Рішення № 21830181, 06.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" березня 2012 р. Справа № 6/5007/5/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

при секретарі Татуревич С.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1- довіреність від 03.01.12р.;

від відповідача ОСОБА_2 - приватний підприємець;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 35829,05 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.03.12 до 06.03.12 о 10:30.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35829,05грн. заборгованості за неналежне виконання договору купівлі-продажу №22072 від 11.05.2009р., з яких: 24251,02грн. - основний борг, 10912,96грн. - 45% штрафу, 226,56грн. - пеня, 438,51грн. - 30% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні, що відбувалось 21.02.12р., представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 37059,26грн. заборгованості, з яких: 24251,02грн. - основний борг, 10912,96грн. - 45% штрафу, 645,64грн. - пені, 1249,64грн. - 30% річних.

З врахуванням приписів ст.22 ГПК України дана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, проти стягнення штрафних санкцій заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2009р. між Житомирською філією ТОВ "КСК-Інтертрейд" (продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №22072 (а.с.5-6), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - лікеро-горілчані вироби (алкогольні напої, пиво, вино, коньяки, настоянки тощо) в асортименті, для подальшої реалізації їх через роздрібну і оптову торгівлю у торгівельній мережі, відповідно до умов цього договору.

Ціни на товар, проданий на підставі цього договору, вказуються в накладній або рахунку. Сумою цього договору є сума всіх накладних, по яких товар відпускався покупцю протягом терміну дії договору (п.1.2 договору №22072).

Згідно п.3.1 договору від 11.05.2009р. розрахунки з продавцем здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на один із поточних рахунків продавця, зазначених в розділі 10 даного договору або у видатковій накладній продавця на поставку конкретної партії товару із зазначенням номера і дати видаткової накладної; в протилежному випадку, продавець має право зарахувати здійснений покупцем платіж в погашення заборгованості по першій неоплаченій накладній.

Термін здійснення покупцем оплати за товар зазначається у видатковій накладній продавця на поставку цього товару. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, тоді розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніш ніж протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2 договору від 11.05.09).

На виконання умов договору №22072 від 11.05.09р. ТОВ "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії поставило ФОП ОСОБА_2 товар на загальну суму 28717,30грн. , що підтверджується видатковими накладними №ГЛВ-014161 від 05.09.11р. на суму 9145,52грн., №ГЛВ-014494 від 09.09.11р. на суму 7250,45грн., №ГЛВ-015030 від 20.09.11р. на суму 3000,74грн., №ГЛВ-015485 від 27.09.11р. на суму 3668,93грн., №ГЛВ-016025 від 06.10.11р. на суму 5651,66грн. (а.с.8-11).

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 2495,57грн. та здійснив часткове повернення товару на суму 1970,71грн.

Таким чином, прострочений борг відповідача перед ТОВ "КСК- Інтертрейд" склав 24251,02грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.11р. по 20.10.11р. (а.с.17-20).

28.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (новий кредитор/позивач) було укладено договір про відступлення права грошової вимоги (а.с.21-22), за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право грошової вимоги до ФОП ОСОБА_2, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1 (надалі - Боржник/відповідач) згідно з договором купівлі-продажу №22072 від 11.05.2009р. (далі Основний договір), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором, в обсязі та на умовах, що існують у Боржника перед Первісним кредитором на момент укладення цього договору.

Згідно п.1.2 договору від 28.11.2011р. Первісний кредитор передає, а Новий кредитор - приймає права вимоги до Боржника за Основним договором в обсязі та на умовах, що існують у Боржника перед Первісним кредитором на момент укладення цього договору, а саме: заборгованість у розмірі 24251,02грн. з ПДВ за товар, поставлений Боржнику Первісним кредитором за видатковими накладними №ГЛВ-014161 від 05.09.11р. на суму 9145,52грн., №ГЛВ-014494 від 09.09.11р. на суму 7250,45грн., №ГЛВ-015030 від 20.09.11р. на суму 3000,74грн., №ГЛВ-015485 від 27.09.11р. на суму 3668,93грн., №ГЛВ-016025 від 06.10.11р. на суму 5651,66грн., а також передбачені Основним договором штраф, пеня, річні та інфляційні за прострочення здійснення розрахунку за поставлений товар (п.1.2 договору від 28.11.11р.).

Згідно ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 Цивільного кодексу України визначає обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлений ст. 516 Цивільного кодексу України. Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Пунктом 3.1.3 договору про відступлення права грошової вимоги від 28.11.2011р. передбачено, що первісний кредитор зобовязаний письмово повідомити Боржника про уступку права грошової вимоги за цим договором та обов'язок Боржника по виконанню грошових зобов'язань по основному договору перед Новим кредитором.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення права грошової вимоги (а.с.24) вбачається, що первісним кредитором ТОВ "КСК-Інтертрейд" було повідомлено ФОП ОСОБА_2 про те, що ТОВ "КСК-Інтертрейд" на підставі договору про відступлення права грошової вимоги від 28.11.2011р. відступило ТОВ "Дельфін" право грошової вимоги до ФОП ОСОБА_2 як боржника на суму основного боргу 24251,02грн., сплати штрафу, пені, річних та інфляційних за договором купівлі-продажу №22072 від 11.05.2009р.

Як вбачається з позовної заяви та поданої в судовому засіданні 21.02.2012р. заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач, посилаючись на договір про відступлення права грошової вимоги від 28.11.2011р., просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 основний борг в сумі 24251,02грн., що утворився в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо проведення оплати за товар, отриманий за накладними: №ГЛВ-014161 від 05.09.11р. на суму 9145,52грн., №ГЛВ-014494 від 09.09.11р. на суму 7250,45грн., №ГЛВ-015030 від 20.09.11р. на суму 3000,74грн., №ГЛВ-015485 від 27.09.11р. на суму 3668,93грн., №ГЛВ-016025 від 06.10.11р. на суму 5651,66грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 10912,96грн. - штрафу, 645,64грн. - пені та 1249,64грн. - річних.

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого ФОП ОСОБА_2 повинен оплатити отриманий товар, а ТОВ "Дельфін" має право вимагати від ФОП ОСОБА_2 виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами з купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 24251,02грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 45% штрафу, 30% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2 договору №22072 від 11.05.2009р. визначено, що покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну (неповну) оплату товару у вигляді сплати штрафу в розмірі 45% від суми боргу.

Згідно п.6.3 договору від 11.05.11р. покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну (неповну) оплату товару покупцем згідно накладної, він зобов'язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (встановленої на момент прострочення платежу) за кожен день прострочення платежу. При цьому сторони погодили, що пеня нараховується за весь час прострочення оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору №22072 визначено, що покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару у вигляді сплати продавцю 30% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача розмір штрафу складає 10912,96грн., пені - 645,64грн., річних - 1249,64грн. (а.с.43).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 45% штрафу, пені та 30% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24251,02грн. - основного боргу, 10912,96грн. - 45% штрафу, 645,64грн. - пені та 1249,64грн. - 30% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,77,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (10004, м. Житомир, вул. Маршала Гречка, 11, кв. 76, код 30620802) - 37059,26грн. заборгованості, з яких: 24251,02грн. - основний борг, 10912,96грн. - штраф, 645,64грн. - пеня, 1249,64грн. - річні, також 1609,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 березня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу