Постанова № 21829427, 29.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 5023/2802/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк ", м. Київ (м. Харків)

на постанову

та постановувід 20.12.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду

від 31.05.2011 р. господарського суду Харківської області

у справі№ 5023/2802/11 господарського суду Харківської області за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне торгово-виробниче підприємство "Укравтошина", м. Харків

провизнання банкрутом

голова ліквідаційної комісіїМаковецький В.П.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Регіональне торгово-виробниче підприємство "Укравтошина"ОСОБА_1., довір.,

ПАТ "Укрсоцбанк "ОСОБА_2, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/2802/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне торгово-виробниче підприємство "Укравтошина" (далі Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року (суддя Усатий В.О.) визнано Товариство банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Маковецького В.П., якого зобовязано виконати передбачені законодавством дії у ліквідаційній процедурі.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції,публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі Банк) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року та припинити провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року (головуючий суддя Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, зокрема ст.ст. 31, 7, 25, 30, 51 Закону про банкрутство, ст. 20 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє подане та підтримане в судовому засіданні представником скаржника клопотання від 29.02.2012 року № 02-05/85-112 про відкладення розгляду справи, оскільки викладені в клопотанні підстави для відкладення розгляду справи в суді касаційної інстанції (переговори між скаржником та Боржником (ліквідатором Товариства) з приводу укладення мирової угоди) колегія суддів визнає неналежними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Так, враховуючи залишення без змін постанови про визнання Товариства банкрутом судом апеляційної інстанції згідно оскаржуваної постанови, в силу норм ч. 3 ст. 105 ГПК України вказана постанова місцевого суду вже набрала законної сили. Укладення ж мирової угоди, відповідно до норм ч. 2 ст. 35 Закону про банкрутство, допускається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, а оскаржувана постанова (та здійснення її перегляду в касаційному порядку) не є для цього перешкодою. Крім цього, в судовому засіданні 29.02.2012 року представник Боржника (за довіреністю, виданою ліквідатором Товариства) не підтримав згадане клопотання скаржника та не підтвердив обставини щодо ведення з Банком переговорів з приводу укладення мирової угоди у даній справі.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора Боржника та представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи було встановлено, що заявником були виконані вимоги щодо дотримання досудової процедури при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, а тому є підстави відповідно до цієї статті для визнання Боржника банкрутом, а також для призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії Товариства за заявою останнього. Суд апеляційної інстанції, підтримуючи вказані висновки в оскаржуваній постанові, додав, що дебіторська заборгованість не підтверджена належними доказами у справі, тому не враховується при визначенні загального розміру активів Боржника, а виходячи із проведеної Банком оцінки майна Товариства із визначенням максимального розміру вартості цього майна його все одно недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що звернулися із вимогами до Боржника. Крім цього, як зазначив апеляційний суд, аналіз фінансово-господарської діяльності, проведений головою ліквідаційної комісії може бути прийнятий до уваги та оцінений згідно ст. 43 ГПК України.

Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій, заявник касаційної скарги зазначає про невідповідність вартості предмету іпотеки, непідтвердженність дебіторської заборгованості, непроведення ліквідатором заходів по стягненню дебіторської заборгованості Боржника, податкові ж органи не були повідомлені про припинення діяльності та банкрутство Боржника, а ліквідатором допущенні порушення після прийняття постанови про визнання Товариства банкрутом та неналежним чином проведений аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із зазначеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених обставин справи та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Між тим, скаржник не звернув уваги на встановлені судами попередніх інстанцій та підтверджені наявними доказами у справі обставини щодо дотримання заявником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України щодо досудової процедури для визнання Боржника банкрутом в порядку вимог ст. 51 Закону про банкрутство.

Зокрема, стосовно повідомлення податкових органів про припинення діяльності Товариства слід звернути увагу на те, що відповідне повідомлення (форма 8-ОПП), згідно наявних у справі доказів, дійсно, було подано до податкових органів за місцем реєстрації Боржника ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 26.04.2011 року (т. 1 а.с. 106) після порушення 19.04.2011 року справи про банкрутство Боржника. Між тим, додане до заяви про порушення справи листування ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з Боржником: направлення на перевірку № 75 та лист цього ж органу від 27.02.2011 року із вимогами до Боржника надати документи з податкового та бухгалтерського обліку Товариства (т. 1 а.с. 28-29), що були адресовані саме ліквідатору Товариства, свідчать про повідомлення та обізнаність податкового органу про припинення діяльності та ліквідацію Товариства. Наявне ж оголошення в Бюлетені державної реєстрації № 163(23) за 2010 рік (тоді як справа про банкрутство Товариства була порушена в квітні 2011), а також в газеті "Слобідській край" № 143 від 02.12.2010 року та внесена відповідна інформація про припинення вказаної юридичної особи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 16, 22- 24) свідчать про офіційне, в установленому законом порядку оприлюднення інформації про припинення діяльності Товариства.

Крім цього, щодо заперечення скаржником проведеної оцінки щодо майна Боржника слід зазначити, що відповідно до норм ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, повязані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, а ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем.

Стосовно посилання скаржника на недотримання та порушення Боржником норм ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство, слід вказати про невірне тлумачення скаржником вказаних норм, оскільки справа про банкрутство Товариства була порушена в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, що має певні особливості (визначені вище) при порушенні справи про банкрутство, які не є тотожними, а є відмінними від особливостей порушення справи про банкрутство за заявою боржника в порядку норм ч. 5 ст. 7 вказаного закону.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що більша частина заперечень, що викладена в касаційній скарзі, стосується оскарження дій ліквідатора Боржника у ліквідаційній процедурі, тобто дій та обставин, що відбулись після винесення оскаржуваної постанови про визнання банкрутом. За приписами ж норм ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора можуть бути оскаржені лише у ліквідаційній процедурі. Отже, вказані заперечення не стосуються предмету оскарження постанови про визнання Товариства банкрутом.

У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів у справі обставини, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність, обґрунтованість та підтвердженність доказами у справі передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, а також для визнання його банкрутом в порядку норм вказаної статті.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 25, 35, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 105 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. та постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2011 р. у справі № 5023/2802/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 05.03.2012 року.