Рішення № 21830948, 05.03.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.12 Справа № 5021/183/12. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.,

за участю секретаря судового засідання Душиної М.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім

“Дольче Віта”, м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СМАРТ”,

с. Велика Чернеччина, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 5103 грн. 23 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 294/11 від 21.11.2011 року,

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3760 грн. 90 коп. суми основного боргу згідно договору дистрибуції № 200/09-Д від 13.09.2010 року, 11 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 156 грн. 52 коп. пені, 30 грн. 29 коп. 3% річних, 504 грн. 89 коп. 50% за користування чужими коштами та судовий збір.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвалу про відкладення розгляду справи від 20.02.2012 року, яка направлялась відповідачеві на юридичну адресу, ним було отримано, про що свідчить повернуте до господарського суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи в дане судове засідання від нього не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У позовній заяві позивач посилається на п. 10.2.1 договору, згідно якого за прострочення розрахунків за продукцію відповідач зобовязаний сплатити позивачеві інфляційні та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а у випадку затримки оплати більш, ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 4.5 договору (21 календарний день з моменту отримання продукції) сплачує штраф в розмірі 17% від несплаченої суми.

Проте, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача лише 3760 грн. 90 коп. суми основного боргу, 11 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 156 грн. 52 коп. пені, 30 грн. 29 коп. 3% річних, 504 грн. 89 коп. 50% за користування чужими коштами та судовий збір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, проаналізувавши зміст ст. 83 ГПК України, суд не вправі на власний розсуд змінювати позовні вимоги або спонукати до їх уточнення, тому розглядає по суті вимоги викладені у прохальній частині позовної заяви про стягнення з відповідача боргу на загальну суму 4463 грн. 88 коп.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши повноважного представника позивача, встановив:

13.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дистрибуції № 200/09-Д, відповідно до п. 1.1 якого позивач (підприємство) зобовязувався передати, а відповідач (дистрибютор) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним договором.

21.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було здійснено поставку продукції на суму 4860 грн. 90 коп., що підтверджується наявною в матеріалах позовної заяви видатковою накладною № ТД-0030969.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунок за продукцію відповідач зобовязаний провести не пізніше 21 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідач частково здійснив оплату за отриману ним продукцію в розмірі 1100 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах позовної заяви.

Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 3760 грн. 90 коп., що підтверджується актом звірки за друге півріччя 2011 року.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання по поставці продукції виконав у повному обсязі, факт отримання вказаного товару відповідачем на суму 4860 грн. 90 коп. підтверджується видатковою накладною № ТД-0030969 від 21.09.2011р. За поставлений товар відповідач розрахувався частково в розмірі 1100 грн. 00 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками, у звязку з чим, на момент подання позовної заяви до суду його заборгованість перед позивачем складає 3760 грн. 90 коп.

Доказів сплати боргу, аргументованих заперечень проти вимог позивача відповідачем не подано, сума боргу підтверджується актом звірки за друге півріччя 2011 року, підписаним та скріпленим печатками сторін, тому позовні вимоги щодо стягнення 3760 грн. 90 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення розрахунків за продукцію позивач, згідно п. 10.2.1 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, що складає 156 грн. 52 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та з урахуванням часткової оплати за поставлену продукцію, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 156 грн. 52 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Пунктом 10.2.1 договору визначено, що за прострочення розрахунків за продукцію відповідач зобовязаний сплатити позивачеві інфляційні та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідачу відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні збитки в розмірі 11 грн. 28 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 30 грн. 29 коп.

Розрахунки інфляційних збитків та 3% річних складено у відповідності до ст. 625 ЦК України, тому вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 11 грн. 28 коп. та 3% річних в розмірі 30 грн. 29 коп. є правомірними і підлягають задоволенню.

Крім того, за користування чужими коштами позивач згідно п. 10.4 договору просить суд стягнути з відповідача проценти відповідно до ст. 536 ЦК України у розмірі 50 % річних, що відповідно до наданого розрахунку складає 504 грн. 89 коп.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сплату процентів за користування чужими коштами у розмірі 50% річних сторони встановили в договорі, позовні вимоги в частині стягнення 504 грн. 89 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СМАРТ” (42333, Сумська область, с. Велика Чернеччина, провулок Чкалова, буд. 1-А, код 36719569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, буд. 7-Б, код 33631780) 3760 грн. 90 коп. основного боргу, 11 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 30 грн. 29 коп. - 3% річних, 504 грн. 89 коп. - 50% за користування чужими коштами , 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2012 року.

СУДДЯ М.С. Лущик