Ухвала суду № 21835547, 03.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2012 р. м. КиївК-57640/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Хлібзавод № 4»(далі Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009

у справі № 13/290/07 (22а-12513/08)

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі СДПІ),

за участю прокурора Миколаївської області,

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 позов задоволено; скасовано рішення СДПІ від 13.03.2007 № 00003440/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині накладення на позивача 1572149,10 грн. штрафу з мотивів відсутності у позивача обовязку використовувати РРО під час реалізації товарів на обєктах пересувної торгівлі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено, зокрема, з тих підстав, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій позивача перевищує 200 тис. грн., у звязку з чим застосування реєстратора розрахункових операцій Товариством є обовязковим в силу вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Постанова № 1336).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції. Зокрема, скаржник зазначає про порушення податковим органом у прийнятті оспорюваного рішення строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, оформлену актом від 27.02.2007 №175/40-040-24793583. В ході цієї перевірки було виявлено факт реалізації позивачем товару на орендованих у ринках торгових місцях без застосування РРО, що з огляду на загальну суму відповідних розрахункових операцій (314429,82 грн.) стало підставою для застосування до Товариства 1572149,10 грн. штрафу за оспорюваним рішенням.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (пункт 3).

Втім на виконання статті 10 названого Закону Постановою № 1336 було затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, до якого увійшла, зокрема, роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

При цьому пунктом 2 Постанови № 1336 передбачено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для зазначеної форми проведення діяльності становить 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.

З огляду на наведені законодавчі приписи апеляційний суд, встановивши факт перевищення позивачем вказаного обмеження, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Товариства обовязку використовувати РРО під час виїзної торгівлі у перевірений період.

Водночас слід зазначити, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення розрахункових операцій підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України. А відтак зазначені санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, за рішенням від 13.03.2007 № 00003440/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій може бути накладений штраф лише за правопорушення, що сталися після 13.03.2006. Оскільки оспорювані штрафні санкції накладені на позивача за порушення ним правил здійснення розрахункових операцій за період з 01.10.2003 по 31.07.2006 (а.с. 16), то для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити, яку суму оспорюваного штрафу було застосовано до Товариства у межах строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, то відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для зясування вказаних обставин справи та прийняття на підставі цього законного і обґрунтованого рішення по суті спору.

Керуючись статтями 220, 223, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Хлібзавод № 4» задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 26.02.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 у справі № 13/290/07 (22а-12513/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович