Ухвала суду № 21830879, 28.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р. Справа № 5019/2778/11

за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення 11 340 096 грн. 97 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсними пунктів 7.3.1., та п. 9.3 Договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року

Суддя Качур А.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №107/10 від 26.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №03-05/16 від 03.01.2012р.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Ухвалою від 15.02.2012 р. строк розгляду спору продовжено відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 21.02.2012 р. оголошувалась перерва до 28.02.2012 р. 11:40 год.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення основного боргу за поставлений газ в сумі 10277097,99 грн., пені в сумі 756839,14 грн., інфляційних витрат в сумі 123281,25грн. та 3% річних в сумі 182878,59 грн.

10.01.2012 року до господарського суду відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсними пункти 7.3.1., 9.3. договору №06/10-3258 ТЕ-28 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 27.12.2010 року.

28.09.2012 року відповідач подав до господарського суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних у звязку з їх недоведеністю та необґрунтованістю або зобовязати позивача за первісним позовом здійснити перерахунок пені, інфляційних та річних відповідно до вимог чинного законодавства України.

26.01.2012 року позивач надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просить відмовити ТОВ "Рівнетеплоенерго" у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі з підстав передбачених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні від 28.02.2012 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні від 28.02.2012 року первісний позов визнає лише в частині основного боргу, та підтримує зустрічні позовні вимоги.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

27 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі постачальник) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетоплоенерго" (далі покупець, відповідач) було укладено Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 (далі договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобовязується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобовязаний прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 41625 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

Січень 7246 тис.куб.м.

Лютий 6353 тис.куб.м.

Березень 5744 тис.куб.м.

Квітень 2439 тис.куб.м.

Травень 1132 тис.куб.м.

Червень 1087 тис.куб.м.

Липень 940 тис.кум.м.

Серпень 1035 тис.куб.м.

Вересень 1080 тис.куб.м.

Жовтень 2981 тис.куб.м.

Листопад 4949 тис.куб.м.

Грудень 6639 тис.куб.м.

Разом 41625 тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.) приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р= 760 мм ртутного стовбчика).

Відповідно до п.3.1. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа , наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки газу: з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Згідно п. 6.1.1. договору Покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідно до розділу 12 Договору, Додаток№1 та інші додатки та додаткові угоди, які будуть укладені в майбутньому є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.3. Додатку №1 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку Постачальник до 25 числа, що передує звітному, надає філії "Обєднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" (надалі ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (надалі - заявка).

Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим Постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідній місяць поставки.

Згідно п. 2.1. додатку №1 обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця, з урахуванням п 1.5.1. цього Додатку.

Відповідно до п. 2.2. додатку обсяг газу, визначений згідно з п.2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання -передачі.

Приймання - передача газу, встановленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням повного обсягу поставки наданого Постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобовязаний надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копією технічних актів приймання - передачі газу.

04 квітня 2011 року уклавши Додаткову угоду №1 до договору поставки природного газу сторони внесли зміни до даного договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до Договору було змінено пункт 3.1. Договору, і викладено даний пункт в наступній редакції:

"3.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 815,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того :

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 259,00 грн., крім того ПДВ 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1098,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн."

11 липня 2011 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №2 до договору поставки природного газу.

Відповідно до п.1. цієї Додаткової угоди сторони встановили, що з 01 липня 2011 року пункт 3.1. договору буде викладено в наступній редакції :

"3.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 285,00 грн., крім того ПДВ 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн."

30 серпня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору поставки природного газу.

Так, відповідно до п.1 даної Додаткової угоди №3 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається.

Поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором у звязку з набуттям чинності Закону України від 07.07.11 №3609-VІ.

Відповідно до: акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 січня 2011 року на суму 8187934,49 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 28 лютого 2011 року на суму 8204670,00 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 березня 2011 року на суму 6591663,59 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30 квітня 2011 року на суму 3164962,20 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 травня 2011 року на суму 941042,48 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30 червня 2011 року на суму 61584,77 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 липня 2011 року на суму 3456,29 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 серпня 2011 року на суму 930,85 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 серпня 2011 року на суму 233054,63 грн.; акту передачі - приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30 вересня 2011 року на суму 515980,60 грн., Позивач поставив Відповідачу імпортного природного газу на загальну суму 27905279,90 грн..

Відповідач свої зобовязання за умовами договору в частині розрахунку виконав частково, проте станом на даний час за відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість в сумі 10277097,99 грн., доказів розрахунку в повному обсязі відповідач суду не надав.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів розрахунку в повному обсязі відповідач суду не надав, таким чином враховуючи вищевикладене за відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість в сумі 10277097,99 грн..

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.1. договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року у разі порушення покупцем умов п.4.1. цього договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців що передує моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до п.7.3.1. та п. 9.3. договору позивач в період з 08.06.2011 року по 08.12.2011 року нарахував відповідачу пеню в сумі 756839,14 грн.

Даний розрахунок позивача перевірено судом, визнано законним та обґрунтованим.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку Позивача інфляційні втрати нараховані за період з квітня 2011 року по червень 2011 року та складають 123281 грн. 25 коп..

Розрахунок Позивача перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Також за період з 21.03.2011 року по 08.12.2011 року Позивач на суму заборгованості нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 182878,59 грн.

Розрахунок Позивача перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

По суті зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго”про визнання недійсними пунктів 7.3.1, та 9.3 договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року судом встановлено наступне:

Сторони пунктами 7.3.1, та 9.3 договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року передбачили такі істотні умови, як розмір, строк та порядок нарахування пені.

Згідно 9.3. Договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Частиною 3 ст.215 ЦК передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, норма частини 6 статті 232 Господарського кодексу України має диспозитивний характер і допускає договірне врегулювання порядку нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань, про що і було домовлено сторонами у пункті 9.3 договору. Відтак і нарахування штрафних санкцій за період у шість місяців, що передують моменту звернення із позовом є законним і обґрунтованим.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, у випадку, якщо сторони в договорі відступають від положень актів цивільного законодавства, то вони мають зазначити про це в договорі.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до п. 9.3. договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року, сторони збільшили строк позовної давності для даного договору та стягненню неустойки до 3 років, що не заборонено статтею 259 ЦК України.

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною 5 вказаної статті ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до абзацу 3 п. 4.1. договору №06/10-3258ТЕ-28, остаточний розрахунок за фактично спожиті та поставлені обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 7.3.1. договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року у разі невиконання покупцем умов п.4.1.цього договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Таким чином, перебіг позовної давності (у тому числі щодо стягнення неустойки) для позивача почався з 21 лютого 2011 року.

В даному випадку не відбулась зміна обчислення строку позовної давності, оскільки не змінився початок перебігу строку її нарахування (з моменту порушення зобовязань покупцем), та закінчення цього строку, а було збільшено лише загальний строк її перебігу з 1 року на 3 роки. Нарахування штрафних санкції в межах 3-го строку позовної давності, але не за перші 6 місяців вказаних трьох років, а за останні, законодавству не суперечить. Звернення із позовом про стягнення неустойки після спливу 3 років призведе до пропущення позовної давності та може бути підставою для відмови у таких вимогах.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів наявність підстав для визнання недійсними 7.3.1. та п. 9.3 договору №06/10-3258ТЕ-28 від 27 грудня 2010 року, за таких обставин, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в сумі 10277097,99грн., пені в сумі 756839,14 грн., інфляційних витрат в розмірі 123281,25 грн., 3% річних в сумі 182878,59 грн. підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (33027, м.Рівне, вул.Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул..Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - основного боргу за поставлений природний газ в сумі 10277097,99грн., пені в сумі 756839,14 грн., інфляційних витрат в розмірі 123281,25 грн., 3% річних в сумі 182878,59 грн та 56460,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "06" березня 2012 р.