Ухвала суду № 21831780, 15.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. Справа № 30893/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П, Попка Я.С.

з участю секретаря судового засіданняРибій Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Лев-Ас» до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2010 року приватне підприємство «Лев-Ас» (далі ПП «Лев-Ас») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі ДПІ у Сторожинецькому р-ні)

№ 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн. за неподання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року;

№0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 350 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 700 грн., всього 4 050 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-1937/10/2470 позов задоволено повністю.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у Сторожинецькому р-ні просить скасувати вказане судове рішення. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В ході перевірки позивача було встановлено порушення ст. 4 п.4 пп. 4.1.4 абзацу «б» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке проявилося у тому, що ПП «Лев-Aс» у періоді, що перевірявся, не подано податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009 року Відповідно до вказаної норми податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за встановленою формою надається податковим інспекціям щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Окрім того, було встановлено, що підприємством у порушення п.19.2 ст. 19 до п.1.15 ст. 1 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб » ненараховано та неутримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів відповідно до укладеної угоди від 12.01.2009 року (договір суборенди будинку, споруди, іншого нерухомого майна) та додатку до угоди № 2 ( до угоди від 12.01.2009 року) від 01.10.2009 року за оренду приміщення у СПД ОСОБА_2 в сумі 9000 грн. ( 4500 грн. + 4500 грн.).

Відповідно до угоди від 12.01.2009 року сума орендної плати складає 1500 грн. в квартал, відповідно до додатку до угоди № 1 від 16.03.2009 року сума орендної плати складає 1500 грн. в місяць починаючи з 01.10.2009 р. , тобто жовтень - грудень 2009 року сума оренди складає 4500 грн.

За обліковими даними ДПІ у Сторожинецькому р-ні СПД ОСОБА_2 в 2009 році був платником єдиного податку за видом діяльності: представницькі та консультативні послуги відповідно до поданої заяви № 11145 від 15.12.2008р. та виданого свідоцтва серії Ж № 362955 від 19.12.2008 року.

Згідно із п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа ( її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента особи, які незалежно від їх організаційно-правового статус оподаткування іншими податками зобов'язані нарахувати, утримати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення цього Закону.

На підставі ст. 8 вказаного Закону було донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1350 грн. (9000х15%)

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ПП «Лев-Ас», суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на приписи ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 2.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 162/379 від 19.07.1999, ПП «Лев-Ас» у 2009 році не було платником такого збору, оскільки не здійснювало на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів, що підтверджена, зокрема, змістом акту перевірки, де у пункті 3.3.2. відображено, що згідно з даними перевірки за 2009 рік у підприємства відсутній об'єкт оподаткування збором за забруднення навколишнього природного середовища.

Чинне законодавство покладає обов'язок щодо подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків виключно на осіб, які вважаються платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища. В той же час позивач в 2009 році не був платником вище вказаного збору, а отже й не був зобов'язаний подавати податкову звітність з зазначеного платежу, в тому числі й податковий розрахунок за 9 місяців 2009 року.

Окрім того, виходячи з приписів пп. 8.1.3. п.8.1. ст. 8, пп. 9.12.1. п.9.12. ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про прибутковий податок з громадян» суд першої інстанції прийшов до переконання про те, що ПП «Лев-Ac», при виплаті доходів СПД ОСОБА_2 за суборенду у нього нежилих приміщень не вважається податковим агентом такого підприємця за умови надання останнім доказів самостійної сплати податку, в розмірі, що обчислений податковим органом на підставі декларації підприємця або визначеного спеціальним законодавством про спрощену систему оподаткування.

При отриманні доходів від позивача СПД ОСОБА_2 пред'явив докази самостійної сплати податку, про що свідчить наявність у нього свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого у відповідності до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності

При цьому суд першої інстанції прийшов до переконання про те, що такий спосіб захисту, як визнання протиправними та скасування спірних рішень, а не визнання їх нечинними, відповідає його юридичній природі, суті позовних вимог та положенням ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, частково відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи і є правильними.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Сторожинецькому р-ні була проведена планова виїзна перевірка ПП «Лев-Ас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлено актом від 15.04.2010 року № 390/23/36171848.

За підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Так, податкове повідомлення-рішення № 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн. на підставі пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення ст. 4 п. 4 пп. 4.1.4 абзацу «б» Закону контролюючим органом обґрунтовується неподанням ПП «Лев-Ас» податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року.

Як зазначено у акті перевірки (а.с. 36-37), за період з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року ПП «Лев-Ас» задекларовано збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 0,00 грн. і перевіркою не встановлено його заниження або завищення.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки АБ № 114205 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 10) серед видів діяльності ПП «Лев-Ас» зазначено прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності (КВЕД 90.03.0), а відтак помилковою є думку суду першої інстанції про те, що позивач у 2009 році не був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

За правилами п. 7.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 162/379 від 19.07.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837, якщо платник збору з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів протягом звітного року, то такий платник збору повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем знаходження джерел забруднення, а у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення - орган державної податкової служби, у якому перебуває на податковому обліку, та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища. В іншому випадку платник збору зобов'язаний подавати податкові розрахунки відповідно до цього пункту Інструкції.

Таким чином, оскільки позивач не звертався до органу державної податкової служби із вказаним повідомленням, то він був зобовязаний подавати податкові розрахунки із збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному порядку, а отже у цій частині вимоги ПП «Лев-Ас» є безпідставні і помилково задоволені судом першої інстанції.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 050 грн., апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа ( її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента особи, які незалежно від їх організаційно-правового статус оподаткування іншими податками зобов'язані нарахувати, утримати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення цього Закону.

Положеннями п. 1.13. ст. 1 вказаного Закону передбачено, що податком з доходів фізичних осіб є плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

За правилами п 2.1. ст. 2 цього Закону платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Як свідчать матеріали справи, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вмотивовано тим, що ПП «Лев-Ас» не нарахувало на не утримало податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів відповідно до угоди від 12.01.2009 року (договір суборенди будинку) та додатку № 2 від 01.10.2009 року до угоди від 12.01.2009 року за оренду приміщення у СПД ОСОБА_2

Разом із тим, оскільки ОСОБА_2 був належним чином зареєстрований субєктом підприємницької діяльності та укладав договір з позивачем саме у такій якості, то апеляційний суд , погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що ПП «Лев-Ac» при виплаті доходів СПД ОСОБА_2 за суборенду у нього нежилих приміщень не вважається податковим агентом такого підприємця за умови надання останнім доказів самостійної сплати податку, що не заперечується податковим органом за змістом п. 3.3.4 акту перевірки від 15.04.2010 року.

Окрім того, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (далі Указ) у разі, коли фізична особа субєкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045, передбачено, що підставою для видачі свідоцтва є подання субєктом підприємницької діяльності фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

При цьому нормами Указу не передбачено обовязку субєкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві субєкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи субєкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким субєктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду ствердив суду, що СПД ОСОБА_2 сплатив єдиний податок у 2009 році за максимальною ставкою.

За таких обставин дохід підприємця ОСОБА_2, який виплачений йому позивачем у зв'язку з отримання послуг по користуванню нежилими приміщеннями на умовах оренди, вважається оподаткованим єдиним податком та не включається в сукупний оподатковуваний дохід цього підприємця, а отже висновки суду першої інстанції у цій частині позовних вимог відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-1937/10/2470 у частині задоволення позовних вимог приватного підприємства «Лев-Ас» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області № 0000162300/0 від 20 квітня 2010 року та прийняти нову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

У решті постанову суду першої інстанції від 29 липня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2012 року.

Головуючий суддяТ.В. Онишкевич

СуддіВ.П. Сапіга

Я.С. Попко