Ухвала суду № 21836012, 15.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2012 р. м. КиївК-15680/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року

у справі № А37/200-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім масложиркомбінат»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім масложиркомбінат»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 10 квітня 2007 року № 0003362301/0 та № 0003372301/0.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2007 року № 0003362301/0 та № 0003372301/0, винесені Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська провела виїзну планову перевірку ТОВ «ТД масложиркомбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 30 березня 2007 року № 822/23/32052306.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2005 року на суму 41949,17 грн.; порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 33559,34 грн.

10 квітня 2007 року Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003362301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «ТД масложиркомбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 62923,76 грн., у тому числі: за основним платежем 41949,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20974,59 грн.

10 квітня 2007 року Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003372301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «ТД масложиркомбінат» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 50339,01 грн., у тому числі: за основним платежем 33559,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16779,67 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти надання послуг та придбання товару за договорами, укладеними позивачем з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», та оплата їх вартості підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими та платіжними документами, у звязку з чим позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за операціями по вказаним договорам.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість послуг за договором доручення № 471 від 02 вересня 2002 року за відсутності підтвердження операцій з передачі товару повіреному, оскільки довірителем не видано повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, а також те, що акт виконаних робіт за жовтень 2005 року не містить змісту господарської операції та одиниць виміру.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2002 року між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(постачальник) та ТОВ «ТД масложиркомбінат»(покупець) був укладений договір поставки товару № 470, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність покупцю визначений товар, а покупець зобовязується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору (пункт 1.2 статті 1 договору); асортимент товару, ціна, його кількість передбачаються специфікаціями, які узгоджуються сторонами щомісячно та додаються до цього договору і являються його невідємною частиною (пункт 1.2 статті 1); ціна включає в себе вартість продукції та завантаження її в автомобільний або залізничний транспорт (пункт 1.3 статті 1); поставка товару здійснюється на умовах франко-склад постачальника: ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3 (пункт 4.1 статті 4).

Також, 02 вересня 2002 року між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(повірений) та ТОВ «ТД масложиркомбінат»(довіритель) був укладений договір доручення № 471, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобовязання за дорученням та за рахунок довірителя виконувати наступні дії: представляти інтереси довірителя на станції Передатна Придніпровської залізниці; забезпечувати збереження товару під час знаходження його на території повіреного; забезпечувати рухомим складом: вагонами-зерновозами, залізничними цистернами; забезпечувати доставку товару вантажоотримувачу до пункту призначення, який вказується у специфікації до цього договору, а при необхідності повернення порожньої тари з пункту призначення на адресу повіреного; здійснювати оплату послуг перевізника; у випадку необхідності здійснювати сертифікацію товару (підпункти 1.1.1-1.1.6 пункту 1.1 статті 1); документом, який підтверджує надання послу, є акт наданих послуг, який підписується сторонами щомісячно до 8-го числі місяця, наступного за звітним (пункту 1.2 статті 1); довіритель зобовязаний виплатити повіреному винагороду, повязану з виконанням умов даного договору та компенсувати повіреному понесені у звязку з виконанням доручення витрати згідно акту наданих послуг (підпункти 2.2.5, 2.2.6 пункту 2.2 статті 2).

Факт надання ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»послуг, передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.6 пункту 1.1 статті 1 договору доручення № 471 від 02 вересня 2002 року, які полягали, зокрема, у представництві інтересів довірителя на станції Передатна Придніпровської залізниці, забезпеченні збереження товару, організації доставки товару вартажоотримувачу та здійсненні оплати послуг перевізника при поставці товару, придбаного позивачем у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»згідно специфікації до договору № 470 від 02 вересня 2002 року (арк. справи 65) та згідно накладних (арк. справи 66-70), вантажоотримувачу ПП «Невада», який відповідно придбав зазначений товар у позивача згідно договору № 26 від 01 липня 2005 року (арк. справи 104-105), підтверджується актом виконаних робіт № 0000616 від 31 жовтня 2005 року (арк. справи 77), який містить всі необхідні реквізити згідно вимог підпунктів 2.2.5, 2.2.6 пункту 2.2 статті 2 договору № 471 від 02 вересня 2002 року, та залізничними квитанціями (арк. справи 79-101).

На виконання умов договору, ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»виписало ТОВ «ТД масложиркомбінат»податкову накладну № 01321 від 31 жовтня 2005 року на суму 201356,02 грн., в тому числі податок на додану вартість 33559,34 грн.

В свою чергу, ТОВ «ТД масложиркомбінат»розрахувалося з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»за надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 1007 від 28 жовтня 2005 року (арк. справи 103).

Отримання товару вантажоотримувачем ПП «Невада»також підтверджується оплатою зазначеним підприємством вартості поставленого товару.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані йому ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»послуги згідно договору доручення № 471 від 02 вересня 2002 року, до складу валових витрат виробництва, оскільки факт виконання вказаних робіт підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними бухгалтерськими документами, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості вказаних послуг до податкового кредиту, з урахуванням того, що згідно умов договору поставки товару № 470 від 02 вересня 2002 року поставка товару здійснювалася на умовах франко-склад постачальника: ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, що згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»(редакція 2000 року) визначено, що термін «франко-завод»(EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, а згідно умов договору доручення № 471 від 02 вересня 2002 року повірений прийняв на себе зобовязання забезпечувати збереження товару під час знаходження його на території, у звязку з чим посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення про визначення ТОВ «ТД масложиркомбінат»податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ А.М. Лосєв

Суддя Л.І. Бившева