Ухвала суду № 21836350, 01.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року м. КиївК-21602/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

на постанову Господарського суду Донецької області від 17.07.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008

у справі № 34/329а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азовмашсервіс»

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовмашсервіс»(далі по тексту позивач, ТОВ «Азовмашсервіс») звернулось до суду з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя (далі по тексту відповідач, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя) від 20.07.2005 № 0000132601/0, № 0001242340/0, № 0001222340/0.

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008, позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2005 № 0000132601/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 251913 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 248937 грн., № 0001222340/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9117 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2005 складено акт від 19.07.2005 № 51/23-1/24654628, в якому зафіксовані порушення: пп. 4.4.4. п. 4.1. пп..4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»у 4 кварталі 2003 року, а саме: не включено до складу валового доходу доход від продажу залізничних колісних пар ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»у кількості 200 штук на загальну суму 999000 грн., у тому числі ПДВ в сумі 166500 грн.; п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкових зобовязань не було включено вартість відвантажених товарів ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» на загальну суму 196090 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.07.2005 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000132601/0 донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 714110 грн., в т.ч.: 394 100 грн. основного платежу та 320010 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0001222340/0 про зобовязання сплатити штрафні санкції в розмірі 9 117 грн.;

-№ 0001242340/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 335752 грн., в т.ч.: 219420 грн. основного платежу та 116 332 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Судами також встановлено, що між позивачем та ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»був укладений договір поставки № 301 від 22.09.2003 колісних пар б/у на загальну суму 999000 грн., згідно умов якого днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання - передачі товару.

Між сторонами був складений акт від 11.11.2003, у якому зазначено, що позивач поставив, а ДП «Попаснянський ВРЗ»прийняв колісні пари в кількості 200 штук за ціною 4995 грн.; позивачем на адресу ДП «Попаснянський ВРЗ»був також виставлений рахунок № 1/11 від 11.11.2003 на оплату колісних пар в кількості 200 шт. за ціною 4 162,5 грн. на загальну суму 999000 грн., в т.ч. ПДВ 166500 грн. Згідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Оскільки судами встановлено факт здійснення позивачем у 4 кварталі 2003 року операцій по продажу товарів на суму 999 000 грн., то позивачем правомірно було скориговано валовий доход за першою із подій.

Актом перевірки було встановлено також заниження позивачем у 1 кварталі 2004 року суми скоригованого валового доходу у звязку із не включенням доходу від продажу залізничних колісних пар ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»у кількості 11 штук на загальну суму 54945 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 9 157,50 грн., відповідно до податкової накладної від 31.03.2004 № 4/03.

Факт здійснення операцій з продажу товарів судами встановлено з підтвердженням податковою накладною, а тому судами вірно зазначено про правомірність включення до складу валового доходу 1 кварталу 2004 року суми 45 787,50 грн. (54 945 9 157 грн. ПДВ).

Також перевіркою було встановлено, що позивач станом на 27.02.2004 мав кредиторську заборгованість в сумі 20 050,80 грн. за отримані товари від ТОВ «Агроремонт».

Розпорядженням від 27.02.2004 № 92 голови районної державної адміністрації було скасовано державну реєстрацію ТОВ «Агроремонт», тому відповідач дійшов висновку, що вартість несплаченого товару перед постачальником ТОВ «Агроремонт», яка складає 20 050,80грн. станом на 27.02.2004 є такою, що була надана безоплатно, а тому у відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягає включенню до складу валового доходу у 1 квартал 2004 року.

Також перевіркою було встановлено заниження суми скоригованого валового доходу за І квартал 2005 року на суму кредиторської заборгованості 987760 грн. перед постачальником ТОВ «Союз-2003»за отримані товари.

У звязку із скасуванням з 29.03.2005 державної реєстрації ТОВ «Союз-2003»відповідач дійшов висновку, що вартість несплаченого позивачем товару перед постачальником ТОВ «Союз-2003»є такою, що була надана безоплатно, а тому підлягає включенню до валового доходу у 1 кварталі 2005 року.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що сам факт скасування державної реєстрації ТОВ «Агроремонт» та ТОВ «Союз-2003»не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судами обох інстанцій, заборгованість позивача перед ТОВ «Агроремонт» виникла на підставі податкових накладних на суму 18 303,84грн. та 11 698,96 грн., з урахування сплати 24.07.2002 суми в розмірі 9952 грн., заборгованість склала 20 050,80грн.

Заборгованість перед ТОВ «Союз 2003»виникла за період з 05.11.2003 по 17.03.2004 згідно акту приймання - передачі від 05.11.2003 на загальну суму 984000 грн. та податкових накладних на загальну суму 1 124000 грн.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судами вірно встановлено, що заборгованість перед ТОВ «Агроремонт»за червень 2002 року та за січень 2003 року набуде статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності, тобто у червні 2005 року та у січні 2006 року, а заборгованість перед ТОВ «Союз 2003»за період з 05.11.2003 по 17.03.2004 набуде статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності, тобто з листопада 2006 року та з березня 2007 року.

Таким чином, судами вірно зазначено, що відповідач неправомірно включив до валового доходу позивача за 1 квартал 2004 року суму 20050 грн. та визначив податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5013 грн. (20 050грн. х 25%) з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2507 грн. та за 1 квартал 2005 року у розмірі 246900 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49380 грн.

Підставою для донарахування податку на прибуток став також висновок податкового органу про заниження позивачем у 2 кварталі 2004 року скоригованого валового доходу від продажу товарів на суму 99 900 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення операції з продажу товарів на суму 99900 грн. підтверджується відповідними податковими накладними, а тому позивачем правомірно було включено до складу валового доходу вказану суму.

Під час проведення перевірки було встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат за II квартал 2002 року в розмірі 66000 грн., III квартал 2002 року в розмірі 7300 грн., IV квартал 2002 року в розмірі 385000 грн., I квартал 2003 року в розмірі 142400 грн., за I півріччя 2003 року в розмірі 141000 грн., за три квартали 2003 року в розмірі 182600 грн., за три квартали 2004 року у розмірі 4800 грн., а також встановлено заниження загальної суми валових витрат за 2003 року в розмірі 606400 грн., 1 квартал 2004 року в розмірі 500 грн., півріччя 2004 року у розмірі 3500 грн., за 2004 рік у розмірі 2800 грн. та за I квартал 2005 року у розмірі 200 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеною нормою встановлено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1, 2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, позивач не надав документів, що підтверджують валові витрати за спірний період, за таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності зменшення відповідачемвалових витрат, що вплинуло на донарахування податку на прибуток, є правомірним.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях

Встановлене атом перевірки заниження позивачем валових витрат вплинуло на зменшення бази оподаткування та на зменшення донарахованого податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 142187 грн. основного платежу та 71073 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішенням № 0001222340/0 слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено не включення вартості відвантажених товарів ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»на загальну суму 196 090 грн.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки судами було встановлено факт здійснення позивачем операцій з поставки товарів ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», тому висновок судів щодо правомірності донарахування відповідачем податку на додану вартість є вірним.

Під час перевірки також було встановлено, що позивачем в порушенняпп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включені суми ПДВ в розмірі 45046 грн., які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 зазначеного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судами, позивачем не були надані відповідні податкові накладні, тому висновок судів щодо правомірності дій відповідача по коригуванню податкового кредиту за спірні періоди є вірним.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно до п. 1.2 ст. 1 цього Закону податкове зобовязання це - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, за правилами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобовязання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання).

Оскільки податковим повідомлення-рішенням № 0001222340/0 не було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість, то висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в сумі 9 117 грн.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 17.07.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко