Ухвала суду № 21831765, 14.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. Справа № 74888/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

20 серпня 2009 року Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови, покликаючись на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Вказує також, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», а тому немає підстав для виконання даного судового рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі №2а-5289/09 у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови - відмовлено.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою позовні вимоги задоволити. У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Вважає, що при прийнятті постанови не враховано, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та те, що не існує такого поняття як мінімальна пенсія за віком.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача на відсутність підстав для виконання судового рішення не є доказом неправомірності дій відповідача та підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, в порядку ст.ст.254,255 КАС України, є обовязковими для позивача і підлягають виконанню на всій території України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Встановлено, що 25.06.2009р. Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-23135/08/1370 про зобовязання Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 серпня 2008 року з врахуванням виплачених коштів.

27.07.2009р. постановою державного виконавця ВП № 13920050 відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк до 02.08.2009р. для добровільного виконання судового рішення (а.с.6), однак у встановлений строк воно Управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова виконане не було, при цьому останнім скеровано на адресу відповідача скаргу № 7675/06-14 від 03.08.2009р., в якій наведені причини безпідставності та необгрунтованості постанови (а.с.7-8), які фактично є запереченням висновків рішення суду, яким дана правова оцінка під час розгляду судової справи. Постановою від 10.08.2009р. начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області постановлено скаргу позивача залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Як визначено статтею 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Частиною 2 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За наведених обставин покликання апелянта на неврахування норм бюджетного законодавства, відсутність нормативно-правових актів, прийнятих на виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», касаційне оскарження вказаного судового рішення є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.254 КАС України після завершення апеляційного провадження у справі рішення суду набирає законної сили та є обовязковим до виконання; також відповідачем не надано доказів зупинення судом касаційної інстанції виконання оскарженого судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова щодо визнання дій неправомірними та скасування постанови.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі №2а-5289/09 без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський