Постанова № 21831279, 06.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 № 18/5026/1467/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.03.2012 року по справі № 08/02/11/1946 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 21.11.2011 року) по справі № 18/5026/1467/2011 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської

міської ради, м. Черкаси

до Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив»,

м. Черкаси

про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового

приміщення,-

В С Т А Н О В И В :

Управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив» про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року по справі №18/5026/1467/2011 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 662 від 20.07.2000 року та стягнуто з Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив» на користь Управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач, Черкаська міська громадська організація «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року по справі № 18/5026/1467/2011 відновлено строк на подання апеляційної скарги Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 06.03.2012 року.

Управлінням власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради на підставі ст.96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року у справі № 18/5026/1467/2011 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача були присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси - без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року по справі №18/5026/1467/2011 слід скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2000 року між Управлінням комунального майна міста Черкаси яке реорганізовано в Управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради (орендодавець) та Черкаською міською громадською організацією «Центр Медіаініціатив» (орендар) укладено договір № 662 оренди нежитлового приміщення, що є власністю міської ради. Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: бул. Шевченка, 220, загальною площею 190,00 кв.м., згідно плану (додаток 1). Вартість орендованого майна визначена експертним шляхом станом на 01.02.2000 року становить 101 84900 грн. (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 передбачено, що право користування обєктом оренди виникає у орендаря з моменту перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця застави у розмірі двохмісячної орендної плати та підписання акту прийому-передачі приміщення орендодавцеві (додаток 2). Вказане приміщення буде використовуватись для розміщення громадської організації та редакції газети «Антена» (п. 1.3 договору).

У пункті 2 зазначено, що договір оренди укладений на термін з 01.08.2000 року по 31.07.2020 року і вступає в дію з моменту його підписання.

Розділом 3 договору визначено орендну плату, зокрема, розмір орендної плати встановлюється згідно розрахунку, що додається до договору та є його невідємною частиною (додаток № 3). Вона встановлюється з розрахунку на один місяць. Встановлена договором орендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Мінстатом України. У випадках передбачених п. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін. Орендна плата вноситься платіжними дорученнями шляхом попередньої оплати на р/р «Орендодавця» №255 570 019 020 02 в Черкаській філії АТ «Укрінбанк» МФО 354314; код ЗКПО 22793053, та є платежем до місцевого бюджету. Встановлена орендна плата перераховується «Орендодавцеві» щомісячно до 10 числа місяця, за який проводиться розрахунок. В платіжних документах чітко вказується за який період проводиться оплата та номер договору. В разі відсутності цих даних буде вважатися, що оплата проведена за: поточний місяць, якщо дата платіжного документа з 1 по 10 число; наступний місяць, якщо дата платіжного документа пізніше 10 числа. Раз в рік не пізніше 31 січня «Орендар» зобов'язаний на підставі акту звірки провести додаткові перерахування орендної плати відповідно до індексів інфляції. Орендар самостійно або через відповідну організацію сплачує плату відповідним підприємствам за фактично отримувані комунальні послуги (водопостачання, каналізація,газ, теплова енергія і т.п) та електропостачання, а також сплачує вар тість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Позивач звернувся з позовом про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, підставою для розірвання договору, вказує на те що, орендарем не виконуються умови договору, щодо термінів та обсягів оплати за оренду обєкту комунальної власності, також орендарем залишено поза увагою те, що він зобовязаний оформити право землекористування у встановленому законом порядку та в порушення умов договору, як зазначено позивачем, відповідачем неправомірно без дозволу здійснено перепланування орендованого приміщення.

Судовою колегією не беруться до уваги твердження позивача, щодо порушення відповідачем умов договору, враховуючи наступне.

В позовній заяві зазначено, що протягом дії договору оренди відповідачем постійно порушуються умови договору щодо термінів та обсягів оплати за оренду обєкту комунальної власності. Зокрема, на день подання позову до суду (12.01.2011 року) заборгованість по оренді перед управлінням власності міста складає 786,70 грн. орендної плати за липень 2011 року.

Зазначене не може вважаться належним доказом невиконання відповідачем умов договору, оскільки статтею 782 ЦК України передбачено, що підставою для розірвання договору оренди є не внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В підтвердження заборгованості позивачем також надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 року по 13.05.2011 року, в якому зазначена заборгованість у сумі 1416,69 грн. (а.с. 19 т. 1).

Однак, зазначена заборгованість спростовується квитанцією № QS10758208 від 27.07.2011 року згідно якої відповідачем здійснено оплату оренди по договору № 662 за червень-липень у сумі 1440,00 грн. (а.с. 48, т.1)

Також, звертаємо увагу на Закон України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок». Цей Закон спрямовано на запобігання зловживанню та попередження порушень при відчуженні нерухомого майна, виселення редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок з приміщень, якими вони користуються для здійснення своєї діяльності. Як складова частина законодавства України про державну підтримку засобів масової інформації, розвиток вітчизняної книговидавничої справи, захист творчих спілок цей Закон посилює систему правового регулювання в інформаційній та культурній сфері.

Статтею 1 зазначено закону, передбачено заборонити відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки. Для цілей цього Закону під відчуженням приміщень розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових актів, які передбачають перехід права власності або користування до інших юридичних та фізичних осіб, а також продаж майна під час провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 3 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном підприємств, що увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) на базі майна, переданого у державну чи комунальну власність згідно з Законом України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність», як орендодавці на вимогу заснованих органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими колективами редакцій засобів масової інформації, друкарень, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, а також творчих спілок зобов'язані укласти договір найму (оренди) на невизначений строк приміщень, в яких перебувають ці редакції, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, творчі спілки, в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

З матеріалів справи вбачається, що не дивлячись на те, що між сторонами не було підписано договору про зміну (збільшення) тарифів орендної плати, відповідачем орендна плата сплачувалась у відповідності до чинних тарифів та заборгованість у нього відсутня.

Оскільки, заборгованість по орендній платі не перевищую трьох місяців, то колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що внесення орендної плати з порушенням строку, зазначеному в договорі не є підставою для його розірвання.

Що стосується, посилань позивача на те, що відповідачем без отримання відповідного дозволу переплановано орендоване приміщення, то зазначене спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: пояснень Народного Депутату України ОСОБА_1, який був головою Черкаської міської ради на момент укладання спірного договору, приміщення, розташоване за адресою Б. Шевченка, 220, на момент передачі в оренду ЧГО «Центр медіаініціатив» становило частину колишнього гастроному «Ювілейний» та тривалий час не використовувалося, перебувало в занедбаному та непридатному до використання стані. Що також підтверджується роздруківками фотокарток, які долучено до матеріалів справи (а.с. 39-44, т. 1).

Підпунктом в) пункту 5.1 договору передбачено, що орендар має право з дозволу орендодавця робити переобладнання приміщення, якщо це не веде до погіршення стану останнього.

На підтвердження виконання зазначено пункту договору до матеріалів справи додано лист-відповідь № 796 від 01.08.2001 року Управління комунального майна м. Черкаси, в якому зазначено, що управління не заперечує проти проведення ремонту приміщення за власні кошти орендаря при умові надання кошторису ремонтних робіт для розгляду та погодження (а.с. 45 т. 1).

Також листом № 3 від 19.04.2001 року відповідачем повідомлено позивача про те, що ними за свій рахунок зроблено реконструкцію будівлі на суму 42056,00 грн., яка на час написання листа не була завершена, в якому також просили документально зафіксувати суму вартості реконструкції будівлі переданої в оренду ЧГО «Центр Медіаініціатив», уклавши відповідні акти (а.с. 46, т. 1).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що орендодавець був повідомлений належним чином про здійснення ремонту та оскільки з 2001 року по 2011 рік ним не надано негативної відповіді, щодо його здійснення, то вважаємо, що орендар надав згоду на його здійснення.

Крім того, жодних претензій зі сторони орендодавця стосовно здійснення ремонту орендарю не заявлено.

Твердження позивача стосовно того, що відповідачем порушено умови договору, оскільки після ремонту зменшилась площа орендованого приміщення, то необхідно відмітити, що на момент підписання зазначеного договору оренди позивач не мав правовстановлюючих документів та технічний паспорт на приміщення, який був виготовлений лише 23.07.2008 року, а тому зазначене твердження судом не береться до уваги. (а.с. 90-94, т 1).

Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем не виконано вимоги підпункту і) пункту 5.2 договору, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Оскільки, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року (а.с.62-66, т. 1) визнано незаконними та нечинним, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території».

В якій суд апеляційної інстанції зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 31 липня 1995 року та спільним наказом Держкомзему України, Держбуду України, Держкомунгоспу України, Фонду державного майна №31/30/53/396 від 05 квітня 1996 року затверджено Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне використання або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження жилих будинків.

Відповідно до п. 4.4 вищеназваного наказу, який був чинним на момент укладання договору оренди приміщення, виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежилих приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається, договір оренди землі в зазначеному випадку не укладається, а розмір плати визначається відповідно до розміру використання відповідної частки прибудинкої території.

Що стосується позовних вимог щодо виселення, то суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги в цій частині виходячи з того, що оспорюване приміщення повинно бути передано по акту прийому-передачі у звязку з розірванням договору оренди.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відстні підстави для розірвання договору оренди № 662 від 20.07.2000 року, то позовні вимоги про виселення не розглядаються, а тому рішення підлягає скасуванню повністю.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія апеляційного господарського суду не підтримує висновок місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог та визнання їх такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року прийнято після неповного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив», м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року по справі №18/5026/1467/2011 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року по справі №18/5026/1467/2011 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4.Стягнути з Управління власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 221, код 26323095, УДК в Черкаській області, МФО 854018, р/р 35429002002272) на користь Черкаської міської громадської організації «Центр Медіаініціатив»(18000, м. Черкаси, вул. Шевченка, 220, р/р 2600900988001, АТ «Укрінбанк», код 25872847, МФО 354314) суму сплаченого судового збору в розмірі 536,50 грн.

5.Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

6.Матеріали справи №18/5026/1467/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддяЯковлев М.Л.

СуддіТарасенко К.В.

Жук Г.А.