Рішення № 21830947, 05.03.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.12 Справа № 5021/2392/2011. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання: Душиної М.М.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м. Шостка Сумської області,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

м. Охтирка Сумської області,

про стягнення 12695 грн. 60 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4,

від відповідача: ОСОБА_3

Суть спору: позивач згідно позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 12695 грн. 60 коп. на відшкодування понесених збитків внаслідок розірвання договору побутового підряду від 28.09.2010 року та понесені судові витрати.

Згідно викладених обставин у позовній заяві та розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за товар та понесені збитки (транспортні витрати) в сумі 2250 грн.

У судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечував, проте всупереч вимогам ухвал суду, які були отримані відповідачем, про що свідчать повернуті до суду поштові повідомлення, відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з наявної в матеріалах справи розписки від 28.09.2010 року, відповідач отримав від позивача 2000 доларів США в якості передплати за виготовлення деревяних вікон, строк виконання замовлення 1 місяць, що не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.

Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання позивач просить суд повернути сплачену ним попередню оплату з відрахуванням вже частково сплаченої відповідачем суми 5500 грн.

Докази виготовлення вікон та передання їх позивачеві в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, статтею 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК Ураїни, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З викладеної норми вбачається, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником. Оскільки названою статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.

Подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії позовної заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи, строк (термін) виконання відповідачем обовязку з повернення отриманої передплати сторонами не встановлений, доказів пред'явлення вимоги відповідачу в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме одержання відповідачем вимоги на повернення передплати, позивачем не надано, що означає, що строк (термін) виконання відповідачем грошового зобовязання не настав, а відтак позов не може бути задоволений.

Зважаючи на те, що строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по поверненню отриманої передплати не настав, що не спростовано позивачем, його вимоги в частині повернення сплаченої передплати, не можуть бути задоволені судом, тому суд в цій частині позову відмовляє.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки (транспортні витрати) в сумі 2250 грн.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом. За наявності таких підстав як порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинний звязок між порушенням права та збитками, в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою від 06.02.2012 року суд витребовував у позивача докази в обґрунтування заявленого розміру збитків, наявність таких підстав як порушення права, завдання збитків та причинний звязок між порушенням права та збитками; докази в підтвердження факту наявності недоліків виготовленого товару; докази в підтвердження договірних відносин з третіми особами на поставку та установку спірних вікон, товарно-транспортну накладну на перевезення спірних вікон.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витребувані судом докази позивачем надані не були та в матеріалах справи відсутні, а надані позивачем товарний чек від 21.01.2011 року та договір перевезення вантажу від 19.01.2011р. не є достатніми доказами в підтвердження заявлених збитків в розумінні вищевикладених норм ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, тому у задоволенні цієї частини позову суд також відмовляє.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.03.2012 року.

СУДДЯ М.С. Лущик