Постанова № 21829575, 21.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"21" лютого 2012 р. Справа № 11/48 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю. –доповідач у справі суддів Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", арбітражного керуючого Коваля В.В.

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 (про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів) та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі № 11/48 господарського суду Кіровоградської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" про банкрутство за участю представників сторін: арбітражний керуючий Коваль В.В.- ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт"; Лютенко К.Т.- представник Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз".

В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року у справі № 11/48, у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Коваля В.В. від 07.07.2011 року № 11/48-17, про вжиття заходів забезпечення позову, відмовлено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011року у справі № 11/48 залишено без змін.

Апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Коваля В.В. залишено без задоволення.

          Не погоджуючись із судовими актами першої та апеляційної інстанцій, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" арбітражний керуючий Коваль В.В. звернувся до Вищого господарського суду України з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, посилаючись на порушення судами матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          На думку заявника касаційної скарги, при прийнятті рішень суди не врахували, що дана заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів пов'язана з можливим фактом визнання недійсними укладених боржником договорів та у зв'язку з цим, необхідністю здійснення реституції, що може призвести до унеможливлення в подальшому виконання судового рішення про визнання недійсними угод, внаслідок подальшого відчуження майна.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі процесуальні документи, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2009 ухвалою господарського суду Кіровоградської області порушено провадження у справі № 11/48 за заявою ВАТ"Концерн Галнафтогаз" м.Львів про банкрутство ТОВ"Автосвіт" м. Кіровоград, на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

17.11.2009 ухвалою господарського суду Кіровоградської області у даній справі відмовлено в задоволенні клопотання боржника про зупинення провадження у справі; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 375 361 грн. 48 коп., 85 грн. витрат по держмиту, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Коваля В.В.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ"Автосвіт" м. Кіровоград опубліковано в газеті "Урядовий кур’єр" від 25.11.2009року № 219 (4125).

06.04.2010року ухвалою господарського суду Кіровоградської області у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів, в порядку ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

04.08.2010 господарським судом прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Коваля В.В.

15.07.2011 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Коваль В.В. звернувся до господарського суду Кіровоградської області з заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, згідно з переліком та з клопотанням про повернення майна, що було предметом купівлі - продажу за вказаними договорами, до ліквідаційної маси боржника із володіння ТОВ"Віконт" м. Кіровоград.

Водночас, арбітражний керуючий, ліквідатор Коваль В.В. звернувся до господарського суду Кіровоградської області із клопотанням про забезпечення вимог кредиторів в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Віконт" (ідентифікаційний код - 31975182) вчиняти дії, спрямовані на будь-яке відчуження належних йому наступних транспортних засобів:

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1999 року випуску, № шасі VF611GTA100004257;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1997 року випуску, № шасі VF611GTA100003774;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1997 року випуску, № шасі VF611GTA100003774;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 430, 1999 року випуску, № шасі VF611GTA300000670;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 430, 1997 року випуску, № шасі VF611GTA100003122;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1998 року випуску, № шасі VF611GTA100005537;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1997 року випуску, № шасі VF611GTA100004373;

- транспортний засіб моделі: MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі WMAH05ZZZ1G149268;

- транспортний засіб моделі: MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі WMAH05ZZZYG148885;

- транспортний засіб моделі: MAN 18.410 TGA, 2001 року випуску, № шасі WMAH05ZZZ1G154154;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418745;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418747;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418765;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418780;

- транспортний засіб моделі: KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі WKESDP27000Y36733;

- транспортний засіб моделі: KRONE SDP 27, 2000 року випуску, № шасі WKESDP27000Y38382;

- транспортний засіб моделі: KRONE SDP 27, 1998 року випуску, № шасі WKESDP27000W21239;

- транспортний засіб моделі: FLIEGL SDS 350, 2000 року випуску, № шасі WFD3FLT35Y1000865;

- транспортний засіб моделі: KRONE SDP 27, 2001 року випуску, № шасі WKESDP27000148141;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418810;

- транспортний засіб моделі: SCHMITZ S 01, 1999 року випуску, № шасі WSMS6980000418769;

- транспортний засіб моделі: RENAULT RVI Magnum 470, 1998 року випуску, № шасі VF611GTA100008536;

- транспортний засіб моделі: RENAULT Magnum AE 390, 1997 року випуску, № шасі VF611GTA100004255;

- транспортний засіб моделі: MAN Nutzfahrzeuge 18.410, 2000 року випуску, № шасі WMAH05ZZZ1G150241;

- транспортний засіб моделі: ВАЗ 2107, 2004 року випуску, № кузову ХТА2107004195678;

- транспортний засіб моделі: ВАЗ 21104, 2005 року випуску, № кузову ХТА21104050886762.

Судом першої інстанції встановлено, що заява про забезпечення вимог кредиторів мотивована тим, що ліквідатором банкрута подано до господарського суду заяву про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, а саме - біржових договорів (угод) купівлі-продажу транспортних засобів, укладених ТОВ "Автосвіт" з ТОВ "Віконт" 28 та 31 січня 2009 року та повернення майна у справі № 11/48, оскільки, на його думку, можливий перепродаж вказаних транспортних засобів ТОВ "Віконт", може привести до унеможливлення в подальшому виконання ухвали суду, у разі визнання недійсними наведених договорів та зобов'язання ТОВ "Віконт" повернути все одержане за вказаними договорами боржнику.

Також, судом першої інстанції встановлено, що до вказаної заяви ліквідатора додано лише копії постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2010 року у справі № 15/238-б та від 08.09.2010 року у справі № Б-13/19.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів, в ухвалі від 05.08.2011року господарський суд Кіровоградської області вказав на те, що, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язано застосування певного заходу до забезпечення позову, проте, матеріали справи не містять доказів того, що виконання судового рішення господарського суду у даній справі, у випадку задоволення заяви ліквідатора, буде утруднено або ж взагалі неможливим, якщо не буде вжито заходів до забезпечення позову.

На думку господарського суду Кіровоградської області, з боку заявника відсутнє достатнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому судового рішення, тобто, не встановлена наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому судового рішення, відтак, твердження ліквідатора про те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення в майбутньому є лише припущеннями, які необґрунтовані жодними доказами по справі.

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд в постанові від 27.09.2011 року погодився із мотивами суду першої інстанції та, поряд з тим, вказав, що, оскільки ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011року клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора Коваля В.В. про визнання недійсним угод, задоволено не було, наведена ухвала господарського суду від 05.08.2011року набула законної сили, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011року у даній справі залишена без змін, а заявлене клопотання пов’язано з можливим фактом визнання недійсними укладених боржником з ТОВ"Віконт" договорів купівлі-продажу автотранспорту ( клопотання від 15.07.2011року) та, в зв’язку з цим, необхідністю здійснення реституції ( ст.216 ЦК України), а також дійшов висновку про те, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів по забезпеченню вимог кредиторів в спосіб, визначений в заяві арбітражного керуючого Коваля В.В. –заборони ТОВ"Віконт" м. Кіровоград вчиняти дії, спрямовані на будь-які відчуження належних йому на підставі оспорюваних угод купівлі-продажу транспортних засобів.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками викладеними в ухвалі господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року та у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року, виходячи з такого.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доказування, в даному випадку, повинно здійснюватись за загальними правилами, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Верховний Суду України у Постанові Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Між тим, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що всупереч положенням ст.66 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову, ліквідатором Ковалем В.В. не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і правових підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11113, ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", арбітражного керуючого Коваля В.В. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2011 року про відмову у задоволенні заяви про забезпеченню вимог кредиторів та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року у справі № 11/48 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І.Ю. Панова Судді                                                                                           О.В. Білошкап М.І. Хандурін