Ухвала суду № 21825341, 08.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. Справа № 64268/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Глушка І.В.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року по справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рес Леополі"до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рес Леополі» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212341/0 від 19.04.2010 року.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що основним видом діяльності товариства є оптова торгівля шкірою. Впродовж 2008-2009 років підприємство закуповувало в ВАТ «Шкіряник» товар (шкіряний напівфабрикат), який в подальшому реалізовувався нерезидентам та вивозився за межі митної території України. Підприємство сплатило контрагенту в ціні товару податок на додану вартість та на підставі отриманих податкових накладних сформувало податковий кредит. У зв'язку із вивезенням продукції за межі митної території України в підприємства виникло право на відшкодування сплачених сум ПДВ. Вважає висновки органу ДПС надуманими та незаконними, оскільки рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ ґрунтується на твердженні про неможливість перевірки контрагентів (постачальників сировини) ВАТ «Шкіряник», до яких позивач не має ніякого стосунку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року позов задоволено повністю. Ухвалено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000212341/0 від 19.04.2010 року.

Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000212341/0 від 19.04.2010 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте всупереч Закону, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено, нерозсудливо та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог та товарність господарських операцій з купівлі-продажу товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

ТОВ «Рес Леополі» зареєстроване як юридична особа 05.06.2007 р. Підприємство з 11.06.2007 перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова як платник податків, а з 03.07.2007 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова в період з 15.04.2010 р. по 19.04.2010 р. провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рес Леополі» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, що декларувалось за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень, лютий, серпень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1657/23-409/35 186502 від 19.04.2010 року (далі - Акт від 19.04.2010 р.).

За результатами перевірки орган ДПС дійшов висновку, що ТОВ «Рес Леополі» в порушення п. 1.8 ст. І, пп. 7.7.1. пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2553914 грн. (в т.ч. за періоди: серпень 2008 року в сумі 230843 грн., вересень 2008 року в сумі 232915 грн.. жовтень 2008 року в сумі 238303 три., листопад 2008 року в сумі 478775 грн., грудень 2008 року в сумі 291652 грн., січень 2009 року в сумі 260716 грн., лютий 2009 року в сумі 664630 грн., серпень 2009 року 78413 грн., жовтень 2009 року в сумі 77667 грн.) та прийняв податкове повідомлення - рішення від 19.04.2010 року № 0000212341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2553914 грн.

За наслідками вжитих платником податків заходів досудового врегулювання спору (оскарження рішення в адміністративному порядку) податкове повідомлення - рішення № 0000212341/0 від 19.04.2010 р. залишено без змін, що і зумовило звернення до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкта, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, а також особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету закріплено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Пп. 3.1.1 ст. З Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізинг) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (абз. 1 пп. 7.7.5). Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має право на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (пп. 7.7. 7). В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Рес Леополі"займалося експортом в Італію шкіряних напівфабрикатів, які закуповувало в єдиного постачальника - ВАТ «Шкіряник». Так, основними видами господарської діяльності ТОВ «Рес Леополі» за КВНД є: 19.10.0 - виробництво шкіри; 51.24.0 - оптова торгівля шкурами та шкірою; 52.43.2 - роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами (том І. а.с. 186). Формування податкового кредиту ТОВ «Рес Леополі» зумовлено господарськими операціями по придбанню в ВАТ «Шкіряник» товару (продуктів переробки шкіри ВРХ) на підставі договорів купівлі-продажу №№ 2, 6, 7 від 21.07.08 р., № 1 від 03.01.09р. (том І. а.с. 36-39). Постачальник позивача - ВАТ «Шкіряник» (ідентифікаційний код 22173327) -зареєстрований як юридична особа 08.09.1994 р.; підприємство зареєстровано в Долинській ОДПІ: як платник податків - 15.12.1996р.; як платник податку на додану вартість - 18.09.1997 року. Основними видами діяльності підприємства згідно з установчими документами та даними ЄДРПОУ згідно КВЕД є: 19.10.0 - ґрунтування та дублення шкіри; 51.24.0-оптова торгівля шкурами і шкірою: 52.43.1 - роздрібна торгівля взуттям: 45.21.1 - загальне будівництво будівель: 19.30.1 - виробництво взуття; 01.11.0 - вирощування зернових, технічних та решти культур. Місцезнаходження підприємства (фактичне та зареєстроване): Івано-Франківська обл., м. Болехів, вул. Петрушевича, 29. Основні засоби товариства поділені по виробничих підрозділах: зольно-дубильний цех (дільниця зольних і дубильних операцій): викінчувальний та відмочно-зольний цехи (виробляється шкіра хромова готова в асортименті та спілок); лабораторія (аналітичний контроль виробничих процесів підприємства): допоміжні цехи (шкірсировинний цех, паросилове господарство, механічний цех, столярний цех, бензосклад, очисні споруди). До основних засобів товариства входять: -майновий комплекс (адмінбудинок, зольно-дубильний цех, викінчувальний цех, відмочно-зольний цех сировинний склад, склад хімікатів, склад Вет-Блу, склад готової продукції, очисні споруди з перед очисткою, їдальня, прохідна, полігон для захоронення відходів, секція модульного будинку контрольно-пропускний пункт полігону, бойлерна для зберігання і подачі води для виробництва) загальною площею 32252,46 м.кв.; власні транспортні засоби (вантажний автомобіль 4 шт.: легковий автомобіль - 3 шт.. автонавантажувач - 4 шт., трактор -3 шт.); - власні офісні та виробничі приміщення. Станом па 01.01.09р, загальна чисельність працюючих на ВАТ «Шкіряник» склала 167 осіб (том III. а.с. 32-34). З наведеного вбачається, що ВАТ «Шкіряник» має необхідні основні засоби, трудові та матеріальні ресурси для переробки шкіри ВРХ, а також поставки продукції власного виробництва контрагентам-покупцям.

Податковий кредит ТОВ «Рес Леополі» за період, охоплений Актом від 19.04.2010 року, сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних (том II,а.с. 169-296). ТОВ «Рес Леополі» розрахувалося з постачальником ВАТ «Шкіряник» за придбаний товар та сплатило податок на додану вартість в ціні товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (том І. а.с. 95-175. том III. а.с. 90-92).

Придбаний у ВАТ «Шкіряник» товар був реалізований фірмі «Сопсегіа РЕGАSО S.р.А.», що є юридичною особою за законодавством Італії, на підставі зовнішньоекономічних контрактів № 18/12 від 18.12.08р.. № 23/02 від 23.02.09р., № 01/07 від 01.07.09р., № 2/07 від 21.07.08р. (том ІІ, а.с. 36-55). Оскільки виробник продукції (ВАТ «Шкіряник») знаходиться в м. Болехові Івано-Франківської області, сторони з мотивів економічної недоцільності транспортування продукції до м. Львова для митного оформлення погодились проводити митне оформлення на митниці в м. Долина Івано-Франківської області. З цією метою ТОВ «Рес Леополі» було укладено договори оренди приміщення з ВАТ «Шкіряник». Складські площі було передано згідно актів приймання передачі, а саме: договір оренди 1/07 від 01.07.08 р., акт прийому-передачі від 01.07.08 р.. договір оренди 2/07 від 02.07.09 р., акт прийому-передачі від 02.07.09р. (том II. а.с. 56-59).

Отже, факт придбання ТОВ «Рес Леополі» товару в ВАТ «Шкіряник» та його подальше вивезення за межі митної території України сторонами визнається, та підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Оскаржуване податкове повідомлення рішення ґрунтується на твердженнях органу ДПС про неможливість перевірки семи контрагентів постачальника позивача (ВАТ «Шкіряник») та відсутності результатів перевірок ще сімнадцяти контрагентів цього ж постачальника.

Отже, орган ДПС не встановив фактів порушення податкового законодавства позивачем, його постачальником чи контрагентами постачальника, а лише констатував неможливість перевірки кількох з них (контрагентів постачальника) та не проведення зустрічної перевірки інших. З Акта від 19.04.2010 р. не зрозуміло, скільки всього постачальників поставляло сировину ВАТ «Шкіряник» для переробки. Більше того, оскільки запити щодо проведення зустрічних перевірок робилися на підставі даних про контрагентів ВАТ «Шкіряник» з довідки Долинської ОДПІ №92/23-020/22173327 від 21.05.2009 року «Про результати позапланової перевірки ВАТ «Шкіряник» з питань взаємовідносин з ТОВ «РЕС ЛЕОПОЛІ» за липень - грудень 200Н року», то такі могли охопити лише період липня-грудня 2008 року. В той же час оскаржуваним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування в т.ч. за січень, лютий, серпень, жовтень 2009 року, що свідчить про очевидну протиправність рішення в цій частині.

При цьому, висновки органу ДПС прямо суперечать не лише Закону № 168/97-ВР, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, то платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд ,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року по справі№2а-2138/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 13.02.2012 року.

Головуючий суддяІ.В. Глушко

СуддіВ.В. Гуляк

В.В. Святецький