Постанова № 21829500, 06.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 5024/1296/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ПП ОСОБА_8

на постановувід 13.12.2011р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№5024/1296/2011 господарського суду Херсонської області

за позовомПП ОСОБА_8

доХерсонської міської ради

провизнання недійсним рішень Херсонської міської ради

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.10.2011 (суддя Л. Немченко) позов задоволено частково, визнано недійсним пункт 3, підпункт 3.6 рішення Херсонської міської ради від 28.07.2006 року № 73 стосовно відмови позивачеві в поновлені договору оренди земельної ділянки площею 0,0030 га під торгівельним кіоском по АДРЕСА_1; визнано недійсним пункт 1, підпункт 1.3. рішення Херсонської міської ради від 24.06.2011року № 283 стосовно відмови позивачеві в поновлені договору оренди та припиненні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0030 га під торгівельним кіоском по АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що Херсонська міська рада, приймаючі оскаржувані рішення, діяла з перевищенням повноважень та з порушенням норм законодавства, зокрема ст.ст. 141,152 ЗК України та ст. 188 ГК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 13.12.2011 (В. Туренко, Л. Бандура, Л. Поліщук) рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2011 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено. Постанова обґрунтована тим, що Рішення сесії Херсонської міської ради, які оскаржені позивачем в даній справі, прийняті в межах компетенції та у відповідності до чинного законодавства, зокрема ст.ст. 116,124 ЗК України, ст.ст.13,142-145 Конституції України, ст.ст. 13,33 ЗУ "Про оренду землі".

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_8 позивач у справі, звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2011. Вважає, що апеляційним судом безпідставно незастосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в частині пролонгації договору оренди землі від 13.06.2004, ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України в частині розірвання спірного договору в односторонньому порядку, ст. 155 ЗК України в частині визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Зазначає, що в силу приписів ч.6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі від 13.06.2004 вважається пролонгованим, а тому оскаржені Рішення сесії Херсонської міської ради прийняті з порушенням приписів чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

17.02.1998 р. ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу придбала кіоск за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1. (а.с. 14).

На підставі рішення Херсонської міської ради № 192 від 27.12.2002 року між Херсонською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_8 (Орендар) 30.01.2003 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендар набуває право на оренду земельної ділянки загальною площею 30 кв.м. із земель запасу під розміщення торгівельного кіоску, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначений договір оренди укладено строком до 01.01.2004 р. (а.с. 29-31). Вищевказана земельна ділянка передана позивачу в користування, що підтверджується актом встановлення (закріплення) меж ділянки в натурі та актом прийому-передачі земельної ділянки від 30.01.2003 р. (а.с. 32-35).

По закінченню терміну дії договору оренди від 30.01.2003, на підставі рішення Херсонської міської ради від 28.05.2004 №577, 30.06.2004 між Херсонською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_8 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 30 кв.м. із земель запасу під торгівельний кіоск. Договір укладений на 2 роки строком до 28.05.2006 (а.с.18-23). Актами відведення земельної ділянки в натурі та прийому-передачі, земельна ділянка була передана позивачу (а.с. 24-28).

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки ПП ОСОБА_8 зверталась до міськради з заявою про його продовження.

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 15.06.2006 р. засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування та регулювання земельних відносин питання стосовно поновлення договору оренди спірної земельної ділянки ПП ОСОБА_8 рекомендовано до включення порядку денного сесії міської ради з відмовою у звязку із закінченням договору оренди земельної ділянки. Вказаний витяг був направлений на адресу позивача 23.06.2006 р. і отриманий останньою 29.06.2006 р. (а.с. 90-91).

Рішенням сесії Херсонської міськради від 28.07.2006 р. № 73 (п.п.3.6 п.3) ПП ОСОБА_8 відмовлено у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, у звязку із закінченням договору оренди даної земельної ділянки (а.с. 77).

Рішення ради підприємцю не направлялось. Місцевим судом встановлено, що незважаючи на вищевказане рішення ради, остання не приймала заходів щодо повернення земельної ділянки до земель запасу. ОСОБА_8 продовжувала користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

12.04.2011 р. ПП ОСОБА_8 звернулась із заявою до Херсонської міської ради про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на 5 років (а.с. 100).

Рішенням сесії Херсонської міськради від 24.06.2011 р. № 283 п.п. 1.3 п.1 відмовлено ПП ОСОБА_8 у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, в звязку із закінченням строку дії договору оренди та відсутністю намірів щодо передачі в оренду ФОП ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0030 га, за адресою АДРЕСА_1 під торговельним кіоском. Пунктом 5 зазначеного рішення зобовязано субєктів господарювання, зазначених у цьому рішенні, в місячний термін із моменту прийняття рішення міською радою передати до земель запасу Херсонської міської ради земельні ділянки на умовах, визначених договорами оренди, та звільнити земельні ділянки.(а.с. 78).

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин ( у т.ч. надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії.

Частиною 2 ст. 759, ч. 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Статтею 93 Земельного кодексу України також передбачено, що відносини повязані з орендою землі, регулюються законом.

В силу приписів ч.1 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ст. 627 ЦК України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення Херсонської міської ради від 28.07.2006 №73) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Апеляційним судом встановлено, що до закінчення строку дії договору, тобто до 28.05.2006, ОСОБА_8 зверталась до міськради з заявою про його продовження та 29.06.2006 отримала відповідь, з якої вбачається, що заяву ОСОБА_8 про поновлення терміну дії договору від 30.06.2004 рекомендовано до включення порядку денного сесії міської ради з відмовою у звязку із закінченням договору оренди земельної ділянки. Тобто орендарю було відомо, що договір оренди землі орендодавцем поновлено не буде. Рішення ради про відмову в поновленні договору було прийняте 28.07.2006. Отримавши лист від комісії міської ради з питань містобудування та регулювання земельних відносин про відмову в продовженні договору оренди землі ОСОБА_8, як особа зацікавлена, мала можливість ознайомитися із рішенням ради у місцевих друкованих засобах масової інформації. Таким чином договір оренди землі від 30.06.2004 після закінчення його дії 28.06.2006 сторонами не переукладався.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про незастосування апеляційним судом ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та погоджується з висновком апеляційного суду про те, що зазначеною нормою не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди землі, а лише визначалось, що за умов подальшого використання орендарем земельної ділянки та відсутності заперечень з боку орендодавця договір підлягає поновленню (Постанова Верховного Суду України від 20.05.2008 у справі №30/234).

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про те, що рішення Херсонської міської ради від 28.07.2006 №73 прийняте в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Херсонська міська рада реалізувала право власника земельної ділянки, а тому правомірно відмовила ОСОБА_8 у поновленні договору оренди.

Апеляційним судом встановлено, що 12.04.2011 р. ПП ОСОБА_8 звернулась із заявою до Херсонської міської ради про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки на 5 років (а.с. 100). Відповідно до витягу з протоколу №15 від 11.05.2011 р. у задоволенні заяви ПП ОСОБА_8 відмовлено на підставі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та рішення сесії Херсонської міської ради № 73 від 28.07.2006 (а.с. 95).

При цьому, застосовуючи приписи ст.ст. 93,116,124 ЗК України, ст.ст. 759,792 ЦК України, ст.ст. 19,31,33 ЗУ "Про оренду землі", ст. 77 ЗУ "Про місцеве самоврядування" апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що, так як відносини з оренди землі між сторонами припинилися з 28.05.2006 р., то відсутні правові підстави поновлювати договір оренди землі від 30.06.2004, а тому, рішення сесії Херсонської міської ради від 24.06.2011 № 283 прийняте в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Оскільки ОСОБА_8 не надала суду документи, що підтверджують її право користування землею в період з 2006-2011 роки, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення ради від 24.06.2011 не зачіпають прав позивача у справі.

У зв'язку з тим, що відносини з оренди землі між сторонами припинилися у 2006 році, у суду відсутні правові підстави для застосування: ст. 155 ЗК України, оскільки апеляційним судом не встановлено, що скаржник має право оренди спірної земельної ділянки та що оскаржувані рішення Херсонської міської ради порушують права скаржника щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою; ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України в частині розірвання спірного договору в односторонньому порядку, оскільки зазначені норми не регулюють спірні правовідносини.

Доводи скаржника про те, що судом неправильно застосовані ст. 120 ЗК України та наказ Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства", колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивач є власником малої архітектурної форм, котра не повязана із земельною ділянкою, як обєкт нерухомого майна, а тому її розміщення не тягне наслідків передбачених ст. 120 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Постанова прийнята відповідно встановленим обставинам справи, дослідженим доказам і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_8 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі №5024/1296/2011 без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун