Ухвала суду № 21831906, 02.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р. Справа № 443/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.;

за участю секретаря судового засідання Зубач Л. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області до приватного підприємства «Весна», товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2010 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області до приватного підприємства «Весна», товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»про стягнення з відповідачів в дохід держави 247770000 грн. з кожного.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення між відповідачами угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договір поставки товарів укладений між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що виходячи із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар було отримано на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підстави, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, недоведені та базуються на припущеннях. Фактів наявності у сторін правочинів протиправного умислу при його укладенні матеріалами справи та поясненнями осіб, які брали участь у справі, не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем в процесі розгляду справи неодноразово заявлялось клопотання про зупинення розгляду справи в звязку з тим, що у Перечинському районному суді знаходиться на розгляді кримінальна справа, порушена відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_1, який є єдиним працівником та посадовою особою на даному підприємстві, що в свою унеможливило надання останнім пояснень щодо обставин, які мають важливе значення для вирішення даної справи. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що доданий товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат», в якості доказу, акт перевірки № 1692/234/33384088 від 22 червня 2009 року не може бути належним та допустимим доказом, оскільки в такому не вказано про перевірку взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат» з приватним підприємством «Весна»за період здійснення господарських зобовязань по оскаржуваному правочину.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно з наказом державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Весна»з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»з питань правових відносин з приватним підприємством «Весна» за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договору № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року приватне підприємство «Весна»(постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю «Метрідат»(покупець) нафтопродукти.

Поставка товару згідно з умовами договору здійснювалася на умовах EXW - склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»( вул. Океанська, 11, м. Дніпропетровськ).

Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат суму 65925310 грн. та до податкового кредиту за березень 2008 року 13185070 грн. Розрахунки між відповідачами здійснювалися у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар у березні 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»перераховано грошові кошти на суму 247 770000 грн. згідно з платіжним дорученням № 1302 від 14 березня 2008 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умов для зберігання продукції (нафтопродуктів) тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між відповідачами господарські договори відповідають вимогам закону, виконання господарських зобовязань стверджується належно оформленими первинними документами; проведені господарські операції відображені сторонами в бухгалтерському та податковому обліках, а наявність у відповідачів умислу на укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства не доведено належними доказами.

Окрім цього, застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідачів є неправомірним у звязку із закінчення строків застосування таких, що встановлені приписами ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства виходячи з наступних міркувань.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочинів та їх виконання відповідачі мали намір на укладення правочинів всупереч інтересам держави або суспільства.

Водночас, у товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує реальний характер правочину за договором № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь інших суб'єктів господарювання. Усі зазначені вище операції було належним чином та в повному обсязі відображено товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством не передбачено обовязку покупця перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обовязкових платежах.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобовязання по декларуванню та сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності та не звітувався перед податковими органами.

Несплата податків однією із сторін господарського зобовязання не може вважатися підтвердженням мети цього відповідача при укладенні та виконанні виниклого зобовязання на ухилення від сплати податків. При цьому порушення правил оподаткування може бути підставою для нарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсним господарського зобовязання.

Умисел фізичної особи може бути доведено під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий звязок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Наявні у матеріалах справи докази судового розгляду кримінальної справи № 69-59 про обвинувачення керівника приватного підприємства «Весна»у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України вказують на факт притягнення керівника цього підприємства до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, а не за фіктивне підприємництво, та не містять доказів змови вказаних контрагентів на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Більше того, суд апеляційної інстанції вважає, що вказана кримінальна справа навпаки стверджує про наявність та достовірність укладення та виконання між відповідачами господарських договорів.

Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України встановлено якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є недоведеним, то відсутні підстави для застосування правових наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На думку суду апеляційної інстанції, питання дотримання строку застосування адміністративно-господарських санкцій може бути предметом дослідження лише за умови встановлення наявності підстав для застосування таких, однак в даному випадку, як зазначено вище, наявність таких підстав не встановлено.

Стосовно покликань апелянта на порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції в ході розгляду справи, зокрема відмову в задоволенні клопотань про зупинення провадження в справі до вирішення кримінальної справи № 69-59 про обвинувачення керівника приватного підприємства «Весна»у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, то такі суд апеляційної інстанції відхиляє, зважаючи на те, що вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в справі № 2а-412/10/0770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 07 лютого 2012 року