВ 16667,31 грн. Даний мазут паливний товариство отримало від ВАТ «НПК «Галичина»по накладних від 04.10.2006 р. №2900 на суму 2582192,48 грн. та від 18.10.2006 р. №2904 на суму 98751,74 грн. Крім цього, ВАТ «НПК «Галичина» компенсувало послуги по наливу нафтопродуктів у залізничні цистерни, по перевезенню їх залізничним транспортом, комісійну винагороду експедитора та страхування, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

Отже, первісна вартість паливного мазуту отриманого в жовтні 2006 р. позивачем по вказаних угодах склала 2 890 263,65 грн., а виручка від його реалізації - 2 864 151,24 грн.

Працівниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт від 26.04.2007 р. №250/23-1/34454281.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2006 року на суму 1 425 951 грн. та у жовтні 2006 року на суму 105 252 грн.

У звязку із встановленими порушеннями податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2007 р. №0003912301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3052073 грн. (у т.ч. 1531203 основний платіж та 1520870 штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань стало заниження, на думку податкового органу, підприємством бази оподаткування податком на додану вартість через реалізацію позивачем придбаної нафти та мазуту паливного нижче рівня звичайних цін на загальну суму 7152547,74 грн., у результаті чого не сплачено ПДВ у сумі 1430509,55 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг.

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п 1.18 цього ж Закону.

Підпунктом 1.20.1 ст. 1 «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів (пп. 1.20.2 ст. 1).

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні (пп. 1.20.3 ст. 1).

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (пп. 1.20.4 ст. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа 19.11.2007 р. №430 Української фондової біржі, середньозважена ціна продажу нафти на аукціоні від 21.09.2006 р. №97 становила 2739,13 грн. Саме за цією ціною позивач і здійснив реалізацію нафти покупцям.

Таким чином, з огляду на викладені законодавчі приписи та наявність підтверджень факту реалізації нафти у вересні, тобто наступному місяці після аукціону, в якому ціни на нафтопродукти були нижчими, твердження відповідача про заниження рівня звичайної ціни позивачем обґрунтовано відхилені судовими інстанціями.

Щодо доводів податкового органу про реалізацію мазуту паливного у жовтні 2006 року за цінами нижчими за звичайні, суди правомірно визначились із їх необґрунтованістю з огляду на встановлення судами фактів, які свідчать про те, що застосовані позивачем ціни перевищували середньоринкові.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської областi від 04.04.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 р. у справі №12/363А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло