Постанова № 21831264, 06.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 № 8/518

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Марвано А.Т.,

за участю представників:

від позивача не зявились,

від відповідача ОСОБА_1, довіреність № 10/01-12 від 10.01.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс»,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 30грудня2011року,

у справі №8/518 (суддя Катрич В.С.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМК Груп», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс», м.Київ,

про стягнення 200520 грн. 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СМК Груп» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Лівобережжя плюс» про невиконання умов Договору і додаткових Угод до нього та стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 200 520 грн. 83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно ТОВ «Лівобережжя плюс».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року у справі № 8/518.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2012 року відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження. Розгляд справи призначено на 06 березня 2012 року.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судове засідання 06 березня 2012 року не зявився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції суду з фіскальним чеком.

Частиною 2 статті 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Колегія суддів виходить з того, що апеляційна скарга позивача має бути розглянута у строк до 06 березня 2012 року, що обєктивно унеможливлює відкладення розгляду справи. Слід наголосити, що сторонам було відомо про дату, час та місце розгляду справи, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

Представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06 березня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права встановила наступне.

Разом з позовною заявою ТОВ «СМК Груп» подало до господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Лівобережжя плюс» у межах суми 200520 грн. 83 коп.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно ТОВ «Лівобережжя плюс».

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами частини 1 статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» вказано: «Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.»

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне наголосити на тому, що у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" визначено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з зобовязанням відповідача.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, що призведе до утруднення чи зробить взагалі неможливим виконання рішення суду. Вжиття судом заходів на забезпечення позову спрямовані на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує йому реальне виконання, в разі позитивно прийнятого рішення.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 зазначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти, слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

В порушення наведеного, місцевий господарський суд наклав арешт на грошові кошти та майно відповідача без обмеження їх розміру ціною позову та можливими судовими витратами по даній справі.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що забезпечення вимоги про стягнення коштів відбувається в першу чергу накладенням арешту на кошти в межах ціни позову, і лише у разі відсутності на рахунках відповідача коштів в межах ціни позову відбувається накладення арешту на майно в межах ціни позову для можливості задоволення вимог позивача в разі винесення господарським судом рішення про задоволення позову.

Проте, господарський суд міста Києва не тільки не обмежив розмір грошових коштів, на які слід накласти арешт, а й наклав арешт на все майно відповідача. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не відповідає приписам процесуального законодавства та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16.

Крім того, позивачем у заяві про забезпечення позову та місцевим господарським судом у спірній ухвалі не наведено ані фактів, ані доказів можливого утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року слід сксувати.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року розподілити відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року у справі №8/518 задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 30 грудня 2011 року по справі №8/518 скасувати.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СМК Груп» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 25-Б, код ЄДРПОУ 35134826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а, код ЄДРПОУ 32493671) 536 грн. 50 коп. судових витрат за перегляд ухвали у Київському апеляційному господарському суді.

4.Копії матеріалів справи №8/518 направити до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіСуховий В.Г.

Агрикова О.В.