Ухвала суду № 21825398, 17.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р. Справа № 33418/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-2227/10/0370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІММ» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТІММ» (далі ТОВ «ТІММ») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому зазначило, що податковим повідомленням-рішенням Луцької обєднаної державної податкової інспекції у Волинській області (далі Луцька ОДПІ) від 19.05.2010 року № 0000622399/2 товариству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 188734,30 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення були висновки акту перевірки податкового органу про порушення підприємством п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.2 7.3.4 п.7.3. ст.7, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135091 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач просить визнати його нечинним.

В обгрунтування позовних ТОВ «ТІММ» зазначило, що працівниками податкового органу були порушені вимоги нормативних актів ДПА України щодо оформлення результатів перевірок, а висновки про донарахування сум податків зроблені без зазначення конкретних документів первинного обліку.

Крім того, господарські операції з підприємцем ОСОБА_2 безпосередньо повязані з їхньою господарською діяльністю, а вартість послуг визначалася в залежності від обємів реалізованого товару. Дані операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку відповідача на підставі належним чином оформлених документів. Обмежень щодо цього пунктами 5.3 5.8 ст.5 Закону № 334/94-ВР не встановлено, а підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону встановлює відповідальність за відсутності документів взагалі. Оскільки правочини чи окремі первинні документи не були визнані нечинними, відсутні підстави для виключення окремих витрат зі складу валових. Також підприємство визначило валові витрати по операціях в іноземній валюті у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Луцька ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати прийняте рішення і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТІММ» відмовити, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії податкового органу були правомірними, при тому, що надані для перевірки акти виконаних робіт та акти прийому-передачі інформації не містять даних щодо обсягів наданих підприємцем послуг, змісту наданих послуг, у них відсутня інформація про фактичне понесення витрат та їх звязок із господарською діяльністю ТОВ «ТІММ». Крім того, зазначені акти не відповідають умовам укладеного договору № 1 від 01.09.2007 року. Підприємство також неправомірно віднесло до складу валових витрат курсові різниці, що виникли при погашенні заборгованості нерезиденту за отриманий товар, оскільки відповідно до п.п.7.3.2 7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговорив-ши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що дана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ТІММ» зареєстоване 24 липня 2007 року виконкомом Луцької міської ради як субєкт підприємницької діяльності-юридична особа і перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ. На час виникнення спірних правовідносин підприємство було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та комунального податку.

Основний вид діяльності товариства оптова торгівля імпортованими товарами: примексами, кормовими добавками, що використовуються для відгодівлі у тваринництві, мясом курячим мороженим та тушами свійських свиней, що імпортовані з Республіки Польща.

В період з 29.12.2009 року по 19.01.2010 року Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТІММ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період із 25.07.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої був складений акт від 01.02.2010 року за № 521/23-99/35298530.

Як зазначено в акті, підприємством порушено п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.2 7.3.4 п.7.3 ст.7, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135091 грн.

Вказані порушення виразилися у тому, що до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток включено вартість посередницьких послуг підприємця ОСОБА_2 за період: 4 квартал 2007 року 3 квартал 2009 року в сумі 268800 грн. у рядку 04.01 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та в сумі 80000 грн. у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки минулих податкових періодів».

Із матеріалів справи видно, що 01.09.2007 р. між ТОВ «TIMM» (надалі замовник) з підприємцем ОСОБА_2 (надалі посередник) був укладений договір за № 1 про на-дання посередницьких послуг, повязаних з просуванням концентратів та преміксів для свиней та птиці виробництва фірми «DOSSCHE» (надалі товар), відповідно до умов якого, посередник зобовязувався надати замовнику такі послуги: пошук та знаходження потенційних покупців; сприяння в укладенні договору між замовником і покупцем; супровід реалізації товару, організація збуту. Посередник, виконуючи функції з просування товару на території України та пошуку покупця, діє в інтересах замовника на власний розсуд та зобовязується провести відповідні маркетингові дослідження конюнктури ринку аналогічних та подібних товарів в Україні, визначити перспективи просування товару на ринку України та орієнтовні обсяги місячних, квартальних та річних продаж; здійснити кваліфікований пошук та відбір потенційних покупців товару; зібрати інформацію щодо можливостей реалізації товару в конкретних сільськогосподарських господарствах тощо.

Відповідно до вказаного договору та на його виконання, сторонами були складені акти виконаних робіт, акти прийому-передачі інформації, в яких зазначені покупці, знайдені посередником. Крім зазначених документів, для перевірки товариством були надані договори та накладні на поставку товару покупцям, платіжні документи про оплату реалізованого товару покупцями. Згідно цих документів, за перевірений період підприємець ОСОБА_2 надав позивачу послуги на загальну суму 268800 грн.

Згідно висновку Луцької ОДПІ, акти виконаних робіт та акти прийому-передачі інформації не можуть бути належною підставою для віднесення до валових витрат сум коштів, сплачених за надані послуги, зазначені акти не відповідають умовам укладеного договору № 1 від 01.09.2007 р.

Також за результатами перевірки прихідних накладних, вантажних митних декларацій, актів виконаних робіт та оборотних відомостей податковий орган прийшов до висновку про завищення задекларованих підприємством показників у рядку 04.01 декларацій з податку на прибуток за 1 3 квартали 2009 року в сумі 191563,00 грн.

Вказані порушення податковим органом встановлено при співставленні відображених показників декларації та реєстрів валових витрат (реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат відображено в додатку 2 до довідки про загальну інформацію). Згідно реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат (додаток 2), у складі валових витрат відображено вартість товарів (робіт, послуг) за датою оприбуткування товарів (а при імпорті товарів за датою фактичного отримання відповідно до вантажних митних декларацій).

Суть порушення полягала в тому, що за період з 01.01.2009 р. по 30.09 2009 р. ТОВ «TIMM» до складу валових витрат віднесло курсові різниці, що виникли при погашенні заборгованості нерезиденту за отриманий товар, який оприбутковано та частково реалізовано в попередніх звітних періодах 2008 року.

На підставі вказаного акта, відповідно до виявлених порушень та за наслідками апеляційного оскарження Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 року за № 0000622399/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 188734,30 грн., в т. ч. 135091 грн. основного платежу та 53643,30 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що внаслідок укладення позивачем договору з підприємцем ОСОБА_2 про надання посередницьких послуг та надання таких послуг товариством «ТІММ» досягнуто економічного ефекту у власній господарській діяльності реалізовано товар покупцям та отримано прибуток від реалізації товару. З огляду на це, позивач правомірно включив до валових витрат суми коштів, сплачених підприємцю ОСОБА_2 за надані посередницькі послуги.

Також суд першої інстанції не погодився із висновком податкового органу про те, що платник податку при отриманні імпортних товарів неправомірно відніс до складу валових витрат суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів (суму курсових різниць).

Як зазначив суд, на момент оприбуткування товару валові витрати визначались за курсом НБУ, а коли валюта для розрахунку була придбана і стала відома її балансова вартість, валові витрати були уточнені підприємством у звітному періоді, в якому відбулось придбання іноземної валюти і це не суперечить вимогам п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про невідповідність висновків, викладених в акті перевірки, фактичних обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення як протиправне.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

А згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів передбачені ст. 9 цього Закону, яка передбачає, що такі документи повинні мати такі обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської опе-рації, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 ст.3 цього Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством, а податкова звітність повинна ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку.

Ті первинні документи, правила заповнення яких викладені в ст.9 даного Закону, слугують також підтвердженням виникнення податкових подій.

Проте під час проведення перевірки на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат підприємства витрат на маркетинг та витрат, нарахованих і сплачених протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією та продажем товарів, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, таких документів надано не було.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларацій з податку на прибуток підприємства та порядку її скасування» дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності).

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника.

Як видно із актів виконаних робіт, актів прийому-передачі інформації без дати і номерів, останні не відповідають цим вимогам, які ставляться до первинних документів, зокрема не містять інформації щодо змісту та обсягів наданих підприємцем послуг, фактичного понесення витрат та їх звязок з господарською діяльністю позивача. Дані акти не відповідають умовам та змісту договору № 1 про надання посередницьких послуг від 01 вересня 2007 року, укладеному між ТОВ «ТІММ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що зокрема стосується предмету договору, обовязків посередника та порядку їх виконання, визначення вартості послуг та порядку розрахунку.

Як зазначено у пояснювальних записках до зазначених актів, посередником проведено зустрічі з керівниками господарств, укладено контракт, проведено поставку та отримано плату.

Проте, із наявних у справі матеріалів, зокрема, оборотних відомостей по балансовому рахунку 36 «Розрахунки з покупцями замовниками», видно, що інформація посередником надавалася уже після того, як було укладено договори на поставку товарів і розпочато реалізацію товару, тобто дана інформація ніяк не сприяла розширенню ринку збуту та досягненню внаслідок цього економічного ефекту. Також підприємець ОСОБА_2 участі в укладенні договорів не приймав, реалізацію товару не здійснював, оплату не приймав, дані про зустрічі останнього з керівниками господарств відсутні.

Натомість, договори на поставку товарів укладала в м.Луцьку безпосередньо директор товариства ОСОБА_4, відвантаження товару здійснювалося безпосередньо зі складу в м.Луцьку, оплата за товар здійснювалася покупцями у безготівковій формі безпосередньо на рахунок товариства.

Що стосується визначення сум валових витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів.

Як передбачено п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 цього Закону, витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із п.п.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 ст.7 даного Закону, і не підлягають перерахуванню у звязку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону, доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у звязку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Отже, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

Тобто балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких витрат.

Виходячи з викладеного, платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів.

При цьому, відповідно до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 цього Закону, балансова вартість заборгованості, основна сума якої виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення), тобто заборгованість (в розумінні цього терміну для цілей цього підпункту) в іноземній валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Також, на переконання колегії суддів, положення п.п.7.3.4 п.7.3 ст.7 вказаного Закону щодо порядку визначення балансової вартості валюти, на здійснення імпортних операцій з відстрочкою платежу не поширюються.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими кон-тролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.2 7.3.4 п.7.3. ст.7, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР, а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов про скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на те, що висновки податкового органу про донарахування сум податків зроблені без зазначення конкретних документів первинного обліку, оскільки ці висновки обгрунтовуються саме відсутністю таких документів у позивача.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-2227/10/0370 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТІММ» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

М.А.Пліш

Постанову в повному обсязі складено 20 січня 2012 року.