Ухвала суду № 21829795, 01.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

У Х В А Л А

01 березня 2012 р.

Справа № 2/138/2011/5003

за скаргою: : Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" ( 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701)

про: визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції при відмові у зупиненні виконавчого провадження та зобов'язати вчинити дії.

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" ( 01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319 ), що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" "ПАТ ВТБ Банк"( 21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2) до Відкрито акціонерного товариства "Вінніфрут" ( 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Фрунзе 45, код ЄДРПОУ 30807701) про звернення стягнення на заставлене майно

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

За участю представників сторін:

Скаржника: Слюсар О.В..,

ВДВС: Карольчук О. В.,

Третя особа:ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області звернено стягнення на заставлене майно Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк:

- по Договору застави від 27 жовтня 2008 р. на обладнання: триблок БЗ-ИНА-6 у складі: машини ополіскуючої БЗ-ОМВ-6, машини фасовочно-упаковочної БЗ-ВР2/1-02...7 з пристроєм подачі пробки;

- по Договору застави №08.06/08-2 від 31 березня 2008 р. на товари в обороті: сік яблучно-виноградно- ананасовий в кількості 36 796,36 кг, який належить Відповідачу згідно балансової довідки, виданої Відповідачем 31.03.2008 р., за №3103; пюре яблучне врожаю 2007 року, в кількості 283 333,00 кг. на загальну суму 154793,66 євро (що за офіційним курсом Євро до гривні, встановленим НБУ на 20.09.2011 р., 1 євро = 10,876924 грн., еквівалентно 1683678,88 грн.) та 20700,96 гривень, з яких: 75000,00 євро (що за офіційним курсом Євро до гривні, встановленим НБУ на 20.09.2011 р., 1 євро = 10,876924 грн., еквівалентно 815769,30 грн.)- сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів); 27056,35 євро (що за офіційним курсом Євро до гривні, встановленим НБУ на 20.09.2011 р., 1 євро = 10,876924 грн., еквівалентно 294289,86 грн.) - сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 16 червня 2006 р. по 20 вересня 2011 р.; 51687,50 євро (що за офіційним курсом Євро до гривні, встановленим НБУ на 20.09.2011 р., 1 євро = 10,876924 грн., еквівалентно 562201,00 грн.) - плата за користування коштами (розрахована у відповідності з вимогами п. 9.1. Кредитного договору) із розрахунку 30% річних за кожен день прострочки, за період з 16 червня 2009 р. по 20 вересня 2011 р.; 1049,81 євро (що за офіційним курсом Євро до гривні, встановленим НБУ на 20.09.2011 р., 1 євро = 10,876924 грн., еквівалентно 11418,70 грн.) - три проценти річних за період з 02.02.2009 р. по 20.09.2011 р., нараховані за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; 20700,96 гривні - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 21.03.2011 р. по 20.09.2011 р. шляхом проведення публічних торгів та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк держмито в сумі 207, 00 грн., державне мито в сумі 1 547, 94 євро та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду від 22.12.2011 року господарським судом Вінницької області видано відповідний наказ.

17.02.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на дії відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції в якій просить:

- визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції при відмові у зупиненні виконавчого провадження .

- зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції винести постанову про зупинення виконавчого провадження № 30724371 на підставі п.8 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження.

Ухвалою суду від 20.02.2012 року розгляд скарги призначено на 01.03.2012 р.

В судовому засіданні представник скаржника подав клопотання про поновлення строку розгляду скарги.

Представник ВДВС та представник Третьої особи просили суд в задоволенні скарги відмовити посилаючись на безпідставність і необґрунтованість останньої, а також на відповідності оскаржуваних дій приписам Закону України "Про виконавче провадження", про що вказано у відзиві представника ВДВС. Стосовно клопотання про поновлення строку розгляду скарги заперечили.

Суд розглянувши подане клопотання відповідно до ч.1 ст. 53 ГПК України, визнав причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, що є підставою для відновлення пропущеного строку.

Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області звернено стягнення на заставлене майно Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк.

Господарським судом Вінницької області 04.01.2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення суду від 22.12.2011 року по справі № 2/138/2011/5003, щодо стягнення заставного майна.

18.01.2012 року відділом державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду від 22.12.2011 року по справі № 2/138/2011/5003, щодо стягнення заставного майна..

Скаржник звернувся до ВДВС з завою про зупинення виконавчого провадження в порядку п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з порушенням відносно ВАТ «Вінніфрут» справи про банкрутство та введено мораторію на задоволення вимог.

Відділ державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції 26.01.2012 року направив скаржнику лист № 062-26/531 в якому зазначив, що виконавче провадження №30724371 не підлягає зупиненню, оскільки наказом Господарського суду Вінницької області від 04.01.2011 року по справі № 2/138/2011/5003 передбачено звернення стягнення на майно боржника яке знаходиться в заставі у стягувача та на підставі п.8 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження».

Розглянувши матеріали справи, скаргу та матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку про задоволення скарги стягувача виходячи з наступних міркувань.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

23.01.2012 року у Відділ державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції надійшла заява боржника про зупинення виконавчого провадження № 30724371 про примусове виконання наказу № 2/138/2011/5003 виданого 04.01.2012 року Господарським судом Вінницької області про звернення стягнення на заставне майно на користь ПАТ «ВТБ Банк» разом з ухвалою № 10/44/2011/5003 господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій у п.5 зазначено ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут».

Проаналізувавши вказані обставини вбачається, що:

31.10.2011 року Господарським судом Вінницької області винесено ухвалу по справі № 10/44/2011/5003 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вінніфрут», що на день розгляду справи залишається не вирішеною.

22.12.2011 року господарським судом Вінницької області винесено рішення по справі № 2/138/2011/5003 про звернено стягнення на заставлене майно Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк.

04.01.2012 року на виконання рішення господарського суду Вінницької області по справі № 2/138/2011/5003 було видано наказ.

Тобто, враховуючи вищевикладене, судом винесено рішення та видано наказ по справі № 2/138/2011/5003 після того як було винесено постанову про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вінніфрут» та введення мораторію на задоволення вимог.

Враховуючи, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший частини 4 статті 12 цього Закону).

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства не нараховується неустойка ( штраф, пеня), не застосовується інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчинюються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

В силу мораторію на задоволення вимог кредиторів боржнику заборонено виконувати грошові зобов'язання перед кредиторами, включаючи тих, вимоги яких забезпечені заставою, однак через колізію норм чинного законодавства кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, можуть звернути стягнення на заставлене майно в результаті чого вимоги таких кредиторів будуть задоволені з порушенням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Поряд з цим, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів (наказу № 2/138/2011/5003 господарського суду Вінницької області від 04.01.2012 року) та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства.

Пунктом 1.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.04р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "передбачено, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника.

Таким чином, не повинно допускатись під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Отже, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник в силу законодавчих приписів зупиняє виконання своїх грошових зобов'язань перед кредиторами, а тому таке невиконання не може бути підставою для звернення такими кредиторами стягнення на майно боржника.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено вичерпний перелік вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, до яких віднесено виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, задоволення вимог кредиторів керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Встановлена ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заборона стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує органи державної виконавчої служби та їх державних виконавців обов'язково зупиняти виконавчі провадженні у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), та одночасно скасовувати вжиті у вказаних виконавчих провадженнях заходи у вигляді арешту із вилученням і передачею майна на зберігання третім особам чи без такого, спрямовані на забезпечення примусового виконання відповідних виконавчих документів, які при неможливості здійснення виконавчого провадження одночасно можуть перешкоджати задоволенню вимог кредиторів в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 5.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.04р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки про введення мораторію господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство, в цій же ухвалі суду слід зазначати і про такий наслідок введення мораторію, як звільнення активів боржника від податкової застави .Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до його припинення не допускається звернення кредиторами стягнення на заставлене майно боржника, яким забезпечуються вимоги кредиторів до боржника, із подальшим переходом права власності на заставлене майно боржника внаслідок такого звернення стягнення, не допускається задоволення вимог кредиторів боржником крім виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, усі виконавчі провадження, боржником у яких є ВАТ «Вінніфрут».

В силу ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Разом з тим, у випадку, якщо в результаті реалізації заставленого майна банкрута грошових коштів буде достатньо для задоволення вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, залишок коштів розподіляється серед інших кредиторів. Таким чином реалізація заставленого майна в процес виконавчого провадження при порушеній процедурі банкрутства, порушує права та законні інтереси кредиторів.

Тобто, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є спеціальними нормами права, які превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження».

Це також підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство». Зокрема п.41 вказаної постанови зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогам.

Таким чином, відповідно до пункту 8 статті 34 Закону Укради "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненні у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутства боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторії введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів.

Тому, не підлягає зупиненню виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами. Пунктом 43 передбачено, що дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально - правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) за результатами розгляду скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби господарським судом виноситься ухвала, якою він зобов'язує відповідний орган здійснити певні виконавчі дії, якщо останній ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Як вбачається, з позицій Постанови Вищого Господарського суду України по справі № 4/468 від 21.11.2011 року, судом було зобов'язано державну виконавчу службу вчинити дії щодо зупинення виконавчого провадження відносно виконання наказу суду.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів процесуального законодавства скаржник надав достатньо обґрунтувань в підтвердження наведених в скарзі доводів.

Наведені обставини переконливо свідчать про те, що посилання скаржника на незаконність дій відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції щодо неправомірності відмови у зупиненні виконавчого провадження № 30724371 про примусове виконання наказу № 2/138/2011/5003 виданого 04.0112 року Господарським судом Вінницької області про звернення стягнення на заставне майно на користь ПАТ «ВТБ Банк» є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Як наголошується в п.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 04-5/365 суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність доводів скаржника, у зв'язку з чим скарга на дії відділу ДВС Калинівського районного управління юстиції підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Клопотання про поновлення строку задовольнити.

2. Скаргу № 18 від 17.02.2012 року відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на дії відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції при відмові у зупиненні виконавчого провадження - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції при відмові у зупиненні виконавчого провадження №30724371 щодо примусого виконання рішення суду від 22.12.2011 року по справі № 2/138/2011/5003.

3.Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції зупинити виконавче провадження №30724371 відносно виконання наказу по справі № 2/138/2011/5003 від 22.12.2011 року.

4. Копії ухвали надіслати сторонам.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

до справи:

Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" ( 01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319 ), що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" "ПАТ ВТБ Банк"( 21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2)

Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" ( 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701)

Відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції ( вул. Дзержинського, 39, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400)