Ухвала суду № 21836666, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-38548/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Томенка Р.В., відповідача:Кудріної А.В.

відповідача:Кеміня В.В.

прокурора:Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р.

у справі №2-а-2129/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області,

за участю Прокурора Вінницької області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2009 р. (суддя В.Ю. Сторчак) позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 339660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68 242 грн. та зобовязано їх надати; зобовязано Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя І.Л. Желтобрюх, судді Н.В. Безименна, Я.С. Мамчур) рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Вінниці надати Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновки про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість січень 2008 року у розмірі 339660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68 242 грн.; зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; відмовлено у задоволенні позову у цій частині; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивачем згідно поданих ним до податкового органу декларацій з податку на додану вартість, згідно яких ним заявлено суми бюджетного відшкодування за січень 2008 р. 4 198 304,00 грн., лютий 2008 р. 4 525 634,00 грн., квітень 2008 р. 5 478 345,00 грн., травень 2008 р. 5 047 237,00 грн. та червень 2008 р. 4 288 969,00 грн.

Перевірками проведеними податковим органом з питань достовірності нарахування заявлених сум бюджетного відшкодування, оформленими актами від 18.04.2008 р. №868/2330/34004579, від 05.06.2008 р. №1195/2330/34004579, від 17.07.2008 р. №1470/2330/34004579 та від 04.09.2008 р. №2194/2330/34004579 було підтверджено суму за січень 2008 р. 3 916 623,00 грн., лютий 2008 р. 4 525 634,00 грн., квітень 2008 р. 5 478 345,00 грн., травень 2008 р. 5 047 237,00 грн. та червень 2008 р. 3 599 399,00 грн.

На момент розгляду справи судами невідшкодована сума бюджетного відшкодування за січень 2008 р. складає 339660,00 грн., за лютий 2008 р. 129433,00 грн., за квітень 2008 р. 363214,00 грн., травень 2008 р. 365925,00 грн., за червень 2008 р. 68242,00 грн.

Листом від 17.11.2008 р. №18052/10/16-217 ДПА у Вінницькій області фактично відмовилось проводити бюджетне відшкодування, посилаючись на відсутність результатів зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачальників позивача.

У звязку з тим, що підтверджена сума бюджетного відшкодування залишилася частково невідшкодованою, позивач звернувся з позовом до суду про визнання бездіяльності податкової інспекції щодо ненадання висновку державному казначейству про відшкодування невиплачених сум протиправною, зобовязання надати відповідний такий висновок та зобов'язання державного казначейства здійснити такі виплати.

Розглядаючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання надати висновок до державного казначейства та зобовязання відшкодувати суми бюджетного відшкодування, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же підпунктами 7.7.4 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладені законодавчі приписи, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання Державної податкової інспекції у м. Вінниці надати Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновки про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 339.660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129.433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363.214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365.925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68.242,00 грн., та у частині відмови у зобовязанні Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 339.660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129.433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363.214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365.925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68.242,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №2-а-2129/09/0270 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»про зобовязання Державної податкової інспекції у м. Вінниці надати Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновки про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 339.660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129.433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363.214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365.925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68.242,00 грн., та у частині відмови у зобовязанні Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 339.660,00 грн., за лютий 2008 року у розмірі 129.433,00 грн., за квітень 2008 року у розмірі 363.214,00 грн., за травень 2008 року у розмірі 365.925,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 68.242,00 грн., із закриттям провадження у справі у зазначених частинах.

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №2-а-2129/09/0270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.