Ухвала суду № 21832791, 26.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3250/11/0170/20

26.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняМіщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія"- Гончарова Олександра Павловича,

представника відповідача, Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим- Говорухі Анастасії Володимирівні,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 24.05.2011 у справі № 2а-3250/11/0170/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" (вул. Красноармійська, 55, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 у справі № 2а-3250/11/0170/20позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим № 0000062301 від 01.03.2011 року.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 26.10.2011, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі по тексту - ДПІ в м. Алушті) проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" (далі по тексту - ТОВ "Пансіонат "Магнолія") з питань достовірності обчислення та своєчасної сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за липень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1/23/33255008 від 14.01.2011 (а.с. 10-20).

На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000062301 від 01.03.2011, яким за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ "Пансіонат"Магнолія" визначено грошове зобов'язання: за основним платежем - 90000 грн., за штрафними санкціями -22500 грн. (а.с. 29).

Не погодившись з цім позивач звернувся з позовом до суду, де зазначив, що відповідачем безпідставно та неправомірно зроблено висновок про завищення ТОВ "Пансіонат Магнолія" податкового кредиту за липень 2009 року в сумі 90000 грн. за рахунок сум ПДВ, що виникли на підставі Договору підряду №02-03 від 23.03.2009 з ТОВ "С.Дж.Р. Груп", який суперечить моральним засадам суспільства, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, а отже є нікчемним. Нікчемність цього договору не встановлена відповідно до законодавства. На час здійснення господарських операцій контрагент ТОВ "Пансіонат Магнолія" був включений до державного реєстру юридичних осіб, був платником податків на додану вартість, мав ліцензію на будівельні роботи. Виписані ним податкові накладні відповідали вимогам закону, роботи, передбачені договором виконувалися належним чином

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На думку апелянта позивач порушив п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ "Пансіонат "Магнолія" визначено грошове зобов'язання.

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

У відповідності до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" існує лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим законом не передбачена.

Разом з тим, відповідно до умов договору №02-03 від 25.03.2009, підрядник, в особі директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_3, за дорученням замовника, в особі директора ТОВ "Пансіонат Магнолія" ОСОБА_4, зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкт будівництва замовника, який зобов'язався їх прийняти та оплатити. Загальна сума договору склала 540 000 грн., в тому числі ПДВ -90 000 грн. (а.с.72-73).

ТОВ "С.Дж.Р.Груп" на адресу ТОВ "Пансіонат Магнолія" на виконання умов поставки за договором підряду №02-03 від 25.03.2009 виписано податкові накладні: від 23.07.2009 на загальну суму 210000 грн., з визначенням ПДВ -35000 грн., та від 28.07.2009 на загальну суму 330000 грн., з визначенням ПДВ -55 000 грн. (а.с.82-83). Зазначені податкові накладні, на загальну суму ПДВ -90000 грн., було віднесено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2009 року.

Факт виконання підрядних робіт згідно вищевказаного договору підтверджується актом №1 прийму виконаних підрядних робіт, рахунками №02/02-03 від 23.07.2009, №03/02-03 від 28.07.2009, платіжними дорученнями від 23.07.2009 на суму ПДВ 35000 грн. та 28.07.2009 на суму 55 000 грн. (а.с. 85-89, 90-93).

Посилання апелянта на порушення позивачем встановленого порядку формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, як слідство - несплата податку на додану вартість, що на його думку підтверджується укладанням між ТОВ "С.Дж.Р.Груп" та ТОВ "Пансіонат Магнолія" угоди, нікчемність якої встановлена досудовим слідством по кримінальній справі, оскільки допитаний під час досудового слідства ОСОБА_3 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб, підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду, не находить свого підтвердження у матеріалах справи.

Навпаки факт створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп" спростовується постановою про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011, якою кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України закрито за відсутністю складу злочину (а.с. 99-103).

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів поставки, виконання робіт та надання послуг, а також податкових накладних, підписаних від імені однією із сторін, як неналежною особою, прямо законом не встановлена, тому такі правочини відповідно до ч.З ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Отже відповідачем не доведено наявність у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" та ТОВ "Пансіонат Магнолія" умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу на суму ПДВ -90000 грн. до податкового кредиту за липень 2009 року.

Тому зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у платника податків ТОВ "Пансіонат Магнолія" виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 у справі № 2а-3250/11/0170/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська