Ухвала суду № 21831905, 02.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р. Справа № 53753/09/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.;

за участю секретаря судового засідання Зубач Л. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року в справі за позовом державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2008 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 522301/0/18780 від 21 жовтня 2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. -173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. -118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній сплаті такого податку покупцем, однак несплата такого податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати податку) при фактичному здійснення господарської операціє не впливає на податковий кредит покупця та належному йому суму бюджетного відшкодування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 522301/0/18780 від 21 жовтня 2008 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що зазначені відповідачем в акті перевірки правочини, на підставі яких позивачем отримано відповідні податкові накладні, недійсними не визнавались, фактично виконувались, факт несплати позивачем в ціні товару сум податку на додану вартість суду не доведений, податкові накладні, які на підставі яких включено відповідні суми до податкового кредиту, недійсними не визнавались та відповідають встановленим вимогам. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачають за даних обставин можливість не включати до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум лише у зв'язку із недостатньою, на думку органу податкової служби, інформацією про контрагентів платника. Крім того, на платника законодавство не покладає обов'язку контролювати фактичну сплату податку на додану вартість контрагентами та їх контрагентами. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наявність інших підстав, передбачених законодавством для невключення вказаних сум до податкового кредиту, не доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Львові, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальнику, а отриману від покупця суму ПДВ сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що на підставі акту № 114/23-4/07985602 від 21.10.2008 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року»винесено оскаржуване повідомлення- рішення № 522301/0/18780 від 21.10.2008 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. - 173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. - 118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн. з тих підстав, що не надано документальних підтверджень фактичної сплати постачальниками позивача по ланцюгах сум податку на додану вартість.

Із змісту акту перевірки, з урахуванням запитів податкових органів про надання інформації, довідок про результати невиїзних перевірок, листів про надання інформації випливає, що причина розбіжностей між даними позивача та результатами перевірки щодо суми бюджетного відшкодування є відсутність підтверджень про фактичну сплату сум податку на додану вартість постачальниками позивача по ланцюгах.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що про відсутність заперечень відповідача щодо дійсності відповідних господарських договорів і зобов'язань, податкових накладних та інших документів, що підтверджують відповідні договірні відносини. Факт укладення та виконання зазначених в акті договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, а також договорами, накладними, доказами проведених оплат. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену згідно з дотриманням вимог чинного законодавства; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування; датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів робіт(послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Оскільки суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету, а зараховані суми використовуються для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то покупець та продавець товару мають самостійні відносини з бюджетом із цього виду податку, оскільки купують товари із врахуванням цього податку, тому вони мають самостійне зобов'язання по сплаті даного виду податку та самостійне право на відшкодування його з бюджету на засадах, що встановлені чинним законодавством України. Тобто, якщо постачальник або третя особа зобов'язані були нараховувати і сплачувати податок на додану вартість до бюджету, то це саме їх індивідуальний обов'язок, а органи податкової служби не можуть вимагати від одного платника сплати податків, у тому числі й ПДВ, за іншого платника податків.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про систему оподаткування»пов'язують між собою сплату покупцем податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. При цьому право на відшкодування такого ПДВ виникає при фактичній сплаті такого податку покупцем, однак несплата такого податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та належну йому суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що недостатня інформація про контрагентів платника не є підставою для невключення до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум.

Отже, позивачем не допущено порушень чинного законодавства стосовно включення спірних сум до складу податкового кредиту з огляду на наявність всіх необхідних підстав для здійснення такого включення, а саме: податкових накладних отриманних від продавця в результаті факту придбання товару (робіт, послуг); всі необхідні товари придбані для використання у господарській діяльності підприємства.

31 травня 2011 року відповідачем подано доповнення до свої апеляційної скарги виходячи із змісту яких відповідач вважає, що здійсненні позивачем операції є безтоварними.

Суд апеляційної інстанції відхиляє наведені в даних доповненнях до апеляційної скарги аргументи, оскільки відповідно до акту перевірки № 114/23-4/07985602 від 21.10.2008 р., який є носієм доказової інформації про виявлені порушення під час проведення перевірки позивача, і на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, відповідач при прийнятті такого опирався лише на відсутність підтверджень про фактичну сплату сум податку на додану вартість постачальниками позивача по ланцюгах, що і є предметом доказування в даній справі.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2009 року в справі № 2а-6626/08/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 07 лютого 2012 року